Від СУПроМу до сучасних прем’єр

Від СУПроМу до сучасних прем’єр: про один день на «Контрастах» 

28 вересня в межах 30-го Міжнародного фестивалю «Контрасти» львів’яни та гості міста могли перенестись у 30-ті роки ХХ століття, послухавши музику композиторів Союзу українських професійних музикантів (СУПроМ), якому цьогоріч виповнилось 90 років, та повернутись у сучасність з концертом «Нова музика: Одеса-Львів». Обидва заходи показали різноманітність української музики: від витонченої класики львівської школи до сміливих експериментів сучасних авторів.

Присвята титанам СУПроМу

Цей концерт став справжнім вшануванням представників галицької музичної школи, яка формувалася на західноєвропейських традиціях. Виконання Анастасії Козяр та Іллі Базенка (представники виконавської школи Олександри Зайцевої) вагомо підкреслило цей спадок, а програма вечора охопила твори українських композиторів першої половини XX століття.

Програму відкрила Маленька сюїта «Листи до Неї» Нестора Нижанківського, яка вдало налаштувала глядачів на вечір. Епістолярний жанр, як відомо, є взірцем інтимного викладу. У цьому циклі глибокі емоційні переживання майстерно зобразила Анастасія Козяр, акцентуючи на інтонаційних нюансах кожної з частин: від ніжної мелодики «Про ніжність її рук» до драматичних поривів «Про насмішку над самим собою». Особливо вразила ця остання частина, де переважала самоіронія композитора, подана з чіткою артикуляцією і вишуканим артистичним стилем піаністки.

Наступні Шість мініатюр на українські народні теми Василя Барвінського під пальцями Козяр підтвердили зв'язок композитора з українським фольклором. П'єси звучали легко і граційно, немов би дихали мелодіями народної музики. Особливо виділялися «Заколисана пісня» та «Український танок», де Анастасія передала тонку рівновагу між класичною формою та народним змістом. Композитор в них продовжує традиції романтизму, але разом із тим слідує класичним формам, пригадуючи навчання у європейських митців. 

Надалі інший соліст концерту, другокурсник Національної музичної академії України Ілля Базенко чудово впорався із завданням передати велику емоційну напругу та складну архітектоніку Сонати для фортепіано Зиновія Лиська. Твір розпочався зі стрімкого руху і не давав сповільнитися до самого кінця. Особливо цікавим було контрастне порівняння між бурхливими «Швидко без упину» та спокійними, меланхолійними інтонаціями другої частини «Помалу. Спокійно». Остання частина повернула слухачів до фрагментів енергійного першого розділу, але з новим динамічним розгортанням. Лисько продемонстрував свою здатність поєднувати неокласицизм, звернувшись до жанру сонати, з модернізмом (дисонанси, атональність, ритмічна свобода та поліфонічні труднощі). 

Насамкінець «Фантастичний прелюд» Миколи Колесси у виконанні Анастасії Козяр звучав ефектно і став чудовим завершенням концерту. 

Львівська та одеська школи нової  музики

Після ретроспективної програми о 17:00 (а темою цьогорічного фестивалю власне і є «Ретроспектр» досягнень української музики впродовж останніх ста років) вечір 28 вересня о 20:00 продовжився музикою, яка відобразила сучасні тенденції як в Україні, так і за кордоном. Концерт «Нова музика: Одеса-Львів» об’єднав премʼєри та новітні твори вже ХХІ століття, показуючи «діалог» між музичними традиціями різних культур.

Світова прем’єра твору Остапа Мануляка «Розгалуження ІІ» продемонструвала багатошаровість сучасної композиторської мови. Поєднання ампліфікованого (підсиленого мікрофонами) голосу та електроакустики із традиційним камерним ансамблем створювало незвичну звукову палітру, де кожен інструмент отримав своє місце у структурі композиції. Автор використовує сучасні техніки, але зберігає ясність у побудові форми.

Твір китайського композитора Ман-Чінґ Ю Доналда «We Are In Darkness» показав цікаве поєднання азійської філософії з сучасними європейськими техніками композиції. Сопрано Тетяна Муляр передала драматизм твору, збудованого на основі поезії Шень Хаобо. Мінімалістичні текстури у партії фортепіано Олександра Перепелиці доповнювали атмосферу відчуженості та занурення в темряву.

Коротко пригадаємо особливості наступних творів програми: 

Андрій Мерхель, як представник нової української композиторської школи, у своєму творі «Редукція» використовує нетрадиційні музичні підходи, які випробовують навіть досвідченого слухача. 

Витончену роботу з тембральними співвідношеннями між інструментами продемонструвала Асматі Чібалашвіллі у «Light», де яскраві образи зазвучали завдяки багатошаровому звуковому ландшафту.

«Блазні» Михайла Шведа були сповнені драматичних контрастів і гри емоцій. Композитор використовує образ скоморохів, які через іронію і сміх приховують глибокий трагічний підтекст. Скрипка та фортепіано у цьому творі ведуть напружений діалог, наповнений несподіваними змінами настроїв. 

У міфічну атмосферу, відображаючи стародавні японські оповідки про привидів, занурює китайський композитор Сінцзімін Пан у творі «Kaidan». Флейта тут грає центральну роль, передаючи містичні ілюзії та елементи страху, а фортепіано створює напружену атмосферу, що постійно балансує на межі реального і фантастичного. Виконавці вдало передали різноманітність характерів музичного матеріалу, додаючи до своєї інтерпретації елементи театральності.

«Without Title» або ж «Без назви» — це абстрактний твір Богдана Сегіна, який викликає відчуття недосказаності й підкреслює силу тиші в музиці. Інструментальні партії поступово створюють емоційний напружений фон, де мелодичні лінії переплітаються з ритмічними імпровізаціями. 

Схожим за сюжетом є твір Кіри Майденберг-Тодорової «Невиказане». Це чуттєва розмова між двома інструментами, що відкриває лаштунки історії про почуття, які залишаються невимовленими. Кожна нота наповнена ліризмом і відтінками ностальгії.

Тим часом флейта, скрипка та віолончель у Тріо Анастасії Лозової виконували складні взаємопереплетені партії, що створювали цікаву структуру розвитку тем. Музика була наповнена грацією та ритмічною вишуканістю, що дозволило слухачам поринути у захопливий музичний потік.

На завершення прозвучало неймовірне поєднання музики Кармелли Цепколенко та поезії Юрія Андруховича. Кантата «Фавстове свято» перекликалася з літературними мотивами, надаючи твору багатошаровості та концептуальності. Тетяна Муляр вразила виразністю і вокальною технікою, тоді як камерний ансамбль підтримував загальну атмосферу напруги та загадковості.

Підсумовуючи

У той час як перший концерт зосередився на спадку українських композиторів львівської школи, другий концерт продемонстрував тенденції сучасної музики, а вечір став чудовим прикладом того, як українська музика органічно інтегрується у світовий контекст, залишаючись самобутньою та оригінальною.

Фото: Віталій Грабар.