На стрілецьку нуту.

(Посвята полковникови У. С. В.  Коссакови).

Орле-Отамане,

пійдемо у бій, —

сповнимо у бою

кождий приказ твій.

Пійдемо з тобою

в верх... чи в хлань — на дно,

жити — чи умерти,

Стрільцям все одно.

Йдем на смерть... гармати,

в верх... чи в хлань на дно...

В воскресеннє Неньки

вiрим — лиш в одно!

Смерть нас не лякає,

ми не знаєм слїз;

Неньку визволяєм

із кайдан-залїз.

Довелось Їй пити

горя чашу вщерть, —

Стрільцї всї готові

на життє — чи смерть.

Ми тим всї щасливі,

що від снів і мрій

доля нам судила

йти за волю в бій.

Кождий приказ в бою

сповнимо як слїд, —

бачив Бескид гордий

наших сто побід.

Хай побіду бачить

ще Днїпро і Дон, —

хай про волю... долю

здїйсняєть ся сон.

Осїнь-хуртовина

листєчко змела,

прибере в квіт-листє

знов вітка — весна.

Огнивом ми тільки

в черзї поколїнь, —

жертвою безсмертні,

хоч в гріб ляже тлїнь...

Жертвою безсмертні,

бій веде до змін, —

новий храм наш стане,

новий дім з руїн.

Згарища... руїни

прибере яр в квіт

і по днях темряви

засіяє світ.

В вільній Українї

Стрільцїв спомянїть!

Орле-Отамане,

без слїз і трівог

йдемо в бій з тобою

сотнями з залог.

________

З нами правда... Бог!

[Вістник Союза визволення України]