Вже чути незвісні
Мельодії піснї,
Вступає на землю
Вже ангел надїй.
Се день новорічний!
В щасливу годину
Вступай, небес сину,
У нашу країну —
Ти серце, радїй!
Хто сонце і зорі
На вишнїм просторі
Провадить премудро,
З тим почин і нам.
Ти, Отче, порадиш,
В потребі не зрадиш.
Ти путь нам прогладиш,
До цїли спровадиш —
Будь ласкав синам!
***
Новий Роче, жвавий хлопче!
Чи ти знаєш, по кім топче
Білий коник твій?
Ти гадаєш, що по цвітї,
Що до сонця пняв ся в лїтї,
Як повій?
Помилив ся, хоч не дуже
Мало досвіду ще, друже;
Вибирай-жеж путь!
І на нашім оболонї
Стримати коня в розгоні
Не забудь!
Скрізь, де станеш, там наш посїв
Із незбираних покосів —
Наша кість і кров...
Їдь-же, друже, крок за кроком,
Глянь на посїв добрим оком,
Щоб зійшов.
Відверни від нього злиднї,
А в весняні днї погідні
Ти його огрій.
Спусти й лїто з під блакиту,
Не пострушувавши з цвіту —
Наших мрій!
[Дїло]
14.01.1916