Суперництво

Цю статтю містимо, як дискусійну. Прим. Ред.

Актуальною темою в українському громадянстві є нині деякі суперечки на терені молоді, що приймають небажані та шкідливо-яскраві форми назверхнього вияву. Люди дискутують, як зарадити лихові. З цього приводу сягаємо до споминів з недавнього минулого: може анальоґія не зовсім вірна, а проте, здається, висновки можуть бути повчальні і в актуальній справі.

Дозволимо собі пригадати на вступі відвічну правду, що молодь відзначається великим запалом і енерґією, зате має менше життєвого досвіду й зрілого осуду. Так є, так було й так мабуть буде. Того не можна змінити і старше громадянство ніколи не зможе опанувати молоді так, як собі цього дехто зі старших бажав би. Воно лиш може, ба навіть мусить, так впливати на молодь, так спрямовувати енерґію молоді, щоб не зломити молоді, не знищити її запалу, а навпаки відповідно його оформити, відповідно його використати, відповідно його облагороднити.

Таксамо природним явищем є факт, що молодь, різна темпераментом, різна натугою своєї життєвої енерґії та незвязана ніякою одною суспільною орґанізацією, як у державних націй, лучиться у суперницькі гурти. І нема сили, яка зуміла б у наших умовинах усунути всі суперечки без шкоди для правильного розвою духовости молоді. Завданням старшого громадянства і проводу є намагатися спрямувати ті суперечки на таку площину, де вони були б найменші та де можна б енерґію, виладовувану на суперечки, використовувати для добра самої молоді.

Так було, приміром, у "Пласті". Загально було відомо, що "Лісові Чорти" і "Чорноморці" суперничили з собою дуже палко. Причетною цього був інший темперамент одних і других і, правду сказавши, у великій мірі амбіції одиниць. І не можна було б зробити нічого більше недоцільного, як спихати їх разом до одного куреня, чи старатися одних, або других "знищити". І хоч провід старших пластунів був у руках "Лісових Чортів", то всетаки були це люди настільки розважні, що не йшли проти життєвого закону й не старалися здушувати одних або других, ані ні виключали противної сторони з пластової спільноти, хоч і були випадки не дуже тактовної поведінки, яка свідчила про нехіть підпорядкуватись або нарушити авторітет. Всі здавали собі справу з того, для загальної спільноти можуть принести користь оба суперники і що зле було б усувати від праці в спільноті одну сторону, і хоч в деяких випадках ґрупове суперництво переходило в заїлість, так, що люди навіть на чисто товариському ґрунті не могли стрічатися, проте відповідальні люди зуміли цю гостроту злагіднювати і спрямовувати на інші шляхи.

Тоді поставлено засаду, що суперництво має розгриватися в позитивній праці, у приватнім змагу на всіх ділянках життя, а відкинено як негідний і шкідливий для спільноти чинник вишукування недостач і промахів противника та взаїмне підставлювання ноги обмовою і наклепами. З такого підходу до справи виходила подвійна користь, бо в активній праці молодь виховувалася на добрих робітників, а виконуючи працю, приносила теж користь для цілої національної спільноти. Усякі спроби суперництва негативними засобами відразу опінія загалу осуджувала і так на них реаґувала, що дана одиниця вже їх більше не пробувала. Опінія признавала вищість тому, хто виконав ліпше якусь працю, хто тої праці виконав більше. І змаг ішов, суперництво йшло з давньою натугою. А вислідом того була чимраз краща орґанізація куренів, чимраз більше праці й чим раз більше успіхів. Варта було обсервувати, з яким завзяттям змагалися курені в 25. км. марші з обтяженням, з якою точністю приходили на площу і підготовлялися до спортових змагань. Кожному радувалася душа, що з таким запалом іде праця.

Другим таким прикладом може послужити розкол в Українськім Спортовім Kpy жку т. зв. УССК-у. На тлі т. зв. політичних переконань повстали дві ґрупи, які не могли себе взаємно стерпіти. Тоді одна ґрупа виступила і створила осібний кружок "Черник". Багато людей віщувало занепад обох ґруп і хотіло назад їх получити. А тимчасом змагуни, здебільша давні пластуни, зрозуміли своє суперництво як змаг, позитивний змаг у праці. Суперничили, змагалися на кожнім кроці, в кожній ділянці. А вислідом того був сильніший розвій одної і другої клітини і поступ у розвою українського спортового руху.

Таких прикладів можна навести багато, та висновок із них один. Свариться десь молодь, створилося два табори, то не можна насилу зганяти їх до одної клітини, не можна викидати за рямці спільноти одної ґрупи, бо спільнота не може резиґнувати навіть з одної одиниці, а не то цілої ґрупи. Нині дуже сильні під популяційним оглядом держави не резиґнують навіть з одного вязня, хоч як він зіпсутий морально, але стараються його використати для спільноти. Тимбільше не можемо ми з нікого резиґнувати, а навпаки ми повинні так повести справу, щоб енерґію кожної ґрупи використати для спільноти.

Антаґонізми мусять виладовуватися у суперництві в позитивній праці. Вислідом такого конструктивного суперництва буде злагіднення боротьби, бо інстинкт боротьби вже виладовується у самих змаганнях; по друге, вийде з цього користь для молоді, бо вона буде гартувати своє тіло і свого духа, врешті українське громадянство буде мати сильно зорґанізовані клітини молоді, з якої будуть виходити взірцеві громадяни.

Завданням громадянства буде пильнувати, щоб обі сторони змагалися лише позитивними чинниками праці й щоб в суперництві вживали лише дозволених засобів та чесної гри.

[Краківські вісті]