Що це за часи такі?

ПОГЛЯД ЧЕРЕЗ «ОПТИКУ» СОЦІАЛЬНОГО НАТУРАЛІЗМУ

Доти, доки люди не дослухатимуться до здорового розуму природи, вони змушені будуть підкорятись або свавіллю диктаторів, або ілюзіям натовпу.

Вільгельм Швебель

Ми живемо в часи, коли все можна і все дозволено? Ми живемо в часи, коли сваволя й ілюзії визначають соціальну поведінку людей та їх суспільне життя.

… Сьогодні настали часи, коли люди за видимістю не бачать дійсність, закони природи затьмарюються ілюзіями, потворність підмінює красу, неприродність панує над природністю, сваволя ефективніша, ніж законна воля, свобода розуміється як вседозволеність, мораль сприймається як перешкода для політики й економіки, замість новітнього просвітництва пропонується протилежне йому якесь "темне просвітництво", демократія оцінюється як перешкода для соціального прогресу, будь-який народ за допомогою маніпуляцій свідомістю (використовуючи "ШІ" та інші інструменти) можна перетворити на "біомасу" для панування над ним, будь-яке зло (воєнна агресія і т.п.) заперечується способом перейменування його на добро (акт справедливості і т.п.).

Ідеологи «темного просвітництва» відкидають соціальні цінності, сформульовані в епоху Просвітництва XVII–XVIII ст., зокрема демократію, яку вони вважають несумісною зі свободою¹. І тому пропонують замість демократії, так би мовити, «елітократію», що керується ідеологією «темного просвітництва».

Що це за часи? Часи деградації цивілізації – чи це таким є прогрес?

Олександр Костенко,

доктор юридичних наук, професор (Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України).

Очевидно, інструментом для визначення сутності цього часу може стати соціальний натуралізм², згідно з яким істинне від неістинного слід розрізняти за критерієм природності-неприродності, тобто узгодженості чи неузгодженості того чи іншого соціального явища з законами соціальної природи.

Соціальний натуралізм – це вчення, засноване на ідеї «Мати-Природа – це найвища влада і найвищий законодавець для усього сущого».

Соціальний натуралізм визнає факт, що поряд з фізичною і біологічною формами природи існує також соціальна форма природи. Вона існує за своїми, притаманними лише їй законами соціальної прирожи, відмінними від законів фізичної і біологічної природи.

Люди наділені волею і свідомістю, роль яких полягає в тому, щоб пізнавати закони соціальної природи і керуватися ними в суспільному житті. Якщо воля і свідомість не узгоджуються з законами соціальної природи, то воля набирає стану сваволі, а свідомість – стану ілюзій.

Комплекс сваволі й ілюзій, що уражає людей, проявляється в поведінці, яка породжує всі соціальні аномалії, зокрема вседозволеність.

Ідеологічною основою вседозволеності є заперечення факту існування законів соціальної природи, які люди мають пізнавати й узгоджувати з ними своє соціальне життя.

Є такий афоризм: «Якщо Бога немає – то все дозволено!» У світлі соціального натуралізмі його можна перефразувати так: «Якщо законів соціальної природи не існує – то все дозволено!». Цей принцип і є основою поведінки, що породжує всі соціальні аномалії – війни, беззаконня, кризи, злочинність, аморальність тощо.

Згідно з соціальним натуралізмом, свобода – це не вседозволеність, а можливість жити за законами соціальної природи.

Якщо так розуміється свобода, то вона цілком суміщається з демократією. І ось чому! Згідно з соціальним натуралізмом, демократія – це влада народу, що має розвинену соціальну (політичну, економічну, правову, моральну) культуру. Соціальна культура людей – це стан узгодженості їхньої волі та свідомості з законами соціальної природи. Отже, і свобода, і демократія є цілком сумісні, бо обидві мають «спільний знаменник» – повинні узгоджуватися з законами соціальної природи.

До речі, та «криза демократії», яка сьогодні спостерігається у світі, – наслідок кризи соціальної культури людей, це відбувається згідно з закономірністю «яка соціальна культура людей – така й демократія».  Теперішня «криза демократії» може бути подолана Новітнім просвітництвом, яке має культивувати соціальну культуру людей, засновану на принципі верховенства законів соціальної природи замість сваволі й ілюзій.

Слід зазначити, що в ідеології «темного просвітництва» особлива роль у вдосконаленні сучасної цивілізації надається «штучному інтелекту» («АI») – начебто його розвиток сприяє подоланню «слабкостей демократії» і таким чином забезпечує соціальний прогрес. Згідно з інструментальною концепцією «АІ», яка випливає з соціального натуралізму, соціальна роль цього «штучного інтелекту» полягає в тому, щоб бути інструментом в руках людей, які у своїй соціальній поведінці мають керуватися принципом верховенства законів соціальної природи, а можуть і не керуватися ним, залежно від наявності в них соціальної культури. Іншими словами, «АІ» може бути лише інструментом, який, залежно від стану їхньої волі та свідомості, може використовуватися як для соціального прогресу, так і проти нього: як для добра, так і для зла. Так само «АІ» може використовуватися як для розквіту демократії, так і для протидії їй. Отже, проблему «кризи демократії» не можна вирішити з допомогою «АІ» – це ілюзія.

Очевидно, ще одним із симптомів «темних часів» є, так би мовити, криза миру і безпеки співіснування людей і народів. Згідно з соціальним натуралізмом, воєнна агресія в будь-якій війні – це прояв сваволі й ілюзій, тобто є порушенням законів соціальної природи. Тому щоб запобігати війнам, слід культивувати серед людей і народів соціальну культуру, яка, узгоджуючи волю і свідомість з законами соціальної природи, усуває сама сваволю й ілюзії, що проявляються у формі воєнної агресії. Уявляється, що завдяки Новітньому просвітництву, яке має культивувати соціальну культуру людей і народів, цілком можливим є той «вічний мир», ключі до якого шукали І.Кант, А.Айнштайн, З.Фройд та інші мислителі.

Єдиним «спільним знаменником» для всіх людей і народів є закони соціальної природи. Тому глобальне дотримання принципу верховенства законів соціальної природи всіма людьми і народами робить цілком можливим їх мирне співіснування. «Ми всі в одному човні», який пливе вперед за законами соціальної природи – тому щоб бути в безпеці всі мають дотримуватися цих законів.

Таким чином, усі люди і народи в суспільному житті, зокрема в політиці, економіці, праві, моралі, мають керуватися принципом верховенства законів соціальної природи – інакше їхня поведінка буде проявом сваволі й ілюзій, що породжує соціальну деградацію, яка називається «темними часами».

Ідеологія «темного просвітництва», що не заснована на принципі верховенства законів соціальної природи, не здатна вказати шлях для виходу з «темних часів». Існує, очевидно, закономірність: неможливо ощасливити людство всупереч законам соціальної природи. Спроби здійснити це на основі комуністичної ідеології не увінчалися успіхом. Принцип «залізною рукою заженемо людство в щастя!» не спрацював. Те саме чекає і гасло про забезпечення «золотого віку Америки», яке останнім часом пропагується в США тими, хто керується соціальною сваволею і соціальними ілюзіями, що формуються ідеологами «темного просвітництва» замість принципу верховенства законів соціальної природи, що випливає з соціального натуралізму.

Соціальна сваволя та соціальні ілюзії не здатні подолати ті соціальні аномалії, які сьогодні проявляються як цивілізаційна криза.

Звичайно, ця криза не оминула й українське суспільство. Нерозвиненість соціальної культури значної частини громадян України, їхня соціальна інфантильність – це не вина їх, а біда. Вона є «родимою плямою», що залишилася після виходу України з радянської «імперії зла». Наслідком дефіциту соціальної культури громадян, що зумовило їхню соціальну інфантильність, є кризові явища в політиці, економіці, праві, моралі тощо.

Очевидно, що це знижує не лише здатність до суспільного розвитку, а й обороноздатність України.

Для подолання цих явищ Україні конче потрібне соціальне просвітництво, спрямоване на розвиток людського фактора – соціальної культури громадян. Тут можна, наприклад, використати досвід соціального просвітництва громадян, який є в Швеції чи Фінляндії.

Отже, як можна вийти з цивілізаційної кризи, спричиненої кризою соціальної культури людей? Згідно з соціальним натуралізмом, для цього слід керуватися принципом верховенства законів соціальної природи, що виводить людей з стану сваволі й ілюзій, який і породжує всі соціальні аномалії. А сприяти цьому має новітнє просвітництво, засноване на ідеї верховенства законів соціальної природи.

___________

¹ Про ідеологію «темного просвітництва» див., наприклад, The Dark Enlightenment.

² Детальніше про це див.: Костенко О.М. “Нові очі” для нового часу (про соціальний натуралізм). Луцьк: Терен, 2022. 128 с.