Писаня Маркіяна Шашкевича

Писаня Маркіяна Шашкевича, видав Михай­ло Возняк (збірник фільольоґічної секциї Наук. Товар. ім. Шевченка у Львові) стор. 294 + XXI, ціна 4 кор.

В 1911 р. святкувало ся у нас сотну річ­ницю Шашкевичевих уродин. Найцїннїйшою па­мяткою з передювилейних праць лишать ся ста­тї д-ра В.Щурата*) про Шашкевнча, тривалу вартість в поювилейних видань матиме книжка, якої заголовок наведено на вступі, видана М.Возняком.

Повне, критичне виданє творів Шашкеви­ча справа дуже трудна. Видавець, де тільки бу­ло можливе, в основу друку брав автоґрафи. Дуже мало текстів взято з перводруків. Мїж ти­ми Русалка Дністрова, видана самим Шашкеви­чом стоїть на рівнї з автоґрафами. Щоби тільки вглянути в рукописї, які знаходять ся нинї у ші­стьох властителів (між тими є акад. Срезнев­ський в Росиї) стрічає ся видавець з перепона­ми. Теж сказати треба і про 2 копії, які засту­пають місце автоґрафів і кожда у иншого влас­ника. Та більші трудности представляє вірне від­данє автоґрафів друком, бо Шашкевич шукав доріг і в правописї і в звучнї і в мові, a з тої причини в рукописях богато поправок, а право­пись і фонетика часто зміняєть ся**).

Розуміючи ті всї трудности і свою задачу, д. Возняк вложив у своє виданє справдї богато труду і працї. Від 1884 p., коли Коцовський ви­дав III том Руської Біблїотеки Онишкевича, не було збірного виданя Шашкевичевих творів. В 1. т. Руської письменности є тільки вибір творів. Вознякове виданє в двоє більше обємом нїж виданє Коцовського, воно найновійше з всїх дотеперішних. Щасливий припадок може ще ко­лись допомогти комусь відкрити якусь рукопись та буде се набуток не такий важний і не такий обємом великий, щоб кількома листками не го­ден було доповнити Вознякове виданє. І тому, поки що, се виданє треба вважати повним. Воно і критичне, бо по справленю друкарських оши­бок (яких чимало!) маємо вірно віддані тексти автоґрафів і перводруків.

Весь материял розміщений у книжцї ось-як: ориґінальні і перекладні поезиї, ориґінальні перекладні прозові писаня — в тих роздїлах по­міщено між иншим псальми Русланові, пропо­віди і переклади з св. Письма — далї йдуть писаня в польськім язицї, читанка і листи. В о­кремих роздїлах відмітив видавець первісний текст перед поправками поробленими самим Шашкевичом у своїх рукописях і всякі річеві зміни, які завели дотеперішні видавцї у Шашке­вичевих творах то самовільно, то через недо­гляд. Цікаво нам прослідити, як Шашкевич сам себе поправляв, та зовсім не цїкаво знати, як поправляли його ріжні видавцї. Не кажу вже про правописні зміни, але й річевих видавець зо­всїм не потребував подавати, бо в своїм виданю брав в основу автоґрафи. Коли маємо автоґра­фи, то всякі зміни, хочби їх поробив Устияно­вич, Головацький, чи хто не мають на тім місцї значіня і до критичного виданя не належать. Проте цїлий VII. роздїл повинен був видавець викинути і ощадити собі тяжкої кількамісячної значіня і до критичного виданя не належать.

Проте цїлий VII роздїл повинен був видавець викинути і ощадити собі тяжкої кількамісячної працї, яка в додатку не може бути цїлком пов­на, а годї обняти і порівняти всї дотепер друко­вані твори Шашкевича.

Походженє текстів не подане під кождим з них осібно, але всї дотичні замітки зібрані знов в один окремий роздїл, що для читача, о­чевидно, менше догідно.

В передмові ("Кілька слів про видаванє Шашкевичевих писань і їх хронольоґію") опи­сує Возняк свої заходи коло виданя книжки і подає богато цїкавих відомостий про виданя і друк Шашкевичевих творів. Та немило вражає полєміка. Розумію, що видавець мусїв справити похибки своїх попередників і дослідників галиць­ко руського відродженя, але міг се зробити без зайвої іронїї. Адже людська річ помиляти ся — еrrare humanum est.

Всї знані дотепер твори Шашкевича зібра­ні в одну книжку дають чималий, а притім гар­ний доробок лїтературний. І коли навіть лишити на боцї переломову, реформаторську працю Шашкевича і її вислїд і розглянути саму тільки лїтературну вартість його творів, то виходить ясно, що нїяк не годить ся обезцїнювати Шаш­кевича як поета. А се пробував зробити один "великий" критик. Очевидно він обезцїнив тіль­ки себе самого, коли загалом мав яку цїну.

Д. Л.

—————————

* Одна з них надрукована в брошурі, яка саме тепер появила ся від заг.: "Лїтературні начерки", Львів 1913, ст. 103, цїна 2 кор. Всїх дуже цїкавих статий у тій брошуpi 12.
**) А всe таки фільольоґічна секция Наук. Товари­ства ім. Шевченка могла була Шашкевичеві твори вида­ти в укр.-руській біблїотецї побіч творів Шевченка і Федьковича. 3 поправками рукописів і змінами текстів редактори якось давали собі раду.