Львів, 11. Січня 1916.
Як згідно констатують не тільки донесеня нашого ґенерального штабу, але також оцінки невтральної преси, російській офензиві на східно-галицькім і буковинськім фронтї забракло віддиху.
Що буде далї, годї ще сказати. Остання інформація нашого штабу про рухи ворога звучить: "ворог стягає скріпленя". Чи се значить, що він думає безпосередно продовжати свою офензиву, покажуть найблизші днї.
Одначе які не були-б дальші пляни ворога, — дотеперішний хід його офензиви виказав повну невдачу.
А ся невдача тим більша, що була се офензива дуже широко подумана й розпочата. Царський манїфест мав оголосити новий похід для "визволеня Галичини", — похід, який мав зачати ся проломом нашого фронту і завести російське війско аж в Карпати, — а найблизша цїль того походу, Чернівцї, мала бути в руках російського війска на Святий Вечір. Взяти треба також, під увагу, що приготовлено її під авспіціями високих війскових достойників союзних держав, француського ґенерала По і анґлійського контрадмірала Філїморе, яких присутність в російськім ґенеральнім штабі має манїфестувати єдність думки і дїла почвірного порозуміня.
Розпочали ся російські наступи на латинський святий вечір, на фронтї армій Пфлянцера Балтіна. Вже в останнїм тижни падолиста ходили вісти про збиранє війск над долїшним Дунаєм; подорож царя в сї околицї позваляла здогадувати ся, що він оглядав нові війска перед їх відходом на боєвище. З початком грудня замкнено на довший час російський телєґраф до невтральних держав; тодї говорило ся, що се зарядженє має служити затаюваню великих пересувань війск. Коло 20. грудня сї пересуваня були мабуть покінчені, бо знов пущено російський телєґраф до невтральної заграницї. Тому, що рівночасно зачала ся жива дїяльність розвідчих віддїлів і стрілецьких команд, можна було на се числити, що Росіяни будуть в невдовзї щось більше підпринимати на якійсь части 800-кільометрового фронту.
Коло 24. грудня почав сей здогад ставати правдою. Розпочало ся приготовленє артилєрійне з тяжких і найтяжших гармат, спершу лиш проти нашого бесарабського фронту. По сїм пішов наступ великих сил піхоти проти сього простору. Вони мали проломити наші тамошні становища за всяку цїну.
Дуже скоро розширила ся лїнїя боїв над Стрипу. Дня 28 грудня мусїла армія ґр. Ботмера взяти свої передні сторожі з висунених вперед становищ на сходї від Бурканова близше до головної лїнїї. Се вже означало, що російська наступна дїяльність продовжила ся поволи до північного заходу.
На 29. осягнула боротьба високе напруженє що-до сили і розляглости: під Топорівцями, над Дністром, при впадї Серету, над долїшною і середною Стрипою по північ від Бурканова була в ходї одна велика битва. Росіян відбито серед надзвичайних втрат.
Днї 30. і 31. грудня проминули над Днїстром і на бесарабській границї дещо спокійнїйше; лиш проти наших примістків над Стрипою звертались масові наступи.
В ночи лат. нового року і в наступуючих днях віджила знов битва над Днїстром і коло Топорівцїв; шість разів наступали вони там — нарештї 6-ма полками — на наші хоробро боронені становища, одначе все даремно. Дня 2. сїчня втратили вони коло Топорівцїв майже 1000 полонених, дня 3. начислено тисячі мертвих противників перед нашими розстрільними законами, котрі задержано всюди в завзятій рукопашній боротьбі.
На инших частях їх фронту на південь від Припети задоволялись Росіяни демонстративним артилєрійським огнем і поодинокими приступами; дальше на північ непокоїли вони становища союзників лиш вивідчими відділами і ловецькими командами.
Чи битва в Галичинї представляє вже остаточний вислїд найновійших російських пересувань війск, чи лише початок більшої загальної офензиви, — не можна осудити нинї. Були свого часу чутки про непорозуміня між ґенералами Рузським і Івановом. Можливо, що Іванов перепер свою думку і дістав дозвіл на частинну офензиву проти південного крила нашого східного фронту. Рузський, котрий обстоював за сим, щоб не роздроблювано сил, не хотїв брати на себе відвічальности за сї змаганя пролому і відтягнув ся, заки ще зачалась полїтична битва близько румунської границї.
[Дїло]
12.01.1916