Вони щотижня з'являються у моїй мейловій скриньці й терзають мою душу. Добрі слова, усміхнені обличчя, втішні для мого еґо запрошення законектитись, всі з яких я винувато іґнорую. Річ у тому, що я вірю в число Данбара — в те, що наші приматові мізки лімітують нас кількістю змістовних соціальних контактів не більш як з 150 людьми, — а я вже вийшла за межі двохсот на LinkedIn.
Професор Робін Данбар, антрополог з Оксфордського університету (який дійшов до цього числа, названого на його честь, помітивши вражаюче подібні розміри людських груп, починаючи від неолітичних сіл, римських леґіонів і аж до списку людей, яким надсилаємо листівки на Різдво), постулював, що наша товариська увага не розподілена рівномірно між цими 150 довіреними особами, а розшарована як цибуля: п'ятірка найближчих контактів у найглибшому шарі, тоді 10 — у наступному, і далі за ними — 35 та 100.
Нещодавно, досліджуючи дзвінки на мобільні телефони, спробували протестувати гіпотезу професора Данбара — що наші оболонки емоційної близькості схожі на матрьошок — щоб зрозуміти, як ми стратифікуємо наші соціальні зв'язки. Разом з колеґами в Школі природничих наук фінського університету Аалто професор Данбар розглянув масив даних про дзвінки на мобільні телефони за 2007 рік — 35 мільйонів користувачів, 6 мільярдів дзвінків. Частота дзвінків між двома людьми означала емоційну близькість. З масиву виключили тих, хто робив лише екстрені чи ділові дзвінки: в дослідження було включено лише тих, хто здійснював взаємні дзвінки із щонайменше сотнею людей.
Скануючи мережі дзвінків і застосовуючи алгоритми кластеризації, дослідники виявили, що люди схильні мати 4 чи 5 шарів у своїй соціальній цибулині. В тих, хто мав 4 шари, пересічно було четверо найдовіреніших осіб (часто родичів, яким вони телефонували найчастіше), 11 — в наступному шарі, а тоді — 30 і 129.
Для тих, хто мав 5 шарів, число друзів розділялось трохи інакше: троє найближчих контактів; тоді — 7, 18, 43 і 134. Дослідження з'явилося минулого місяця на сервері arXiv, куди науковці можуть завантажити результати своєї роботи для академічної дискусії (іноді, але не завжди, це попередній варіант перед публікацією, рецензованою іншими спеціалістами).
Хоч відповідно до цього дослідження ідея соціального «шарування» видається переконливою, все ж помічені варіації означають, що кількість шарів відповідає соціальному спектру. Одна з ідей, породжених цим дослідженням, полягає в тому, що індивіди з чотирма шарами мали б бути інтровертами, тимчасом як ті, що із п'ятьма, є екстравертами.
Дослідження мало певне обмеження: воно розглядало дані лише за один рік. Дружба може бути непостійною, змінюючись відповідно до часу та місця й відображаючи наше життя на певних етапах. Частота контакту не завжди корелює з глибиною стосунків; довготривалі зв'язки часто не потребують інтенсивної уваги, щоб квітнути.
Але можливим є і те, що це дослідження зафіксувало унікальну картину дружби: дані 2007 року репрезентують соціальний світ перед масовим поширенням смартфону і перед тим, як люди повсюдно почали френдитися на Фейсбуці та інших онлайн-сервісах на своїх мобільних дівайсах. Дослідники все ж зазначають переконливу постійність у цифрах. Це інтуїтивно відображає реальне життя: навіть якщо переїзд чи зміна роботи змушує змінити обставини, старі знайомства замінюються новими. Точні компоненти шарів можуть змінюватися, але самі шари залишаються недоторканими.
Варто зазначити, що мало хто з нас виходить за межі 200 змістовних соціальних стосунків. Це обмеження мало би спонукати мережеві сайти покращити свої послуги у безладній цифровій епосі. Постійна потреба людей зв'язуватися — бажання, яке тепер зводиться до натискання кнопки, — в ідеалі має збалансовуватися з нездатністю наших мізків впоратися зі зростаючим рівнем цифрового пліткування.
Замість звичних бінарних опцій — прийняти чи відхилити запит — може бути і третя, більш ґречна й науково коректніша, кнопка для клікання. На ній мало би бути написано: «Не те, що я не хочу приєднати Вас до своєї мережі, просто я чекаю, коли з'явиться трохи місця на моєму четвертому шарі».
Анджана Агуджа — науковий коментатор.
Anjana Ahuja
What our digital social networks say about us
Financial Times, 09.05.2016
Зреферувала Леся Стахнів
20.05.2016