Роздуми щодо засад музеологічної концепції створення музею міста Львова
Мова про музей міста точилася давно. Мовляв, як же ж так, музей села в нас є, а чому нема музею міста? Чи місто є чужим для нашої української культури? У Львові постійно виникають все нові й нові музеєподібні ініціативи, а насправді маркетингові приманки для туристів, то чому б нарешті не створити для самих львів’ян чогось, що не тільки підігрівало б гордість бути львів’янином, а й розвивало відповідальність за це місце. Відповідальність не тільки за своє рідне мешкання, а й за будинок, за район, за місто. Місто як простір свободи, а не лише як територія персонального комфорту.
Отже, за якийсь час розмови про музей міста увійшли в організоване русло. До дискусій долучалися фахівці з різних наукових галузей. Поступово розмови набрали чіткіших обрисів. Нарешті знайшлися можливості для локалізації такого музею. Тож виникла потреба в концепції. Ось тут я виклав свої роздуми щодо музеологічної концепції музею міста.
Кожен музей починається з ідеї. Ідея музею відображає потреби соціуму на якомусь етапі його розвитку. Щоб перетворити ідею в реальність, треба зрозуміти, що таке музей сьогодні, як розвивається музей як соціокультурна інституція, якими є цілі й завдання музею, а якими є теоретичні засади для досягнення цих цілей і реалізації завдань сучасного музею?
Музей – це соціальний інститут колективної пам'яті, яка зазвичай базується не так на пригадуванні, як на забуванні – передусім того, що не поміщається у національний канон або загрожує його гармонійності. Музеї – така ж автономна складова культури, як і, зокрема, наука та наукові дослідження, мистецтво та релігія. Як форму актуальної символічної культури, музеї не можна трактувати інструментально, позаяк вони не служать жодним побічним цілям, а виконують у межах культури самостійні та цілісні завдання. Ці завдання – збирати і зберігати музейні предмети, а також – головно –досліджувати і поширювати знання сучасними методами комунікації. Отже, музеї мають не тільки розказувати про те, що відбулося, а натомість як і чому це відбулося. І цим спонукати формувати уявлення про майбутнє. Тому музейні об’єкти розглядають у контексті з ідеями, цінностями та іншими соціальними чинниками минулого та трансформацію їх значень в часі. Музейні об’єкти використовують, щоб стимулювати запитання про історичні процеси та допомогти передати відповідні абстрактні поняття, погляди й уявлення. З аналітичного погляду об’єкти – це лише залишки більшої системи значень минулого, яку слід пояснити, і які набувають нових значень в інших контекстах.
Ідея музею міста зародилась в середовищі львів'ян, які відчувають відповідальність за майбутнє свого міста, за його розвиток і розуміють залежність від усвідомлення городянами цінностей міста в контекстах різного часу, чинників творення і перетворення міського простору і взаємозв’язків міського простору і мешканців. Його мета – сучасними музейними методами показати феномен міста як простір, який перетворює людина, і який творить громадянина, допомагати мешканцям усвідомлювати себе частиною простору міста і бути активним у відповідальному користуванні цим простором та його перетворенні.
Щоб допомогти усвідомити значення музею міста спільнотою і переконати урядовців, партнерів і стейкголдерів, необхідно окреслити фундаментальні філософські основи його діяльності. Музей міста, відповідно до сучасних вимог, твориться на науковій музеологічній основі. Музеологія – це молода наука, інтердисциплінарна щодо предмету її пізнання і мультидисциплінарна щодо використання на практиці методів різних профільних наук. Музеологія дає теоретичні пояснення і методи практичного застосування того ракурсу пізнавального і критичного ставлення людини до своєї дійсності, яке називається музеальністю, і знаходить своє конкретне вираження у музеальних об’єктах, які називають музеаліями.
Музей історії Києва, експозиція
Місто як абстрактне поняття можна вважати музеальним об’єктом, мегамузеалією, через яку можна досліджувати пізнавально-оцінювальне ставлення людини до своєї дійсності. Попри свою відмінність міста мають подібні ознаки. Це місце організації спільного життя, де виникали нові форми суспільного устрою, де ремісничі цехи, купецькі корпорації, релігійні братства творили самоврядні спільноти. Місто – це місце обміну товарами, ідеями, знаннями. В місті виникали нові форми і практики культури і мистецтва, творились нові теоретичні і практичні знання. Місто живилося різними ресурсами і постачало ресурсами аґломерацію, набирало ознак метрополійності, ставало економічним, культурним і політичним центром.
Місто, як казав Фернан Бродель, – це прискорювач історії.
Щоб осмислити місто як музеалію, треба застосовувати міждисциплінарні аспекти і підходи: філософський, антропологічний, культурологічний, урбаністичний, історичний, етнологічний, соціальний, економічний тощо. Таке осмислення відбувається за допомогою дослідження музеальних об’єктів, чи музеалій, через які можна зрозуміти сенси і значення міста. Це рухомі і нерухомі, матеріальні і нематеріальні, реальні і віртуальні музеальні об’єкти історичної та культурної спадщини міста. Добір таких музеалій з простору міста і з чинних музейних колекцій проводиться за їх спроможністю розкрити сенси міста в рамках певних актуальних інтердисциплінарних тем. Ці теми надалі стають предметом музейної інтерпретаційної презентації і формують музейний продукт. Такі презентації дають змогу індивідууму усвідомити взаємозалежність різних виявів простору міста, в якому він живе, отримуючи інформацію, яка стимулює самопізнання і власну інтерпретацію в широкому контексті.
Фойє Музею історії Відня
Музей міста інноваційний, відкритий, динамічний.
Його інноваційність полягає в тому, що, на відміну від традиційного музею, він будується не на музейній колекції, а розглядає як музеалію, чи систему музеалій, феномен міста. Звідси випливають функції музею. Домінуючою функцією є комунікація, для здійснення якої проводиться дослідження і вторинна селекція із фондових зібрань існуючих музеїв та інших джерел. Використовуючи музейні зібрання, колекції, пам’ятки архітектури, фрагменти екстер’єрів та інтер’єрів та інші музеальні предмети, музей міста може відмовитись від характерних для традиційних музеїв функцій збирання і зберігання. Важливою новацією є те, що музей міста – це громадська ініціатива і функціонує як недержавна організація.
Музей міста відкритий до співпраці з музеями міста, музейними працівниками, колекціонерами, науковими інституціями і науковцями, навчальними закладами, різними громадськими організаціями, середовищами міської спільноти. Музей міста відкриває свій експозиційний простір для презентації предметів зібрань різних музеїв, різноманітних об’єктів культурної спадщини, творячи новий наратив і розкриваючи нові невідомі досі аспекти життя міста. А також надає можливості для реалізації творчого і наукового потенціалу музейникам, науковцям, студентам. Музей міста враховує в своїх проектах наративні джерела в експозиціях і виставках музеїв міста та подає на них посилання, розширюючи інтерпретативні можливості експозицій.
Музей міста динамічний, бо на відміну від традиційних музеїв не має постійної експозиції, а свої презентаційні форми змінює час до часу, щоби, використовуючи сучасні форми і засоби комунікації, показати місто з різних аспектів і в різних виявах. Музей реагує на динамічні зміни в місті в контексті локальному, реаґіональному, національному і міжнародному.
Музей Карнавале: музей історії Парижа, експозиція
Виходячи із мети, завдань і функцій музей міста розвиває свою практичну діяльність. Соціальна мета музею міста скерована на формування відповідальності городян міста через розуміння сенсів міста, об’єктів його простору в різних контекстах.
Оскільки музейні функції загалом зосереджуються на дослідженні й комунікації, діяльність музею має бути скерована на музейний продукт, який можна розділити на дві складові: результати досліджень, спрямовані безпосередньо до інших науковців, і експозиція, програми, публікації для відвідувачів. Музейні продукти готуються як окремі проекти, тому важливо передбачити проектний менеджмент і, відповідно, матричну організаційну структуру як поєднання функціональної та проектної організації. Така організаційна структура поділяється на постійні функціональні підрозділи і тимчасові проектні групи. Функціональні (лінійні) підрозділи займаються адмініструванням, плануванням, фінансами, фандрейзингом, маркетингом. Працівники лінійних підрозділів працюють на контрактній основі. Проектні групи розробляють міждисциплінарні теми як музейні продукти. Проектні групи і керівників проектів запрошують до праці на тимчасових умовах. Організаційна структура забезпечує ефективну внутрішню комунікацію між функціональними підрозділами, наглядовою радою музею і керівниками проектів, щоби приймати необхідні і вчасні рішення та прогнозувати подальший розвиток. Музей налагоджує зовнішню комунікацію з партнерами, стейкголдерами, спосорами, меценатами та різними середовищами міської громади та органами міського самоврядування.
PS. Цей текст є спробою описати засади музею міста і відкритий до обговорення.
21.02.2016