Від минувшого року почали робітники Европи обходити день 1-го мая яко своє свято. В тім дни они переглядають свою силу, як вожд армії переглядає войско. Торік відбув ся першій перегляд, сего року другій.
Робітники чують свою велику силу нинї, в часї могучого розвитку индустрії і торговлї, чують свою силу за-для своєї легкої можности переведеня спільної, интернаціональної орґанізації. і справдї, нїякій верстві суспільній не єсть так легко перевести спільну орґанізацію межинародну, як робітникам, котрі, в якій державі они-б не жили, мають однакові интереси, нїякими спеціяльними взглядами і обставинами не вязані — нїгде не посїдають власности, всюда живуть лише з працї рук, а десять пальцїв руки — то их инвентар господарскій. А всюда єсть их множество і без них, без их рук нинї не обійдесь. Говорить же одна нїмецка революційна пісня до робітника: "Alle Räder stehen still, wenn dein starker Arm es will!"
Ворогом своїм уважає робітник в цїлій Европі (як і скрізь в світї) капіталізм і борба робітника йде против капіталізму. Капіталізм же так зріс ся з цїлим нинїшним устроєм суспільним, що без страшенного перевороту, без проливу рік крови і без страшних руїн він усунутись не дасть ся. А все таки міліони робітників стремлять до зруйнованя того — як они кажуть — людоїдного Молоха. І святкованє 1-го мая, той перегляд сили робітничої, має на метї не що инчого, — як тілько підготованє до баталії в будучности... В одній відозві робітничій висказано се виразно: "Велика армія освободженя, котрої поодинокі корпуси ведені одностайно і одушевлені одною идеєю, мають у всїх культурних державах світа поборювати того самого ворога, нехай без упину йде на перед на цїлій лінії і аж тогди зложить оружіє, коли розторощить людоїдного Молоха капіталізму."
Нинї тая армія пійшла о тілько на перед, що всюди поставила 8-годинний день працї та загальне право голосованя [де ще єго нема] — і скрізь по цїлій Европї в дни 1-го мая лунав той оклик.
Понизше подаємо лише дуже побіжно огляд робітничих маніфестацій в різних державах Европи.
Зачинаємо від Львова. Тут 1-го мая відбули ся збори робітників в подвірю ратуша. Робітники мали на грудях припяті червоні кокарди з написом: "1. мая 1891. Загальне голосованє. Осьми-годинний день робочій." Участників подають на півтора тисяча, хоть цїлий квадрат подвіря не був заповнений. Головою зборів вибрано друкаря Маньковского. Потім наступили реферати. Говорено о потребі загального голосованя, о уставі будівляній і положеню робітників будівляних, о осьми-годиннім дни робочім. При тім рефератї обговорювано положенє челядників в різних реміслах. Оден з бесїдників говорив о жінках з робітничої кляси і виявив конечну потребу заложеня товариства, до которого і жінки мала би приступ. Дальше був реферат о податках, о потребі заложеня товариства політичного "Вільність". Один з участників збору повідомив, що робітники зелїзничі не могли прийти на збори, бо их підозрівають, що хотять підпалити маґазини зелїзничі. Послїдний реферат був о уставі прасовій. Один бесїдник промовляв о ворожій робітникам прасї галицкій, котра воює против них погордою і денунціяцією, і прилюдно подерто два числа ворожих робітникам ґазет. Під конець сказав голова зборів, що робітники возьмуть участь в святї конституції 3-мая, але з відзнаками тими самими. На кінци піднесено оклик в честь президента міста, котрий позволив робітникам зібратись на подвірю, а евентуально в сали ратушевій. З Кракова прийшла телеґрама з поздоровленєм зібраних. Нїгде инде в Галичинї робітники не святкували 1-го мая.
Всюди по містах Австрії обходжено 1 день мая взагалї спокійно. У Відни ожидала публика дня 1. мая вже не з такою обавою і непевностію, як минувшого року, коли ще не знала, що се за свято робітницке, і надїялась, що без ексцесів не обійде ся, тим більше, що тогди страйк мулярів перед 1. мая довів до знаних розрухів в Отакрінґу і Найлєрхенфельдї, а на провінції прийшло до бійки межи робітниками і войском. Сего-ж року провідники робітників старались, щоби обхід 1. мая відбув ся зовсїм спокійно. Позаяк у Відни мало відбутись 53 зборів робітницких, то провідники визначили на се льокалї реставраційні, потім казали не входити в Пратер товпами, там визначили також реставрації на збори, казали не дразнити поліцаїв, бо і они робітники і в той день тяжку мають службу, взагалї старались запобігти всяким розрухам. Поліція дістала наказ не допускати до натовпу більших мас, заказала робітникам носити відзнаки і співати по улицях соціялістичні піснї, а вся сторожа безпеченьства мала виступити в чаках, бо се має більше импонувати робітникам і єсть практичне... І справдї відбулось свято робітницке у Відни зовсїм спокійно, без розрухів, алеж і не обходили сего свята всї робітники, бо многих фабриканти не увільнили від роботи на той день, тому і натовп був меншій. Робітники переходили громадами спокійно в порядку улицями, a скріплені варти не мали жадної роботи. На зборах робітників вказувано всюди на значенє дня 1. мая і висказувано свої жаданя на поли економічнім і політичнім. Всюди ухвалено добиватись осьми-годинного дня працї, загального голосованя, а при тім ревізії закона промислового, острого дотримуваня 36-годинного супочинку недїльного, знесеня стану виїмкового, котрий не позваляє робітникам в законний спосіб орґанізуватись і т. п. Всюди відбувались збори поважно, лише збори челядників столярских комісар розвязав за напади на правительство. Пополудни зібрались всї робітники в Пратері, але их похід не мав уже такого демонстративного характеру як то-рік; в походї було бога то жінок і дїтей і всї они мов-би губились в множестві цїкавої публики, яка вийшла побачити их і "корсо", яке в l-ій день мая в Пратері що-року відбуваєсь. Робітники розійшлись по реставраціях, (в одній був і посол Пернерсторфер) і забавлялись. О 6-ій годинї цїлий Пратер загомонїв від "піснї працї", котру всї робітники відспівали поздіймавши капелюхи. Потім спокійно в порядку розійшлись над вечір домів. Пригоди нїякої не було. Так само спокійно відбулись збори в Празї, де ухвалено жадати осьми-годинної працї і загального голосованя. Замітно, що не всї робітники брали участь в обходї, очевидно не могли. У Варнсдорфі розігнала жандармерія гукаючу товпу і арештувала кілька осіб. В Сагорі коло Градця вибух загальний страйк гірників.
Не так спокійно перейшло свято робітниче в Угорщинї. В Будапештї було кілька бійок і арештовань. В Бекеш-Цаба на Угорщинї, громадї о 35.000 мешканцїв прийшло до значнїйших розрухів. Хлопи там невдоволені з того, що не можуть набувати грунтів, котрі всї суть в руках панів, а дальше, при упадку тамошного "народного банку" потерпіло богато убогого населеня. Отже з початком повстав там неспокій і дав причину до арештовань. В недїлю великі товпи удались перед ратуш і зажадали освободженя арештованих. Власти казали им розійти ся і загрозили войском. Але ті не уступали і справдї аж баталіон войска баґнетами розігнав товпу.
У Франції правительство побоювало ся розрухів. В Парижи сконсиґновано 1-го мая війско, але до розруху не прийшло. Заступники партії робітників зложили петицію. Фльоке приймав депутацію на авдієнції і прирік заняти ся справою. Депутація служби зелїзничої подала Фльокетови окремо свою петицію. В ночи був спокій і войско розійшлось. В Марсилли прийшло до бурливих сцен, аж кавалерія мусїла робітників розганяти. В Бордо не допущено робітників до префекта. Найгірше пійшло в Фурміє. Там 4.000 робітників безчестили жандармів, кидали на них камінєм і войско сїмох робітників убило, а 12 ранило. В Ліонї 800 соціялистів з червоними хоругвами на передї зібрались вечером перед робітничою біржою. Войско хотїло их розганяти, але робітники почали стріляти і богато вояків поранили. Розуміє ся, всюди поарештовано дуже богато робітників.
В Италії рівно-ж не обійшло ся без кровавих пригод. В Римі на мітинґу "єрусалимского хреста" візвав один бесїдник робітників, щоби они виступили активно.
Товпа пустилась до міста, не послухала розказу, щоби розійтись і прийшло до бійки з поліцією. Одного поліціянта заштилєтовано, девять вояків ранено, а і пять міщан на другій день з ран померли. Арештовано 100 осіб і найдено при них оружіє і гроші. В Фльоренції 600 робітників хотїло напасти на властителїв дібр, і прийшло до бійки з поліцією. В Неаполю збори робітничі розігнано. В різних містах поарештовано робітників.
В Бельґії свято робітницке принесло з собою грізні страйки.
В Лондонї задержала кінница похід 1500 робітників, межи котрими були жінки й дїти. Робітники кричали: "Проч з армією!" а на поліцію кидали камінєм. Богато осіб арештовано.
В Нїмеччинї постановили декотрі робітники обходити своє свято аж в недїлю 3. мая, длятого в пятницю в Берлинї фабрики були в руху. Лише вечером відбулось кілька зборів, де обговорювано справу осьмигодинної працї. Именно противники ухвали, яку рішила соціяльно-демократична фракція парляменту, скликала збори, де ухвалено обходити все 1-ій день мая. Лібкнехт мав мову о виготовленю з причини 1. мая резолюції в справі установленя нормального дня робочого і охорони робітників по дужцї париского конґресу. В недїлю 3. мая вибралось богато робітників берлиньских в поблизькі околицї і забавлялись співом, музикою, танцями і играми. В Гамбургу в походї взяло участь 30.000 робітників. Посол соціяліст Фроме закінчив свою промову окликом в честь межинародного сполученя робітників, a всї оклик сей повторили з ентузіязмом. Взагалї-ж свято робітницке в цїлій Нїмеччинї минуло спокійно.
[Дѣло]
07.05.1891