Галицьке містечко Бережани розташоване на мапі майже на стику Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей на берегах річки Золота Липа в оточенні пагорбів, лісів і мальовничого ставу. Воно вражає своєю історією, стрілецькою славою Лисоні та більш як двохсотрічною хронікою найстарішої гімназії краю. Саме у Бережанах навчався Маркіян Шашкевич, мешкав Остап Нижанківський, бував Іван Франко, рідному місту присвячував свою творчість Богдан Лепкий.
Бережани – доволі маленьке та спокійне містечко, його можна легко обійти пішки, неквапно оглядаючи сторічні вілли відомих жителів. За майже 600 років з часу заснування Бережан багато що змінилося, але незмінним є ставлення до міста його жителів, які так гордо і віддано плекають історію цього краю.
Історія міста
Перша писемна згадка про Бережани як володіння князя Владислава Опольського датується ще 1375 роком. До прикладу, про Тернопіль стало відомо лише через 150 років (у 1540-му). Дослідники вважають, що перших жителів, які поселилися у цих краях, називали «бережанами», оскільки вони поселилися біля берега річки. Вважається, що саме це значення лягло в основу назви міста.
У 1530 році польський король Сигізмунд І подарував містечко Бережани магнатові Миколі Сенявському. Одночасно польський король надав Бережанам статус міста і магдебурське право, з яким містяни отримали міський герб та печатку магістрату, на яких до сьогодні зображений золотий олень на синьому тлі.
Завдяки зручному географічному розташуванню у місті почала стрімко розвивалася торгівля. Відомо, що саме тут проходив торговий шлях із західних країн до Причорномор’я. Купці привозили у місто тканини, зброю, шкіри тварин, мед, жіночі прикраси, які також продавали на місцевому ярмарку. Оскільки містечко було оточене лісами, деревина була широко вживана в будівництві та в майструванні різноманітних виробів.
Замок Синявських
У 1554 році для роду Синявських зводять неприступний кам’яний замок, який у 1570-му буде ще більше зміцнено. Чому неприступний? Тому що його не могла взяти штурмом жодна армія. Замок славився своїми староголландськими бастіонними укріпленнями та тим, що його звели на високій горі, навколо якої пролягали глибокі рови з водою.
Архівний малюнок Бережанського замку
Бережанський замок яскраво відображає перехід в історії східноєвропейської культури з оборонної споруди до розкішного палацу. Замок був відомий своїми золотими кімнатами, оббивкою з червоних та зелених закордонних тканин, картинною колекцією італійських, фламандських, німецьких художників, люстрами з гірського кришталю…
Руїни замку сьогодні
Ці могутні стіни досі непорушно намагаються вціліти впродовж століть. Здається, що вони й досі пам’ятають своїх гостей – Яна ІІІ Собеського, князя Ференца Ракоці, гетьмана Івана Мазепу, московського царя Петра І.
Домінантою замкового подвір’я є каплиця Святої Трійці, що стала усипальницею роду Синявських. Родовий мавзелей вважали найбільшим та естетично неперевершеним у Європі упродовж XVII–XIX століть. Мармурові надгробки у майстерному виконанні Іоана Пфістера та Генріха Горста увіковічнили господарів великого замку. На жаль, мені не вдалося потрапити всередину каплиці. На щастя, вона перебуває на реставрації – тож є надія, що невеликими кроками її буде відновлено.
Оздоблення каплиці. Фото з архіву.
Сьогодні, прогулюючись територією замку, важко повірити в колишню розкіш ошатних палат. З 1908 року тут ніхто не жив, оскільки будівля терміново потребувала реставрації. Але остаточно велич замку підірвала Перша світова війна. З того часу його так і не змогли відновити. Сьогодні можна побачити лиш невеличкі ювелірні оздоблення, які в минулому були тільки маленьким елементом великої розкоші.
Центральна ратуша
Ще однією центральною історичною будівлею є Бережанська ратуша. Первісний її варіант датується 1530 роком, коли планувальна структура центру міста виглядала як ринковий майдан, в центрі якого височіла міська ратуша. Споруду центральної ратуші було втрачено – ймовірно, через пожежу, оскільки всі будинки на той час були з дерева. Але вже у 1705-му ратуша знову фіксується в архівах. Годинникова вежа була надбудована пізніше – у 1811 році, а нижче розташовувалася гімназія.
Нині ратуша не втратила значення культурного центру міста. Навпаки, сьогодні тут функціонують чотири музеї: краєзнавчий, музей Б. Лепкого, музей книги, музей сакрального мистецтва та історії Церкви.
Годинникова вежа бережанської ратуші
Краєзнавчий музей
Головний акцент моєї подорожі в Бережанах – відвідування краєзнавчого музею. Саме тут можна дізнатися усі деталі цього краю: починаючи від первісних часів, різноманітних археологічних знахідок, історичної періодики Бережанщини – закінчуючи експозицією про події Майдану 2014 року. Одні з центральних і цінних залів музею – історія УПА та перебіг подій бою на горі Лисоня між російською армією та полком українських січових стрільців і австро-угорських загонів, які захистили у 1916 році Бережани від нападу росіян.
Експозиція, присвячена подіям на Майдані у 2014 році
У колекціях музею налічується понад 18 тисяч експонатів, серед яких унікальна збірка рушників Марії Хамар, колекція картин відомих художників краю, робочий кабінет Осипа Маковея…Тут проведено безліч цікавих проєктів для дітей і дорослих. За організацію та втілення ідей відповідають палкі ентузіасти своєї справи: Наталія Бойко – директор музею та Микола Проців – заступник директора з наукової роботи.
Один з експозиційних залів музею
Разом вони організовують цікаві зустрічі для дітей та дорослих. Наприклад, «Ніч у музеї» з програмою квестів, ігор, показом дефіле музейних костюмів, барабанного та фаєр-шоу. Також вдало пройшов проєкт «200 кроків до Тараса Шевченка», де було понад 700 експонатів Шевченкіани з 10 країн світу, відкриття виставки до «Євро-2012», в якій було представлено 16 експонатів з 16 країн світу, команди яких грали на матчі. А виставку наконечників до стріл часів Київської Русі вважають однією з найбільших в Україні.
Наталія Бойко та Микола Проців
«На День Незалежності ми плануємо відкриття чергового експозиційного залу з контексту історії Бережан, – розповідає пані Наталя. – Зараз на меті – оновити зал періодики. Одною з новинок експозиції є реставрована бричка з декораціями для того, щоб відвідувачі змогли зробити пам’ятні фото. Ми завжди дуже уважно ставимося до моменту підготовки експозицій, намагаємося всіляко задіювати дорослих та дітей, організовувати квести, загадки, навіть дозволяємо торкатись експонатів, щоб показати, що музей – це культурний осередок, в якому не нудно, в який завжди можна прийти і почерпнути для себе щось цікаве. Звісно, що ідей у нас дуже багато, але їхня реалізація часом є дуже важкою».
Відвідувачка музею
«Ратушу потрібно розглядати у перспективі, десь через 47 років, як великий культурологічний центр з єдиним директором, який розуміє роль ратуші як центр спадку. Тут будуть чотири музеї, бібліотека, міжнародний благодійний фонд "Карітас", громадська організація "Рідне місто", центр для туристів з сувенірною крамничкою. Можливо, повернеться сюди магазин книги. Хочемо організувати внутрішній дворик, в якому буде завжди пахнути кавою, а поруч буде невелика сцена з балкончиком, щоб можна було ставити вистави... Це наша мрія!» – розповідає Микола Проців.
Бережанський міський музей книги
Музей розташований у північно-західному крилі ратуші. З 1984 року тут радо вітають справжніх поціновувачів читання. Окремо вражає зала зі стародруками, де є такі унікальні факсимільні видання, як «Ізборник Святослава» (ХІ ст.), «Київський псалтир», копія «Апостола» Івана Федорова, приклади глаголичних листків…
Один з експозиційних залів музею, присвячений діяльності М. Шашкевича
Ярослава Мазурак, наукова співробітниця музею, з гордістю демонструє увіковічнені меморіальні таблиці, присвячені М. Шашкевичу – українському письменнику, духовному просвітителю, ініціаторові видання альманаху «Русалка Дністрова», який навчався у бережанській гімназії.
«Я збираю біографії художників краю ще з найдавніших часів до сьогодні. То зараз можна представити близько трьохсот митців родом з Бережан, які навчалися тут або проживали тривалий час».
Обласний комунальний музей Богдана Лепкого
Богдан Лепкий – український педагог, громадський діяч, письменник, критик, публіцист проживав та навчався у місті Бережани вісім років, але любов до цього краю письменник описував усе своє життя у поезіях та зокрема у «Казці мого життя».
Ні барок, ні ренесанс,
Ані готик надвислянський,
Дивовижний декаденс
Поморянсько-бережанськмй
Обласний музей створений значною мірою завдяки д-ру Романові Смику – племінникові письменника, який емігрував у США, але перевіз значну частину архіву Лепкого і всіляко підтримував як і музей книги, так і музей Лепкого. Музей вміщує п’ять залів, кожен з яких відображає певний період життя та творчості письменника. Також у музеї можна побачити сторічні оригінали фотографій гімназистів і професорів, тогочасні підручники німецькою, польською та українською мовами і документи, які свідчать про високе культурно-мистецьке життя містян.
Прогулянка містом
Цікавим є той факт, що у такому маленькому містечку є ціла мозаїка церков та різних архітектурних пам’яток місцевих діаспор. Наприклад, вірменська церква Святого Григорія, церква Святої Трійці (УГКЦ), костел Св. апостолів Петра і Павла та єврейська синагога, яка вже практично не збереглася.
Церква Пресвятої Трійці велично постає окрасою центру міста. Храм веде своє літочислення від 1626 року, коли його з дерев’яного перебудували на мурований. Саме цей собор став осередком революційних дій у рамках «весни народів» 1848 року (протест за збільшення прав народу).
У радянські часи храм зачинили, але з 1990 року перед ним знову проводили богослужіння, а вже після проголошення незалежності двері храму відчинені знову.
Вірменська церква збудована у 1746 році. Август Чарторийський, тогочасний власник міста, дозволив вірменам збудувати церкву з каменю й цегли.
У 2015 році коштом Спілки вірмен України встановлено хачкар – пам’ятний знак жертвам геноциду вірмен у 1915 році.
Зі сторони бережанського ставу видніється костел Св. апостолів Петра і Павла. Його будівницвто задумав Адам Синявський у 1600 році, а закінчила й освятила костел його дружина Катерина у 1623-му. Відомо, що славний митець Іоан Пфістер займався оздобленням костелу. Готика будівлі визнана пам’яткою архітектури національного значення.
Не одною готичною спорудою славиться місто Бережани – є приміщення банку, яке існувало з 1910 року і до сьогодні відповідає своєму призначенню. Оздоблена маскаронами, готичними шпицями по кутах фасаду будівля до сьогодні захоплює своєю неповторністю.
Прогулюючись центром, можна побачити цікаві будівлі зі столітніми фігурами й орнаментикою. Наприклад, будинок пошти – пам’ятка архітектури, яку тримають вже понад століття атланти.
Будинок на вулиці Академічній
Прогулюючись тихою Валовою вулицею, неможливо не звернути увагу на віллу Андрія Чайковського – адвоката, письменника та громадського діяча. Зведена будівля була не тільки житлом, а й центром просвітницького життя міста у ХХ столітті. Відомо, що тут бував також Іван Франко.
У 1898 році завдяки сприянню Андрія Чайковського відбувся незабутній концерт славетної оперної співачки Соломії Крушельницької разом із хором «Бережанського бояну».
Не менш елегантно виглядає вілла О. Дубицького, в якій відзначав 60-річний ювілей Богдан Лепкий.
Цікавим був будинок, розташований на одній з жилих вулиць. Якщо придивитися, то зверху над балконом викарбуване всевидяче око – один із головних символів масонів.
У Бережанах можна побачити ще багато цікавих архітектурних споруд, оригінальних будинків, відвідати давню гімназію та побачити цікаву будівлю пожежної частини Бережан, захопитися колоритними вулицями міста… Але обов’язково слід прогулятися набережною мальовничого бережанського ставу та відчути, як зупиняється час, віднайти спокій і просто милуватися краєм.
Окрема подяка авторки Ярославу Запотоцькому та Людмилі Шуль за те, що познайомили з містом.
30.07.2021