Написав свого часу Василь Симоненко: «…можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину...». Вибрати не можна, але можна помріяти. Однак українці навіть на це не наважуються. Як з’ясувалося, більшість громадян України не те щоб задоволені життям тут, але коли б їм дали волю вибрати місце народження, то однаково вибрали б Україну.
48% респондентів соціологічної групи «Рейтинґ» на відкрите (без варіантів відповіді) запитання «Назвіть країну, де хотіли б народитися?» патріотично відповіли «Україна». З великим відривом, та все ж на другому місці опинилася відповідь «Росія» — так відповіли 9% опитаних. Третє місце з двома відсотками кожна зайняли такі країни: Велика Британія, Італія, Швейцарія, Франція та спочилий в Бозі СРСР. По 1% перепало Польщі, Канаді, Швеції та Білорусі. Зазначимо, що 16% людей питання про бажане місце народження, очевидячки, загнало у ступор, бо вони зовсім не змогли на нього відповісти.
Автори дослідження СГ «Рейтинґ», яке, власне, і дало такі результати, зазначають, що загалом 15% опитаних, якби мали можливість обрати країну, де народитися, вказали б на країни Євросоюзу. Натомість цілком протилежну геополітичну перспективу України, а саме членів Митного союзу — Росію, Білорусь та Казахстан — обирають лише 10%.
Очевидно, що до Росії більше тягне мешканців Донбасу, Півдня та Сходу України. А от тих, хто не хотів би змінити своє українське коріння, найбільше в центральній частині. При тому патріотів України більше серед жінок, аніж серед чоловіків.
Простежується зв’язок і з віком: що молодші українці, то більше серед них тих, хто хотів би народитися деінде. І то не є дивно. «Z» видалося цікавим порівняти результати дослідження СГ «Рейтинґ» зі свіжим цьогорічним рейтинґом країн, у яких варто народитися, що його традиційно укладає авторитетна The Economist intelligence unit. Ця компанія обчислює індекс привабливості країни для життя людей, виходячи з 11 показників: від суб’єктивного відчуття вдоволеності життям учасників дослідження до ВВП на душу населення.
Так от, серед вісімдесяти країн, в яких, за версією The Economist, взагалі варто народжуватися, наша з вами Батьківщина — на 78-му місці. А на першому місці стоїть Швейцарія, якій надають свої преференції лише 2% українців.
В першій десятці рейтинґу є ще дві країни, про які мріє невеличка кількість українців (1%). Це Швеція та Канада. Решта десятки (Австралія, Норвегія, Данія, Сінґапур, Нова Зеландія, Нідерданди та Гонконґ) — поза межами фантазій наших співвітчизників.
Обрана двома відсотками українців Італія посідає в цьому рейтинґу 21-е місце, Франція – 26-е, Польща – 33-тє. Росія, в якій залюбки народилося б 9% наших, — аж на 71-му місці. А Білорусі взагалі у рейтинґу нема.
Отже, виходить, що дуже мала частина українців хотіла б народитися не в Україні. До того ж ця невеличка частина вибирає для себе здебільшого ті місця на планеті Земля, де життя не мається аж за таке привабливе та комфортне. Що це: патріотизм чи мазохізм? А може, така психологічна схильність до порівняння з чимось ще гіршим? Адже можна було народитися і не в порівняно ситій Україні, а в якомусь голодному африканському племені, забутому не лише The Economist, а й самим Господом Богом.
Прокоментувати результати опитування «Країна, де хотілось би народитися» попросили представника професії, покликаної препарувати людські душі, — лікаря психотерапевта Олександра Мироненка, який спільно з двома своїми колеґами є автором праці «Італійський синдром», яка пояснює глибинні причини еміґрації.
Психотерапевт каже, що про мазохізм справді може йтися, і то у двох випадках. По-перше, коли люди навіть фантазуючи обирають Україну, дарма що невдоволені життям тут. І по-друге, коли українці хотіли б народитися в країні, де жити або так само зле, або й ще гірше.
«Такого штибу патріотизм, коли люди страждають, але люблять цю країну такою як вона є, трохи нездарну, трохи дурнувату, то ясно, що в цьому є трохи мазохізму. Але мене би більше хвилювали ті люди, які хотіли б народитися в іншому місці. Ці люди не знають свого коріння, не знають того, хто вони є. Ці люди мазохістичні по-своєму. Вони готові страждати де завгодно, тільки не там, де їхнє місце», — пояснює Олександр Мироненко.
Натомість ті, хто хотіли б народитися в країні з кращим рівнем життя і більшою комфортністю, теж мають певні психологічні проблеми. Психотерапевт каже, що людина може говорити про зміну місця життя, але не про зміну місця народження, бо можна обирати певні аспекти проживання, а не своє коріння. Той, хто фантазує про те, що міг би народитися не тут, ніде у світі не почуватиметься як вдома. «Це як обирати маму, в якої більше молока, а не ту, яка народила», — порівнює пан Мироненко.
Отже, виглядає на те, що цілком психологічно здорові й цілісні люди не змогли б знайти відповіді на питання «У якій країні ви хотіли б народитися?», а таких, як ми вже казали на початку, знайшлося 16 відсотків. Слава Україні!
03.04.2013