У Берліні заснували акційну спілку "Континенталь Ель А. Ґ." У звязку з її заснуванням опубліковані цікаві дані про нафту і вугіль, з якими бажаємо познайомити наших Читачів.
Обставина, що нафти не мають у необмеженій кількості ані краї европейського континенту, ані решта світу, висуває вже нині на порядок справу розвязання проблєм майбутнього забезпечення нею. Минулі роки, коли то небагата в нафту Німеччина створила собі іншу певну базу заосмотрення й покриття власного запотребування, переконують, що подібні успіхи можна б осягнути і в европейському господарському просторі. Що це завдання не є мале та що його не дасться розвязати з нині на завтра, доказує подане протиставлення продукції нафти в краях континенту за останній рік перед війною з їх запотребуванням. Тоді, як продукція нафти (без CCCР) континенту виносила кругло 10 міліонів тон у 1938 р., то загальне запотребування виносило 27.06 міл. тон. Отже було 17 міліонів тон недобору, що його можна вже було частинно покрити збільшеною продукцією в Німеччині, Італії-Альбанії, Мадярщині і т. д. До того треба ще додати, що дальші ґеольоґічні розшуки в Европі заповідають у деяких теренах дальші корисні можливості. Але, коли зважити, що все те разом узяте є все ж таки мале та що власне запотребування Европи в останніх роках покрито збільшеною продукцією синтетичної бензини й вкінці те, що по війні треба рахуватися ще з величезним збільшенням запотребування, то вигляди на поліпшення бази заосмотрення збільшеним видобуванням нафти треба вважати за досить малі. Справи не дасться розвязати і в інших краях на німецький лад продукцією синтетичної бензини з вугілля. Це вимагає перш за все часу. Зрештою й вугілля інші краї не мають в такій кількості, як Німеччина, та й продукції його не можуть так швидко збільшити. У видобуванні вугілля Німеччина з 250 міл. тон стоїть нині перед ЗДПА на першому місці в світі. Загальне видобування вугілля на европейському континенті виносило в 1938 р. (без СССР) 557,1 міл. тон, а загальне запотребування обчислюють на 570,7 міл. тон.
У противенстві до нафтової бази-заосмотрення европейського континенту вугіллям представляється куди краще, бо малий недобір 13,5 міл. тон дасться без труду покрити збільшеною продукцією. Таке відношення дає европейський господарський простір і на тісну співпрацю під нафтово-господарським оглядом. Проф. Кравх опублікував у журналі "Дер Фірягресплян" статтю на тему хемічної промисловости в европейському господарському просторі, де доказує, що в майбутності треба буде оминати того, щоб усі краї переходили на творення у великих розмірах сирівцевої хемії. Вони в загально-европейському почутті солідарности будуть мусіти зважати на можливості й конечності загального господарського стану під тим оглядом. "Дальша розбудова — пише він — хемічної продукції в Европі, що з нею без сумніву треба числитися зі зростом населення, не буде опісля так розвиватися, щоб кожний край створив собі сам потрібні йому продукти, але в тісній співпраці кожний край перебере на себе ті завдання, що для них має найкращі природні передумовини". Проф. Кравх доходить у своїх виводах до кінцевого висновку, що в остаточності Европа могла б обійтися і без довозу нафти з інших континентів, але це здійсниме лише в крайньому випадку і таке поладнання справи не було б ідеалом загального европейського великопростірного господарства.
Де лежать великі нафтові терени, що їх можна б брати під увагу, як доставців для Европи? Хто перебере ролю великого торговельного партнера, Південна Америка, Південно-західня Азія, чи СССР? Чи може всі? Твердити щонебудь під цим оглядом було б заризиковне. Розвиток видобування на поодиноких теренах не дасться так само з цілою певністю оцінити, як і оформлення майбутньої консумпції. Та все ж таки деякі вихідні точки насуває перегляд видобування, потребування та надвижки найважніших нафтових теренів за 1938 рік (в 1.000 тон):
Простір — видобування — спотребування — надвижка
Північна Америка (ЗДПА, Мексіко) — 169.000 — 164.000 — 4.900
Південна Америка (Венецуеля, Колюмбія, Трінідад, Перу) — 35.100 — 2.600 — 32.500
Південно-західня Азія (Іран, Ірак, Гол. Індії) — 23.000 — 3.700 — 19.300
Східня Европа (СССР) — 32.000 — 31.000 — 1.400
З того виходить, що Південна Америка та Південно-західня Азія з 1938 р. виходили б у першу чергу на доставців Европи. У цьому стані дуже мало що змінилося й донині. У тісній співпраці можна б усталити найекономічніше забезпечення поодиноких частин Европи нафтою. Вже з чисто ґеоґрафічних мотивів виходить, що краї, сумежні з Атлянтиком та Північним морем, були б відборцями південно-американської нафти, тоді, як азійською нафтою покривав би своє запотребування Середземноморський простір.
Чи розвиток піде якраз у тому напрямі й змислі, нині годі передбачити, бо він залежить ще від багатьох інших факторів. Одне можна твердити, а саме, що при правильній співпраці всіх країв европейського континенту Европи була б у стані покрити своє запотребування на нафту і смари із власних джерел. І це є найважніше. Бо досі "нафтова залежність" Европи від інших континентів дуже відємно відбиралася не тільки на загальному господарстві, але й на політиці.
[Краківські вісті]
22.05.1941