Минулого року, коли ще повні були табори і люди розглядались за новими джерелами прожитку, — серед щоденних турбот не забуто і про традиційного св. Миколу. В Кракові в навечеря зібралось декілька веселих "таборитів" при вул. Яблоновських і постановили не пропустити такої догідної оказії. Вибрано св. Миколу, одного маґістра й діяча на полі антиалькоголізму, йому додано за чорта популярного в таборах Яся, один з таборових поетів заразже засів за стіл писати епіґрами й промову св. Миколі, не було тільки найважнішого — подарунків. Та накінці розвязано й ту важливу проблєму: на місці одного з таборів була передше купецька ґімназія і по кімнатах валялось багацько всяких моделів товарів, що їх при науці вживали учні. Були там порожні, але з етикетами, пляшки від вин, лікерів і вод — порожні коробки від папіросок, кави, дерево в чеколядовім опакуванні, моделі авт, паперових будинків, тощо. Caму ж імпрезу постановлено перенести до щойно недавно тоді закладеного касина, де сходилась мало не вся, тоді ще не дуже то численна, краківська кольонія. Передбачувано щоправда, що багато осіб, яким присвячено дарунки, може не прийти, але це не було перешкодою, щоб інші не могли погратись їх коштом...
Постукуючи жезлом та, зігнавши з естради хор ревелерсів, вступив св. Микола з чортом на підвищення та почав відчитувати своє вступне слово:
Вуха змерзли, холодний час,
Та прийшов я на землю до Вас,
І тепер я тішусь, що нині,
Посходилися всі у касині.
Усій я дарунки притаскав,
Посидьте хвилинку, будь-ласка!
Не одну фіґуру велику
Я тут бачу — й нароблю крику.
І викличу з ліса біду,
Як роздам що не до ладу.
Та заки дарунки давати,
Дозвольте промову сказати:
Непрошений Комітетом,
Оказійно стаю поетом,
І кличу всім: о люди!
Задумайтесь, що то буде?
Чому в Комітеті не видко
Тих хто вміє писати швидко
По німецьки: за переклад
Всяк стягнути найбільше рад.
І дають безробітні наші
Мовби мали повніські каси!
І чому таке в нашій Нації
Що не хоче до реєстрації?
Скільки нас тут перебуває.
Тисяч, три, пять чи десять?
Бува: патріотом він зветься
На сурдуті тризубів тьма,
Та адреси його нема!!!! —
І не знає, ніхто не відає,
Чим живе, чим промишляє!
Та бачу в останніх часах,
Став народ з нас купецький страх!
Де послухати: тільки й чутно
Продають щось комусь покутно.
А ось, Боже! — що бачу я: —
Українського паскаря!
Мило, чай, полотно, солонина,
Цукор, спірт — в нього думка єдина:
Змилосердітесь над бідним скитальцем —
Цілий Краків він збігав за смальцем
І купив тільки кіля стодесять
І тепер калькуляція рветься.
А мистецтво й література —
Ну, й чи ж диво — одна халтура,
Навіть музика вам, для комплєту,
Додає лишень апетиту,
І щоб усе те їстиво
Орґанічно лучилось з пивом.
А тимчасом в огні Европа,
Ми ж блукаємо скрізь самопас
І всі проти нас, а ми
Ледви годимося самі!
Ще й велика у нас парада:
Засіли ми на посадах,
Мов на віки; в жидівських перинах
Проминає нам божа днина
І в вікно поглядаємо в мріях,
Чи минає вже та веремія?
— А це ж тільки початок, діти!
Треба серце тут Вам кріпити,
Тож кричу я: тут треба духа,
Вгору, вище — серця і вуха!
Далі пішли оказійні вірші різним присутнім і неприсутнім особам; вибираємо з них деякі:
Д-р Степан Шухевич
Був у Березі, й пішки
Мандрував, аж боліли ніжки.
Як прийшов нарешті у Краків
Стрів там своїх небораків,
За яких він кільометрові
Говорив на процесах промови;
Та, на жаль, усе те мало
Кому і що помагало,
Аж нагло усе те трісло,
Як з ногою кульгавою крісло
І тепер сидять в буцигарнях
Поляки, а ми по каварнях.
Як дарунок, йому я дам
Хатку, лише... "бешляґнамт!"
Дир. Микола Бігун
(референт мистецьких справ і, тоді, співвласник Касина):
Референт від концертів і хорів
Хай послухає трохи докорів:
Чому то з усіх імпрез
Виходить лиш майонез?
І чому то ще наші жінки
Не підносять в балєті ніжки?
І чому то, скажи тепер ти,
Нема вокальних концертів
(Хіба часом хтось при буфеті
Засвище при гальбі третій!)
Лиш не плач! Бо ніщо я тобі
Не привіз. Не дивися так ласо!
Сам до тебе прийшов на обід,
На тарілку гуляшу!
Д-р В. Горбовий
(тоді урядовець Арбайтсамту й голова Комітету):
Має він добру марку,
Бо був у берегівськім парку,
Нині — висока фіґура,
Не якась там макулятура:
Має стосунки у влади
І всім подає він ради.
Ну, як так — то чому ж би
Мені з ним не зробити дружби?
Хай прийме зі своєї ласки
Пуделко небесних пласких!
Секретар Старух:
Він все вміє і сам все знає,
Лиш ніколи його немає.
Паперів понапихав повно
У кишені — як віз на сміття,
Полагодить він безумовно
Всі справи — до кінця світа.
На праці цій безперерви
Дуже нищать ся нерви,
Тому, щоб то проминуло
Дарую — пуделко піґулок.
А щоб усе пішло гладко —
На прочищення — чеколядку!
Інж. Паламарчук і інж. Пекарчук
(референти праці при Комітеті):
Це — початок їх імен
І кінчаться на — арчук.
Оба разом цілий день
Moв зліпив би їх карук.
Працю іншим вже знайшли,
А для себе — де й коли???!
Цим примірним близнюкам
Я пакуночок свій дам:
Там яєць маєте двоє,
Поділіться без бійки обоє.
Роман Малащук
(тоді провідник табору):
Він завсіди погідний,
Хоч на голові його бідній
Все стоїть, все він має на оці;
Нема соломи, ні коців,
Сінників, вугілля і зупи —
Все те треба звести до купи.
С. Скрипник (б. посол):
Від праці він референт,
Усе заладжує вмент.
Інформації всіх чекають
Дуже точні:
— Нічого не знаю!
Інж. Осип Мателля:
Не належить до комітету,
Але робить завжди усе то,
Що робити не хоче ніхто,
Перекладів денно по сто.
Не так, як ті хлопці хороші,
Що беруть наперед гроші,
А потому чекай, нівроку,
На тої переклад пiв року!
О. д-р П. Хрущ:
Зводиш за парою пару,
Шлюби тепер щоднини;
Пождемо, а незабаром
Будуть щодня й хрестини.
Інж. Совенко:
В однім з анкетних листків
Подав, що вміє по німецьки,
Але, як заговорив,
То так по мистецьки,
Що німці кажуть, що то по грецьки,
А інші — що по турецьки.
Мав він бюрко своє й охоту
Знайти безробітним роботу.
На жаль не знайшов нікому,
Аж поки йому самому
Не знайшли в Акті посади.
Тож дарувати не вадить
Йому спеціфік у дозі подвійній:
"Енерґіколь конференційний!"
І ще додати мушу
Пляшку чорного тушу.
Таких віршів відчитано більш 30-и, але всіх тут не подаємо, бо або особи вже нині нецікаві, або... можуть погніватись. Це не значить, щоб ми тих президентів і т. д. не мали колись таки пришпилити. Накінці прочитав чорт, без відома св. Миколи, вірша, присвяченого йому ж:
М-р Ценко:
Маґістер прогібіційний,
З вигляду дуже спокійний,
Горілки він не вживає,
Навіть, як ґрипу має:
У нього гербатка тонка
Заморює червака.
В комітеті при справах різних
То щось згубить, то щось припізнить
Ну, щож, синку, — ходи сюди
Маєш пляшку чистої... води.
[Краківські вісті]
19.12.1940