Д-р Кох о своїм лїку.

І.

Коли першій раз розійшлась з Берлина вість про чудесний лїк д-ра Коха, здавало ся, що лїк той зробить величезний переворот в штуцї лїкарскій і що для соток тисячів людей, котрих неумолима смерть підкошує дуже часто в самім розцвітї житя, настане щасливійша пора, бо берлиньскому ученому удалось не лиш викрити правдиву причину туберкул і сухот, але, що найважнїйше, удалось і винайти нехибний лїк на ті страшні недуги. З яким тріюмфом оголошено з Берлина вість про сей винахід д-ра Коха і яку сензацію і радість викликав він в цїлім світї, якого шуму вість о тім наробила і якій викликала рух серед лїкарів і тих тисячів нещастних, що безнадїйно виглядали доси кінця свого сумного житя, се звістно загально.

Але по першім одушевленю настала скоро і холодна рефлєксія. Світ лїкарскій і учений почав скептично відносити ся до нового лїку, а то тим більше, що анї склад єго анї метода препарованя не були нїкому звістні, бо винахідник держав все в як найбільшій тайнї, а відтак і досвіди, роблені тою дрібкою нового лїку, якого Кох удїляв лиш особам вибраним і за великою протекцією, не давали таких результатів, як того загально сподївали ся, ба, часто мали навіть просто противні наслїдки.

Дійшло незадовго до того, що в самім Берлинї утворились між тамошними ученими і лїкарями дві противні собі партії: одна, що стояла по сторонї Коха, а друга противна єму. До сеї другої партії прилучив ся д-р Вірхов, звістна знаменитість в світї ученім. Вірхов мав недавно тому в Берлинї відчит, в котрім доказував на препаратах з людей лїчених лїком Коха, що лїк той не лиш нїчого недужим на туберкули і всякого рода сухоти нїчого не помагає, але просто им шкодить і прискорює смерть, через то, що або викликує небезпечні запаленя або вводить в орґанізм людскій як раз ті баціллі, котрі нїби-то має убивати. Навіть в таких недугах, як вовк не має він нїякого значіня, бо зовсїм не дїлає на ткань недужої части людского орґаніму, як то каже Кох і єго прихильники, а яко средство діяґностичне єсть без всякої вартости, бо викликує реакцію в орґанізмі, в котрім зовсїм баціллїв нема а противно не реаґує часто на орґанізми, в котрих иншим способом баціллі туберкулічні на певно сконстатовано.

Той скептицизм одної части лїкарів і учених і их енерґічне виступленє против лїку Коха став ся мабуть причиною, що д-р Кох видїв ся спонуканим розкрити тайну свого лїку і оголосив в Deutsche Medicinische Wochenschrift статью о своїм лїку, в котрій так каже:

О скілько я доси з оголошуваних і присиланих менї листовно вістей переконав ся, то загально потвердило ся то вповнї, що я говорив. В тім годять ся загально всї, що мій лїк має спеціфічний вплив на туберкулічну ткань і длятого може уживати ся яко певний реаґенс на доказ тайної недуги туберкулічної і до діяґнози в случаях непевних. Що-до сили лїченя, то кажуть також майже всї, що лїк той в взглядно короткім часї курації викликував у богато недужих більше або менше значне подужанє. В немало случаях наступило і повне вилїченє. Лиш де-хто каже, що в случаях, коли недуга вже значно поступила, може мій лїк стати ся небезпечним, а навіть може туберкулічний процес прискорювати.

Я сам робив в міскім шпитали в Моабітї досвіди всїлякого рода на 150 недужих і мушу сказати, що они потверджують то, що я давнїйше о моїм лїку сказав. Доки розходило ся лиш о то, щоби випробовати, чи правда то, що я говорив, не треба було знати, що той лїк має в собі і з-відки він бере ся; тепер же пора пізнати засади винаходу того лїку, щоби розслїдити, чи не можна би єго уживати і в инших недугах. Для лїпшого зрозуміня poзкажу коротко, в якій я спосіб до сего винаходу прийшов.

Коли защепити здоровій морскій свинцї чисту культуру туберкулічних баціллїв, то ранка звичайно засклепить ся і в перших днях нїби гоїть ся аж в 10 або 14 днїв робить ся тверда болячка, котра відтак пропукає ся і ропить ся, аж доки звіря не згине. Зовсїм инакше, коли защепити морску свинку, що вже занедужала на туберкули. Тогди також засклеплюєсь ранка з початку, але вже не робить ся болячка; лиш в день або два настає якась особлива зміна в тім місци, де щеплено. Місце то стає тверде і темнїйше та розширяє ся на 05 або 1 центіметер доокола. В кілька днїв показуєсь, що в тім місци шкіра завмирає та лущить ся і лиш плоско ропить ся а відтак звичайно скоро і на завсїгди гоїть ся, не заражуючи сусїдних желез лімфатичних. Защіплені баціллі туберкулічні дїлають отже зовсїм инакше на шкіру здорової як на шкіру туберкулічної морскої свинки. Однакож таким дивним способом дїлають не лиш живі баціллї туберкулічні, але також і мертві, все одно, чи их заморозить ся через довшій час, чи зварить ся в температурі кипятка, чи убьє ся деякими хемікаліями.

Пізнїйше показало ся, що мертві баціллі туберкулічні з чистої культури, розтерті і розпущані в водї, можна запустити злдоровій морскій свинцї під шкіру, і їй нїчого не стане ся як лиш, що в тім місци, де запущено, ранка буде материзувати. Коли-ж запустити тої води туберкулічній морскій свинці хоч-би і дуже мало, то она в міру дози згине до 6 або 48 годин. Коли-ж ту воду ще більше розпустити, так що вода ледви що знак, що мутна, то звірятко жиє, а коли инєкцію повтаряти з перервами одного або двох днїв,то настане значна полекша, ранка зменшає ся і гоїть ся; напухлі желези лімфатичні пласнуть, звіря відживляє ся і в недузї настає застоя.

То сталось основою способу лїченя від туберкульози. Але в практицї показало ся, що не добре уживати розпущених баціллів, бо в місци, де их запускає ся, они не зpесорбовують ся або не щезають якимсь иншим способом, лиш позістають довгій час незмінені а викликують більше або менше ятренє. То, що дїлає гоючи на туберкулічний процес, мусить отже бути якась матерія, що дає ся розпускати, котру, так сказати-б, окружаюча туберкулічні баціллі плинна матерія в тїлї вилуговує і переводить в соки тїла, а то, що остаєсь з тих баціллїв, викликує дальше ятренє. Розходилось отже о то, щоби сей процес, відбуваючій ся в тїлї, перевести по-за ним і видобути ту гоючу матерію з туберкулічних баціллїв саму про себе. По довгих трудах удалось менї при помочи 40 до 50% розпуску ґліцерінового видобути ту матерію з баціллїв туберкулічних і з нею робив я дальші досвіди на звірятах а відтак і на людєх. Лїк отже, котрим розпочав ся новий спосіб лїченя від туберкульози, єсть ґліцеріновий екстракт з чистої культури баціллїв туберкулічних. В простий екстракт з туберкулічних баціллїв переходять побіч гоючої матерії також і всї другі матерії, що дають ся розпустити в 50-процентовій ґліцеринї, отже суть там соли мінеральні, матерії забарвляючі і другі незвістні матерії екстрактові. Декотрі з тих матерій дають ся легко з того екстракту віддїлити, бо гоюча матерія в абсолютнім алькоголи не роспускає ся і можна єї з-відтам видобути. Так само можна усунути з екстракту і матерії барвні та можна дістати з него безбарвну суху матерію, котра має в собі первістну гоючу матерію в значно більше сконцентрованім видї, як в розпуску ґліцеріновім, але то очищуванє не має в практицї нїякого значіня, бо матерії, відпадаючі при очищуваню, суть для орґанізму людского индіферентні, а через очищуванє лїк став би ще лиш дорожшій.

О складї матерії гоючої можна поки що висказати лиш здогади. Менї здаєсь она може бути деріватом з тїл білкових і єсть до сих зближена але не належить до ґрупи т. зв. токоальбумінів. Скількість тої матеpiї, находячої ся в екстрактї єсть на мій погляд дуже мала, не більше як якась дрібка з одного проценту. Коли б мої припущеня були правдиві, то ми мали би тут дїло з матерією, котрої дїланє на туберкулічно нездужаючі орґанізми переходило би далеко поза то, що нам звістно о найсильнїйше дїлаючих лїках. О способі дїланя того лїку на туберкулічну ткань можна ставити всїлякі гіпотези. Я собі то так представляю, але не кажу, що моє поясненє єсть найлїпше: Туберкулічні баціллі розрастаючись продукують в живій ткани так само як і в штучних культурах якісь матерії, котрі на жиючі елєменти свого окруженя, на клїточки, в різний спосіб і то шкідливо впливають. Межи ними єсть якась матерія, котра в певній концентрациї забиває жиючу протоплазму і так єї зміняє, що она скипляє ся і завмирає. В заумершій ткани знаходить відтак баціль так некористні условія відживлюваня, що він не може рости дальше і иногдї наконець сам завмирає.

Тим то поясняю я собі то впадаюче в очи зявище, що в свіжо занедужавших туберкулічно орґанах н. пр. в сивих зернятках селезїнки або печінки морскої свинки знаходить ся дуже богато баціллів а в величезно збільшеній і майже вже білій від тих зерняток селезїнцї морскої свинки, що загибла природною смертію на туберкули, нема баціллів зовсїм або лиш дуже мало. На велику розстайність не може баціль довести до завмертя ткани, бо скоро то завмертє до якогось ступеня розширило ся, то і бацілль перестає рости а тим самим зменшаєсь і матерія убиваюча ткань і так стає рід взаїмної компензати, котра робить, що веґетація поодиноких баціллїв дуже меншає ся як н. пр. в вовку, скрофулах і т. д. В такім случаю розширяєсь завмертє (некроза) лиш нa одну часть клїточки і коли она відтак росте прибирає вид клїтки-велита. Коли-б отже штучно збільшити коло бацілля в ткани скількість убиваючої матерії, то і завмертє розширялось би на дальше віддаленє і тогди условія відживленя стались би для бацілля значно некористнїйші, як в звичайних случаях; ткань завмирала би тогди в більшім обємі і розпадалась би та лущилась, а де то можливе забирала би і баціллі з собою, або веґетація баціллїв стрітила би таку перешкоду, що они мусїли би далеко скорше гинути як серед звичайних обставин.

Як раз в викликуваню таких змін, здаєсь менї, спочиває дїланє лїку. Він має в собі якусь скількість тої убиваючої матерії, з котрої відповідно велика доза дїлає і в здоровім орґанізмі шкідливо на якісь елєменти ткани, може на білі тїлця кровні або на споріднені з ними клїточки і викликує тим горячку та цїлий ряд властивого собі рода симптомів. У туберкулічних вистане вже дуже мала доза, щоби на місцях де жиють туберкулічні баціллі і вже напустили в своїм окруженю убиваючої матерії, розширити завмертє клітки і викликати в цїлім орґанізмі сполучені з тим зявища. Таким способом дасть ся бодай тимчасом пояснити вплив лїку на туберкулічну ткань, а відтак і то, для чого можна дози так скоро побільшати та серед яко-тако користних обставин осягати тим средством очевидне вилїченє.

[Дѣло]