Близько 1150 року в «темне» Середньовіччя проникло світло. Тоді в межах та навколо Парижа будівничі наважилися на нечуване: вони зводили катедри з високими світлими приміщеннями, створюючи новий стиль архітектури — ґотику. Ці споруди дуже відрізнялися від попереднього романського стилю з його запилюженими залами, масивними мурами і тяжкими арками. Як саме архітекторам вдавалося зводити такі гігантські церкви, протягом довшого часу намагаються з'ясувати мистецтвознавці. Нещодавно американський науковець натрапив на слід архітектурної таємниці.
Фото: nationalgeographic.com
Дивлячись сьогодні на Нотр-Дам, Ульмський чи Кельнський собори, дивуєшся на їхні розміри: як це вдалося людям Середньовіччя? Американський мистецтвознавець Ендрю Талон (Andrew Tallon) з Коледжу Вассар у Поукіпзі за допомогою лазера знайшов, як відповісти на це запитання.
Лазерне картування стало помітнішим останнім часом завдяки своїй здатності виявляти приховані структури або археологічні знахідки. Теплові карти і ледь помітні зміни ґрадації можуть виявити сліди людської діяльності навіть там, де сипучі піски або джунґлі їх приховують. Адже споруди людини поглинають тепло інакше, ніж навколишнє середовище, а це відкриває дослідникам вікно в минуле, коли звичайних методів не досить.
Лазерне моделювання виглядає так: дослідник встановлює лазер на штативі, освічує ним приміщення. Потрібен час, щоби прилад виміряв відстань між сканером і кожною точкою його потрапляння на стіни. З кожної дистанції лазер демонструє єдину локацію з мільйонів точок, і так історики можуть побачити, як будівля розширюється і стискається протягом дня, а також, як вона змінювалася протягом тривалих періодів.
Використавши лазерний 3D-сканер, Таллон зібрав дані про внутрішню та зовнішню поверхню катедральних соборів. Для цього він розміщував прилад приблизно у 75 місцях у храмі. Потім, наклавши отримані дані на фотографії, зроблені в той самий час, створював комп'ютерні моделі, на яких вже шукав аномалії. Він визначив місця, де муляри або відхилялися від ориґінального плану собору, або зупинялися, щоб дати землі осісти.
Наприклад, здійснивши дослідження Собору Паризької Богоматері, який збудували між 1163 та 1345 роками, Таллон виявив: будова постійно розширювалася. Тобто можна спростувати теорію, якою довший час послуговувалися науковці, про те, що ґотичні катедри робили таке сильне враження, бо архітектори свідомо створювали будівлі асиметричними. Зовсім навпаки: вони прагнули ідеальної симетрії, але будівля жила своїм життям, мури та колони підіймалися і падали, не завжди з волі будівничого.
Дослідження Таллона виявило, що ґалерея королів — масивний, тридверний фасад, який домінує з одного боку собору, — змістилася майже на фут від вертикалі. Дослідники ще раніше підозрювали, що зведення собору припиняли на період до 10 років, і результати сучасного дослідження можуть пояснити, чому це могло статися: каменярі, розуміючи, що будівля не закріплюється на тонкому, піщаному ґрунті, зупинили процес, щоб дати час землі осісти, і відновили будівельні роботи 10 років потому.
Фото: nationalgeographic.com
Інший аспект дослідження — внутрішні колони Нотр-Дам де Парі не вирівняні ідеально, тобто будівельники, найпевніше, зводили їх навколо тих, що вже існували, структур, залучаючи їх до собору.
Контрфорси, що їх зазвичай вважають пізнішими додатками до екстер'єру собору, ймовірно, були встановлені з самого початку, щоби склепінчасті стелі не виштовхали стіни назовні. Зовнішня підтримка контрфорсів втискала стіни досередини, врівноважуючи склепіння. Стіни Собору Паризької Богоматері моторошно рухалися, те, що вони вистояли — свідчення вишуканого балансу та опор.
Окрім Нотр-Дам де Парі, Ендрю Таллон просвітив лазером й інші французькі церкви — і виявив, що з часів Середньовіччя змінився не лише їхній вигляд, а й акустика у приміщеннях соборів стала іншою. Повернувши катедри на приладі до первинного стану, дослідник зміг реконструювати звучання середньовічної музики.
За матеріалами extremetech.com, wissenschaft.de
Зреферувала Соломія Кривенко
28.01.2016