Краків, 18. лютого 1941.
Саме тридцять перший рік минає від того часу, як невеличке хліборобське товариство "Сільський Господар" в Олеську перенесло було свій осідок до Львова і як у 1910. році зачали творитися по повітах філії, а по селах кружки "Сільського Господаря". Коли ще 10 років раніш два брати Дуткевичі закладали в Олеську це товариство, напевне не думали, щоби їх невеличке діло невдовзі охопило сіттю кружків увесь край і щоби стало таким важним чинником у двигненні культури нашого села.
Один із найталановитіших наших орґанізаторів колишніх д-р Евген Олесницький зрозумів добре вагу такого товариства. Завдяки його енерґії і силі волі "Сільський Господар", ставши краєвим товариством, розгортає свою діяльність. Сотні великих господарських віч і нарад у вужчих кругах викликують небувале захоплення для орґанізації цілої сіти філій, кружків і членів. Майже вся українська сільська і міська інтеліґенція прийшла д-рові Е. Олесьницькому до помочі, всі українські господарники почали гуртуватись при Евгені Олесьницькім. Приступили тоді до праці о. Онишкевич, д-р Коцюба, інж. аґр. Гарасевич, інж. аґр. Кузик, радн. Кивелюк, о. Фолис, проф. Залозецький, інж. Корнелля. Це були ті зпоміж перших у Львові, що взялися до спільної праці. Те саме діялося по краєвих містах і селах.
Не було ще тоді достаточного числа аґрономів українців. Їх можна було порахувати всіх на пальцях одної руки. Треба було сягати куди інде, анґажувати чехів аґрономів до "Сільського Господаря", заки прийшли вже в часі війни такі свої аґрономічні сили, як інж. Павликовський, д-р Холевчук, інж. Стельмахів та інші. Але в нас були добрі господарі — практики між священиками і між селянами і вони мусіли стати до праці в товаристві і заступити працю аґрономів для ширення рільної культури і національно-господарської ідеольоґії. А це їм вдавалося, бо були це люди повні посвяти для загального добра. І воно стало вирішною спонукою того, що селянство горнулося до свого товариства просто масово. Всякого роду господарські курси, лєкції, господарські книжки, часописи, дослідні поля, поширювання добірних насінь, розплідного матеріялу, матеріяльна піддержка студентів на аґрономічних студіях — ось приклади діяльности тодішніх господарників.
Тоді взялися ініціятори до ще одного великого діла, а саме створення торговельного синдикату "Сіль. Господаря" Краєвого Союзу господарсько-торговельних спілок, що прийняв опісля назву "Центросоюз".
Світова війна не перервала праці товариства, тільки поставила її на інший шлях, а саме на відбудову зруйнованого війнами краю, а в добавку після українсько-польської війни на оборону зруйнованого селянства. Хто мав за польських часів ближчу нагоду не то брати участь, але просто тільки приглядатися боротьбі цієї організації з перепонами влади і при рятуванні нашого хліборобського стану, той сміло ствердить, що це була праця аж надто часто понад сили.
Кооперація і "Сільський Господар" мусіли просто завзятися у спільній праці, щоб видержати на стійках. Кооперація єдино піддержувала орґанізацію "Сільського господаря" матеріяльно, щоб українські аґрономи, ці самовідреченці в тяжкій праці серед переслідувань, влади і при мінімальних винагородах, могли ширити хліборобську культуру і держати людей в єдності, без якої не можна було думати про розбудову національного господарства. Войнаровський, Павликовський, родина Луцьких, Храпливий і інші, це тільки декотрі з тих усіх, що їх можна би вичислювати, які ставили чоло в обороні прав нашого хліборобського стану посідання. В краю було ще легче, можна було все ж таки явно працювати. Але тільки тайком можна було зробити дещо для тих окраїн, що були по цей бік Сяну і Буга, тільки тайком навязувалися взаємини з рідною Лемківщиною, Холмщиною і Підляшшям, тайком відбувалися сходини, виїзди і відвідини.
Сьогодні "Сільський Господар" опинився знову серед зовсім нових політичних і господарських обставин. Те, що за Польщі було заборонюване й переслідуване на Лемківщині, Холмщині і Підляшші, сьогодні вказане і бажане. Одначе ціла структура "Сільського Господаря'' мусить змінитися, мусить достосуватися до обставин і потреб. Це у формі, у вигляді. Але у змісті робота "Сільського Господаря" і всіх його клітин має бути скріплена. Це тим більше, що тут є вже також наші аґрономи, які можуть повести працю доцільно і пляново, так, щоби господарська культура села піднялась на належну висоту.
Річ у тому, щоб у кожному українському селі був кружок "Сільского Господаря", щоб участь у ньому брали всі громадяни села, в першу чергу чільні його провідники.
Переживаємо часи великого господарського перестрою села. Не можна приглядатися пасивно, що з цього вийде. Тільки жива практична участь навіть на малому відтинку може бути школою для великих діл. Наради представників УЦК з його низовими клітинами й представників орґанізацій "Сільського Господаря", що відбулися в Ярославі 9. лютого цього року, дали ті загальні проґрамові рямки, в яких треба буде цю працю розробити.
Кадр співробітників, що ними розпоряджає теперішній "Сільський Господар", дух, що їх обєднує і пієтизм усіх українських господарників для рідного хліборобського стану й хліборобської справи, дають запоруку, що "Сільський Господар" у Ґен. Ґубернаторстві додасть нову світлу сторінку до своєї колишньої історії.
[Краківські вісті]
20.02.1941