На розї вулиць Seizergasse і Bognergаsse видніє напис "Ausstellung des Ministeriums des Innern—Flüchtingsfürsorge", яка стягає богато цїкавої публики. Много з них переходить салї скорим кроком, погляне на знимки і розложені вироби байдужим оком та вертає до своїх занять, — вдоволені, що звидїли виставу, хоч навіть самі собі не здають справи з того, що там видїли та пощо ся вистава.
Щоби сю одиноку в своїм родї (бо такої ще не було) виставу зрозуміти і з неї дещо скористати, треба її докладно оглянути, перестудіювати, а при тім входити до сих саль в відповіднім настрою. Треба собі представити ту велику недолю збігцїв, які кидали все своє майно, цїлий дорібок многих лїт, тікаючи перед ворогом, або змушені війсковими зарядженями кидали рідне село, рідну хату і нераз були нїмими свідками знищеня, — і відірвані від своєї родини, про котру і до нинї не мають вістки, були змушені шукати захисту в західних краях, заки перейде воєнна хуртовина, заки вернуть до рідного краю. Утїкали нераз без засобів до житя, в одній сорочцї, в лихій одежинї, кинені долею на бурливе море житя, серед великої війни.
Зворушуть нас описи нещастя і недолї, дїлають на нас сильно образи в кінї, але тупіють наші нерви, коли сам факт, саму дїйсність маємо перед собою. Неодному заходять очи сльозами, як читає "Германа і Доротею" Ґетого і представить собі нещасних збігцїв, які пересувають ся перед його очима. Кождий рад-би з Германом бігти їм назустріч, помогти, облекшити їх недолю. Нинї маємо те саме, не віршами, але в дїйсности. А одначе, як далеко поезія від прози! Аж слова Монарха звернули очи на сих нещасних, зворушили по части серця і знайшли ся люди, які, йдучи вказаною дорогою, старали ся недолю збігцїв облекшити.
Та все таки передовсїм держава сама мусїла заняти ся долею бездомних, незаосмотрених збігцїв.
Вистава, уладжена секційним радником Маркетом, має власне на цїли представити ширшій публицї: 1) причини, чому збігцї мусїли опускати свою рідну землю, 2) опіку держави і спосіб забезпеченя збігцїв, 3) показати їх вироби в таборах, їх працю, а також їх домашний промисл, незнаний в західних краях, щоби сим способом дати змогу використати сей промисл в усїх краях Австрії, звернути на нього увагу.
Цїль вистави велика і може принести великий хосен, коли кождий, оглядаючи її, зверне увагу на піднесені моменти. В першій сали, на лїво від салї принять, находять ся знимки понищених війною міст, сїл, будинків, мостів і т. п. Страшний образ знищеня, тяжко подумати, що се в 20. столїтю. Все в румовищах, села попалені, тілько почорнїлі комини вказують, що там була оселя, що там цвило житє.
Се лиш мертвий образ, який не змалює всего. Не змалює подїй тих страшних днїв, коли ґранати нищили оселї, закопуючи нераз живцем мешканцїв. Не змалює жаху всїх тих нещасних, не висловить того плачу і риданя, що розривав їх груди. Нї — се треба відчути...
В тій самій салї знаходять ся статистичні дати, з яких довідуємось, що загальне число виселенцїв виносило 1,110.000, а побирало підмоги понад 610.000, що найбільше число виселенцїв було в липни 1915 р. що межи виселенцями було понад 266.000 Жидів. 169.000 Поляків, 71.000 Українцїв та менші числа Нїмцїв, Ромунів, Італїйців, Хорватів і т. д. Велике число людий і великі кошти їх приміщеня і удержаня, які доходять до 279 мілїонів.
В дальших зіставленях виднїє роздїл сеї великої суми на поодинокі видатки, так що по відчисленю коштів перевозу (понад 125 мілїонів), позістане на удержанє, себто на оплату мешкань, будову бараків, білє, убраня, санїтарні, культурні і релїґійні цїли і виживленє, около 154 мілїонів, — до 1 жовтня пересїчно 250 кор. на голову.
Коли так переглянеть ся статистичні табелї, тодї певно зацїкавить кождого, як ті люди жили, як були поміщені, що робили?...
Се пояснять фотоґрафічні знимки, моделї та пляни таборів, поміщені зараз в слїдуючій салї.
Тут видимо три моделі бараків:
1. З Ґмінду — се є найстарша система початкова, звана "причева". В бараку містилось 200—300 осіб разом, а спали на деревляних причах в однім, або двох рядах, один над другим (подібно як в корабельних кабінах).
2. З Потендорфу, — се новійші "комнатні" системи, в яких дїлено барак на комнати по 20—30 осіб, з відповідним числом зелїзних ліжок.
3. З Міттендорфу, т. зв. "Kojen-Sistem", де половина бараку передїлена довгим коридором, а на право і лїво малі передїли, відповідно уряджені на 5—7 осіб. Ся система найвідповіднїйша, бо кожда родина може занимати окремий передїл і жити своїм житєм.
Видимо тут також модель кухнї, в якій варять їду, пересїчно для 2000 людий, і модель баракової школи, з внутрішним урядженєм, яка є окрасою табору і жерелом просвіти дїтий і старших збігцїв.
В дальшій сали, на якій виднїє напис "Barackenlager Gmünd", маємо нагоду приглянутись моделеви уміщеному при вікнї, який представляє в мінїятурі цїлий табор. Велика входова брама отвирає доступ до табору на головну, асфальтову, чисту і рівну вулицю. На право від брами великий будинок, в якім містить ся війскова сторожа і каварня. Дальше цїлий ряд шпиталїв і поверховий, мурований дім для лїкарів і медиків, а ще дальше тягнуть ся рядами бараки.
На лїво при головній вулицї — почтовий уряд, реставрація і поверховий дім управи бараків, де мешкають і урядують урядники з завідателем бар. Чапкою.
Дальше головна торговля ріжних товарів, а на просторій площі по серединї церков, по однім боцї ремісничі варстати, а по другім великий, з трьох частин зложений будинок шкільний. За тими будинками ряди бараків, попередїлювані широкими вулицями, та огородами.
Цілий табор подїлений на секції. Секція, під наглядом таборового інспектора обіймає вісїм бараків і кухню. Крім сих будинків є аптика, дезінфекція, купальнї і пральнї. Справдї велике, взірцево уряджене місто.
З урядженя табору видко, що правительство робило все можливе, щоби улекшити долю збігцїв, та не лиш думало про їх приміщенє і виживленє, але також про релїґійні і культурні потреби. Старало ся дати в тім часї занятє, щоби сей час не був страчений, а вийшов на користь збігцям і суспільности.
(Конець буде).
[Дїло, 18.01.1916]
(Конець.)
Мешканцї бараків рвали ся до працї, рвали ся до пільних робіт, щоби заглушити нудьгу, біль душі, заспокоїти тугу за рідною землею. Статистичне зіставлене ґрафічно представляє нам число тих, які були заняті поза табором при пільних і фабричних роботах. Перше місце займають тут Українцї. При роботах було занятих понад 31.000 лиш з таборів в Ґміндї і Вольфзберґу (себто майже 10 прц. всїх виселенцїв), Поляків понад 14.000, себто 9 прц. всїх збігцїв, Жидів — 1664 себто 0.6 прц.
В таборі лишали ся в більшости жінки з малими дїтьми, старцї, або суперарбітровані та молодїж. Вони також не марнували часу; мали досить роботи в бараках, а молодїж в школї та варстатах. Правительство старало ся всїх зайняти, а передовсїм молодїж і в тій цїли отворено школи та ріжні заводові курси. Вислїди працї показують розвожені вироби на виставі.
В віддїлї Долїшної Австрії видимо вироби Українцїв (з Ґмінду), Італїйцїв (з Бруку), а в окремім віддїлї віденськім переважно вироби Жидів.
На столах розложені нїжні тканини, коронки та вставки з прегарними взірцями, які дають пізнати домашній промисл Італїйцїв, а виконані так гарно, докладно, що не хочеть ся вірити, що се ручні роботи.
Вироби Українцїв манять очи своєю красою. Здаєть ся, неначе входить ся до огороду серед цвітів в пишній красї розцвіту. Подивляти треба гармонїю красок, артистичне зіставленє орнаментики та безлїч мотивів, а відтак докладність самого викінченя. Се домашній промисл, вироби українських жінок, виконувані руками, згрубілими в тяжкій працї на поли. Богацтво мотивів і взірцїв таке велике, що нема двох вишивок однакових. Між вишивками відбивають гарно вироби з корабликів. Зібрані взірцї дають погляд на характеристичні цїхи вишивок поодиноких повітів. Між ними найкрасші з повітів: Бучач, Калуш, Товмач, Богородчани. Вироби дають також образ приноровленя вишивок до домашних потреб, як пр. жіночі одяги, вишивані блюзки, сорочки, фартушки, кораликові нашийники, ґердани, кімнатні прикраси, як портієри, ручники, обруси, покривала на ліжка, отомани, столи, хороші таци і т. п.
На окремім столику розложені деревляні вироби вибивані кораликами і різблені. Топірцї, ріжного рода касетки, лінїї, тоалетки, зеркала і т. п. Сї вироби хлопцїв шкільного варстату в Ґміндї дають нам ледви слабий образ домашного деревляного промислу Гуцулів.
Уладжена на виставі українська селянська хата і уставлені манекіни в українських одягах, будить найбільше заінтересованя. (Знимка хати поміщена в Interessantes Blatt ч. 1. з с. р.)
Домашній український промисл є инакший від виробів західних країв і характеристичний, — що признали такі авторитети як Ріґель і Габерлянт у Відни, Ґрош у Христіянїї, — а при тім мало знаний на заходї, бо не був предметом торгу. Українські жінки уживають тих виробів лиш для прикраси власної хати та одягу, любують ся в них, але нїколи не думали давати їх на ринок збуту.
В вишивках розріжняємо взірцї ґеометричні, ростинні, а також зі світа звіринного, звідки є велике число мотивів. З геометричних зустрічаємо найчастїйше неограничені площі, або рядові, в котрих повторюють ся ріжні форми площ. В ростинних видимо цїле богатство ростинного світа не лиш з форм, але і красок.
Найбільше уживані краски: чорна і червона, — здаєть ся тому, що вони найтревалїйші і що найлекше їх дістати, тим більше, що селяни самі виробляли нитки і самі красили. Чорну краску добувають з молодої вільхи, червону — з цвіту материнки, або лисиниць.
Одначе уживані й инші краски, як: жовта, синя, зелена, помаранчева і т. п. Вроджений артистичний смак, виплеканий красою природи, дає українській жінцї спромогу так зіставити сї краски, що творять принадну цїлість.
Кожда майже околиця, а навіть поодинокі села мають свої питомі взірцї, так що знавець по вишивцї на сорочцї може пізнати, з яких околиць дана одиниця походить. Та богато взірцїв повторюєть ся в ріжних околицях, бо дївчата відшивають взірцї одна від другої. Часто одначе зміняють поодинокі мотиви або краски і творять нові взірцї або краски, оперті на даних, або самі творять нові мотиви, взоровані на природї. В сей спосіб розвиваєть ся сей промисл в нескінченість,
Домашній український промисл надаєть ся до фолькльористичних і історичних студій, бо сягає старинних часів; як стверджують знавцї, в многих виробах — переважно буковинських — видко вплив артистичних виробів римських, а відтак турецьких і ромунських.
Дослїди лишаємо знавцям, а тих кілька слів пояснень даємо, щоби більше заінтересувати сими виробами жіночий світ, щоби заняв ся заведенєм їх в моду та їх поширенєм і введенєм в торговлю.
В салях на 1. поверсї поміщено вироби збігцїв з таборів в Чехії, Моравії, Стирії і Каринтії. Крім жіночих ручних робіт виставлені тут вироби варстатів до уладженя мешкань, тягарові вози, печі, кошикарські вироби (Коцен), гарні ручні вироби, малюнки акварелями і олійними красками з Ляйбнїц, та величавий модель табору Ваґна.
Велике число фотоґрафічних знимок дає пізнати близше сей бараковий сьвіт та його житє. Знимки уложені так, що творять ґрупи, як: загальне житє в бараках, запровіянтованє і виживленє, санїтарні відносини, праця по робітнях та забезпеченє культурних потреб, а вкінци деякі типи збігцїв. Матеріял дуже цїкавий і поучаючий, бо тут виступають вповні характеристичні звичаї і обичаї поодиноких народів сходу і півдня.
В "Дїлї" подано вістку, що в Стрию заняли ся панї збиранєм вишивок і продажю їх переходячим нїмецьким війсковим. Се для нас дуже важна річ, бо нашим домашним промислом заінтересують ся західні краї і впровадить ся їх в сьвітовий торг.
Було би пожаданим, щоби в усїх околицях позавязувались такі кружки пань, а навіть поодинокі особи заняли ся збиранєм взірцїв і готових вишиваних річий, або давали вишивати на відповіднім матеріялї фартушки, накривки на стіл і т. п., а відтак вислали до Відня.
Справу розвою нашого домашного промислу і його поширеня бере в опіку Українська Культурна Рада, тому можна всї збірки висилати під її адресою (Wien VIII. Strozzigasse 32/5), а тут поробить ся стараня умістити вишивки в виставових вікнах більших фірм і продавати, тим більше, що тепер є наклін на лїто впровадити наші вишивки в моду.
Близших поясень, які річи найбільше мають покуп, про цїни, та спосіб збуту і всякі інформації може подати Дирекція Курсів в Ґміндї (Beschättigungskurse k. k. Barackenlager Gmünd).
[Дїло, 19.01.1916]
19.01.1916