Як вони виглядають і як на них реаґує німецька публика.
(Від власного кореспондента).
Відень, лютий 1941.
Знаю кількох земляків, що співпрацюють з одним із головних режисерів віденської фільми, п. Фоном. Дириґент віденського хору "Бандура" п. Гнатишин, є одним із його постійних дорадників. Інший мій приятель грав уже нераз малі ролі і через одного й другого я та багато моїх знайомих вписалися "грати". Тобто в березні, коли накручуватимуть картини зі словянського життя й передаватимуть побутові образки з життя різних словян, нас покличуть. П. Фон просив навіть зголоситись скоріше, щоб порадитися в кількох подробицях. Отже були ми на Розенгіґель, відомому осідку "Вінер-Фільми", бачили велитенські будівлі, рух, окремі фільмові ателіє. Перспектива заробітку не погана: 11 РМ денно. Намастять, — оповідав мій приятель, — і кажуть ждати. Іноді цілий день, а "граєш" тільки чверть, пів години.
Фільми, з польською тематикою — тепер досить актуальні. Один із них іде при виповнених салях в кількох кінах Відня. Називається "Вороги". Другий накручують і саме тепер експедиція "Вінер-Фільми" виїхала до Ґубернаторства для типових знимок народу та побуту. Поїхали на дуже добрих зрештою умовинах, і два мої знайомі. Преса заповідає, що ця нова фільма, яка матиме назву "Поворот" ("Гаймкор"), буде справжньою ревеляцією. Воно приємно знати, що буде в ній дещо труду наших земляків.
Ця фільма має за головну тему недавні історичні дії, які є основою і фільми "Вороги". Це — тернистий шлях німців у Польщі, у всій плястичності і драматизмі польських переслідувань та польського безголовя.
Ось учора я мав нагоду бачити цю фільму, в якій головні ролі грали Каміля Горн та Вільгельм Біркель і на яку день наперед всі місця були викуплені. Драматична її акція починається напередодні війни, якої подув вносять у спокійне середовище праці німців (тартак і гостинницю) перші бурхливі інциденти: саботажі поляків та орґанізація банд, що своїх таки співгромадян трактують як ворогів. І ось низкою напружено цікавих картин проходить по екрані "діяльність" одної такої банди, яку очолює артист Петровіч в ролі провідника, півінтеліґента Антка. Байда примістилася в гoстинниці біля кордону, арештує й "судить" німців, громить їх мешкання, уладжує лови на людей. В лісі дві сотні втікачів-німців шукає переходу через кордон. Банда впадає на їх сліди, дістає потайки скоростріли і зброю, щоб "ворогів" зліквідувати, але донька шинкарки (Каміля Горн) рятує ситуацію: підпалює стодолу зі зброєю й поки банда збентежена вогнем, що гремить вибухами та розносить і гостинницю, — крізь вузьку стежку серед багна переводить до німецького кордону своїх земляків. І ось-тут, у закінченні, є найкраще. Втіха з зустрічі з рідним військом, момент, коли старий німець бере жменю землі й не в силі тішитись нею, коли всі кричать і цілують вояків, такий сильний своєю експресією, що авдиторія греміла оплесками й усі-всі втирали сльози, коли на салі зявилося світло.
Фільма безперечно пропаґандивна. Наш брат відразу бачить, що режисер і його співробітники не переживали всього того і не знають тих подій та атмосфери з автопсії. Але треба ствердити, що якщо і є пропаґанда у фільмі "Вороги", то вона не влізлива, не дешева, а справді мистецька. Така, як і в монументальній фільмі "Жид Зісс", що також тепер з великим успіхом проходить у Відні.
Я виходив зі "Шведен-Кіно" зворушений. І думав:
Наскільки більше страхіть пережили мої земляки за час 20 літ польського панування в Галичині! В цих 20-ьох літах є такі події, що їх суха реляція їжить волосся, кожним "полупанком" з тих часів "саме пекло можна б здивувать", як писав Шевченко. Маю в себе оба томи "Кривавої Книги", що її видав колишній галицький уряд, "На вічну ганьбу" і "Причини упадку Польщі". Тверезий обєктивізм цих книг, фактичний матеріял — о, яка це несамовитість. Не стає просто слів.
І тому я думав: коли і де пройде українська фільма, що поставить перед глядачів наявно ті речі, про які Европа не то не знає, але й не всилі їх охопити уявою, зрозуміти й умотивувати?
[Краківські вісті]
19.02.1941