Міська рада підбила перші підсумки впровадження електронних петицій: створено понад 500 петицій, і це найбільше число в Україні. Шіснадцять звернень містян зібрали необхідне число підписів та більше і були розглянуті. Не минулося і без скандалу з накруткою голосів, яку виявили у петиції про відставку начальника управління комунального майна Інни Свистун. Ця історія, набувши розголосу, з одного боку, посприяла популярності петицій як інструменту, а з іншого — змусила міську владу змінити правила реєстрації та підпису петицій. Щоправда, зміни запропоновано як експеримент на наступні два місяці.
Не перемикайтесь, буде цікавіше!
Перші три місяці існування місцевих петицій показали, що мешканцям Львова такий інструмент висловлення думки вельми до вподоби і, як недавно аналізував Z, звернення до міської ради стосуються не лише питань, які перебувають у її компетенції. Часами це бували доволі химерні пропозиції, але, зі слів в.о. начальника управління «Секретаріат ради» Юрія Лукашевського, петиції підлягали дуже помірній премодерації, після якої відхилялося тільки ті, котрі містили протизаконні елементи. «Навіть якщо у нас був сумнів щодо петиції, але вона не містила нічого незаконного, то ми її не відхиляли», — розповів чиновник.
Львів'яни започаткували найбільше петиції в Україні — понад 500, що, на переконання Юрія Лукашевського, свідчить і про активність громади, і про довіру до самого інструменту. Однак не можна не зауважити, що частина містян до кінця не розуміють, що петиції у теперішньому вигляді є, власне, сиґналом для громади і влади про певну проблему. Як і того, що для її вирішення треба не тільки ставити підпис під зверненням, а й робити щось у реальності. Для чиновника тисяча підписів є якраз сиґналом того, що існує певна проблема, на яку влада має звернути увагу.
Водночас останні події показали, що петиції також можуть бути інструментом для маніпуляцій із суспільною думкою. Йдеться про петицію щодо відставки очільниці управління комунального майна Львівської міської ради Інни Свистун. Не так давно вона (ця петиція) набрала понад тисячу підписів, і міська влада мала би її розглянути, однак під час перевірки підписів виникли підозри, що хтось зацікавлений влаштував так звану накрутку. У ЗМІ з'явилася інформація, що до цієї петиції може бути причетний бізнесмен та депутат ЛМР Григорій Козловський.
Як стверджує начальник міського управління ІТ Тимофій Александронець, влада отримала технічний висновок про те, що хтось спеціально накручував результат до необхідного. На його думку, про це свідчить низка моментів.
«Якщо ми подивимося на 20 найпопулярніших IP-адрес, з яких голосували за цю петицію, то побачимо, що лише з однієї з них було здійснено 733 голоси. Звичайно, можуть бути факти того, що з однієї IP-адреси здійснюються декілька голосів, тому що IP може бути динамічним, люди можуть голосувати з інтернет-клубів. Тому ми зважали й на інші речі. Якщо подивитися на номери телефону і email-адреси цих 733 голосів, то сумніви щодо накрутки зовсім пропадуть», — розповів пан Александронець. З огляду на таку ситуацію, заявив він, петиція про відставку Інни Свистун не буде взята до розгляду як така, що не отримала необхідного числа підписів.
Для того, щоб унеможливити такі ситуації в майбутньому, міська влада йде на експеримент: протягом двох місяців для реєстрації петицій та підписів на їх підтримку треба буде використовувати спеціальні інструменти. Як розповіла директор з інновацій у Львові Яніка Мерило, йдеться про Bank ID, або ж електронний цифровий підпис, оскільки Bank ID мають лише клієнти «Приватбанку» та «Ощадбанку». Такий механізм запрацює за два тижні, однак експеримент триватиме два місяці, і за його підсумками буде ухвалено рішення, чи варто це продовжувати, чи треба буде ще щось змінити.
Не треба бути оракулом, щоби передбачити тепер суттєве зниження активності щодо нових петицій. У соцмережах вже пророчать неминучий занепад цього інструменту волевиявлення, але переконатися в цьому можна буде незабаром. Крім того, попереду — сезон відпусток, тож петицій поменшає автоматично, і цей фактор також треба буде враховувати ініціаторам експерименту.
Разом з посиленням захисту у Львівській міськраді планують додати такі можливості, як коментарі під петиціями та пропозиції щодо вирішення проблем чи навіть додавання відео. Коли ці новації буде втілено, поки що не відомо.
Врешті, петиції у Львові не планують перетворювати на інструмент прямої демократії, хоча можна було би вдосконалити його трохи інакше: поділити петиції на локальні та загальноміські, а відтак змінити потребу в кількості підписів. Бо якщо мешканцям певного району потрібен сквер чи ліпше освітлення, то й петиція має поширюватися на мешканців цього району і тих, хто там реґулярно буває. А отже, для розгляду такої петиції потрібно менше голосів. А якщо йдеться про якусь загальноміську проблему, то число підписантів можна й збільшувати, залежно від масштабів проблеми.
Водночас депутат Львівської міської ради від УГП Юлія Гвоздович наголошує, що петиція не є єдиним інструментом участі містян в урядуванні містом. Для цього є вибори, громадські слухання, бюджет участі й таке інше. Усі ці механізми, зі слів депутатки, будуть прописані у новій редакції статуту міста, яку планують ухвалити восени цього року.
Як це працює в інших країнах
Електронні петиції на сьогодні стали вагомим інструментом виявлення соціальних проблем та їхнього вирішення. Переважно петиції самі не вирішують проблеми, але вони є індикатором для зацікавлених публічних осіб — громадських активістів, політиків та чиновників. Якщо під-будь якою петицію назбирується багато підписів, то це є сиґналом для суспільних діячів про проблему, а отже, про пошук можливих варіантів її вирішення. Однак у різних країнах вони мають свої особливості.
Наприклад, Велика Британія має доволі непростий досвід освоєння цього механізму. Вперше сайт для електронних петицій запустили 2006 року, однак через якийсь час влада визнала недосконалість механізму й закрила ресурс. Щоправда, за той час активні британці за допомогою петиції домоглися вибачень від прем'єра за те, що після Другої світової війни леґендарного математика Алана Тьюрінґа було засуджено до примусового лікування від гомосексуалізму. Роботу ресурсу відновили 2011 року у відповідному розділі на сайті британського уряду. Тепер треба зібрати за 30 днів понад 100 тисяч підписів під петицією, щоб її внесли на слухання в парламент, який вирішує подальшу долю документа.
За допомогою петиції британці домоглися скасування законопроекту, яким передбачалося запровадження оплати за користування дорогами. Проти такої новації виступили понад два мільйони осіб, відтак парламент не наважився ухвалити такий закон. Але трапляються й суто британські ініціативи. Дванадцятирічний хлопчик запропонував дозволити продаж індійських слонів у зоомагазинах, і цю ініціативу підтримали понад 600 тисяч осіб. Парламент мусив провести слухання з цього приводу і відхилив петицію.
У США на сайті Білого дому також є спеціальний розділ для петицій. Адміністрація президента має відповісти резолюцією на петицію, яка зібрала 25 тисяч чи більше підписів, а вже потім на базі петиції можуть розробити відповідний законопроект. Щоправда, останнім часом сайт для петицій став місцем, де американці змагаються в дотепності. Скажімо, цього року вони започаткували петицію про будівництво «Зорі смерті». У відповіді уряду зазначалося, що будівництво космічної станції вартістю 850 квадрильйонів доларів не виправдане з огляду на величезний дефіцит бюджету США. А крім того, адміністрація президента Обами не підтримує ідею знищення планет.
Набагато простіше народне волевиявлення влаштоване у Швейцарії. Там немає петицій, але якщо під якоюсь ідеєю зберуть підписи 50 тисяч громадян, то уряд зобов'язаний винести це питання на референдум. Наприклад, за останні 100 років профспілки вже кілька разів домагалися референдуму про збільшення відпустки з 4 до 6 тижнів, однак мешканці країни так і не підтримали цю ідею. А от якщо швейцарці хочуть внести зміни до конституції, то пропозиції мусять зібрати щонайменше 100 тисяч підписів, щоби їх голосували на референдумі.
Також через референдуми з прямим голосуванням вирішують нагальні проблеми мешканці Ісландії. Так вони проголосували проти планів уряду компенсувати борги найбільшого місцевого комерційного банку перед іноземними вкладниками. За це рішення проголосували понад 90% учасників референдуму, що відбувся 2010 року.
30.05.2016