У ч. 49. ІІ. части розпорядків Ґенерального Ґубернатора з 1940 р., на стор. 411, оголошено виконний розпорядок (з 1. серпня 1940) до розпорядку з дня 10. лютого 1940 р. про польське судівництво в Ґенеральному Ґубернаторстві, якого ІІ. уступ обіймає ось таку постанову:
"Zu § 1 Abs. 3. 1) Vor einem Burggericht in dessen Bezirk ein erheblicher Teil, mindesfens aber ein Fünftel der Bevölkerung ukrainischer Stammeszugehorigkеіt ist, ist die ukrainische Sprache іn Schriflsatzen und in mündlicher Verhandlungen zugelassen".
В переводі на українську мову: "До §1, уст. 3: Якщо в окрузі городського суду значна, але щонайменше 1/5 частина населення є українського походження, українська мова допущена й на письмі й при устних розправах".
Якщо мені відомо, компетентні правничі кола не видали ніяких доручень з метою введення в життя вище згаданого розпорядку. Тому й дальше деякі суди, до яких відноситься цей розпорядок, не мають ні одного урядовця, який володіє українською мовою, й обстоюють думку, що права українського населення, які випливають з цього розпорядку, обмежуються лише до того, що сторони можуть вносити всякі письма і можуть промовляти перед судом у рідній мові. Така інтерпретація — на мою думку — зовсім помилкова й не знаходить ніякого обоснування у вище згаданому розпорядку.
Щоби цей розпорядок як слід зрозуміти, треба пригадати собі перший розпорядок про відбудову адміністрації окупованих польських просторів з дня 26. жовтня 1939 р. (Ферорднунґсбдятт ч. 1/39) і розпорядок про польське судівництво в Ґенеральному Ґубернаторстві з дня 19. лютого 1940 року (Ферорднунґсблятт ч. 13/40).
Перший з них в §9 подає: "Die Аmtssprache im Gеneralgovernement іst deutsch. Die polnische Sprache ist zulassen". (Урядовою мовою в Ґенеральному Ґубернаторстві є німецька мова. Допускається польську мову), і другий розпорядок в §1 постановляє: уст. 1: "Die polnische Gerichtsbarkeit bleibt zugelassen, soweit nicht die Zuständigkeit einеs deutschen Gerichts gegeben ist", уст. 3: "So weit für andere in Generalgouvernement geschlossen siedelnde Volkstamme ein Bedürfniss für eine eigene Gerichtsbarkeit besteht, bleibt eine Sonderregelung vorbehalten". (Уст. 1; Польське судівництво допущене, якщо не є компетентний німецький суд. Уст. 3). Якщо заходить потреба власного судівництва для іншої , в Ґенеральному Ґубернаторстві суцільно оселеної національности, то застерігається секціяльне управильнення.
З цього видно, що цей виконний розпорядок є саме тим, що мав появитися з метою створення власних судів для непольського населення, що живе суцільною Масою не деякій частині території Ґенерального Ґубернаторства в кількості щонайменше одної пятої загалу населення. Така інтерпретація випливає вже з самого факту покликання в виконному розпорядку пост. §1, уст. 3 розпорядку про польське судівництво. Така інтерпретація випливає також із самого тексту виконного розпорядку. Зі слів: "die ukrainische Sprachе ist zugelassen" (українська мова є допущена) слід вносити, що на тих судових теренах, на які розтягається згаданий розпорядок, українська мова має такі самі права, як польська мова в інших судових округах. Бо треба собі освідомити, що урядовою мовою є мова німецька, а не польська, яка також є мовою лише допущеною.
Якщо б ці розпорядки інтерпретувати так, як цього хочуть правники, для української справи байдужі або навіть ворожі, то виходило би, що українці не мали б навіть таких прав, які надавав їм за Польщі закон з дня 31. травня 1924 р. про урядову мову в судах, урядах прокураторських та нотаріяті (Денник законів ч. 78/24, поз. 757), на основі якого українці могли не тільки вносити письма й промовляти в суді українською мовою, але також жадати, щоби видавані в їх справах постанови були виготовлювані також в українській мові, з чого, по думці згаданих правників, німецький виконний розпорядок не передбачує. Отже я тієї думки, що закон Ґенерального Ґубернатора про допущення української мови в судах означених шефами областей (дистриктів) дає українському населенню повне право вносити всякі письма в українській мові, жадати, щоби розправу ведено в українській мові, а вкінці, щоби судові протоколи й оречення були виготовлювані й оголошувані також в українській мові.
[Краківські вісті]
19.01.1941