Минулого тижня, 18 грудня, на територію польських військових поховань на Личаківському цвинтарі повернули дві скульптури левів, які майже півсторіччя поневірялися Львовом і його околицями.
Польські військові поховання, у передвоєнному Львові знані як "Цвинтар Орлят", розташовані біля південно-східного кута Личаківського кладовища. До 1920-х років ця ділянка належала до фільварку сестер вірменських бенедиктинок на Погулянці. Їх передала під цвинтар полеглих у боях за Львів поляків сестра вірменсько-католицького архієпископа Юзефа Теодоровича – Гертруда Оганович. Вже у квітні 1919 року сюди перенесли останки померлих вояків з-під Львівської політехніки. Поступово тут створилося кладовище, де на площі приблизно 2,5 гектарів поховано 2859 солдатів і офіцерів польських армійських підрозділів, а також учасників боїв із цивільного населення. Понад 700 похованих тут осіб були учасниками воєнних дій, але померли своєю смертю пізніше, у 1920–1939 роках. Тут ховали учасників війни за Львів та Галичину у 1919–1920 років, війни з більшовиками у 1920-му та вояків польських легіонів з часів І Світової війни.
Для вшанування полеглих створено протягом 1920–1930-х величний меморіал. Автором проекту був студент V курсу відділу Архітектури Львівської політехніки Рудольф Індрух (1892–1927). Він народився у Львові, походив з чесько-словацької родини, був учасником листопадових боїв за Львів, гонорар за свою роботу віддавав в дарунок місту в пам’ять про полеглих. Після передчасної смерті Р.Індруха розбудовою цвинтаря займався будівничий Антоній Нестаровський.
Комплекс був споруджений у 1921–1939 роках і складається з каплиці для Заупокійної Служби Божої (побудована у 1922–1924 рр.), двох катакомб (поховані 72 особи), криниці-фонтану, гробниці французьких піхотинців і гробниці американських військових пілотів. З південного боку збудовано тріумфальну арку та два пілони, які були з’єднані між собою 12 величезними – метровими в діаметрі – колонами, що підпирали архітрав.
Головний вхід за проектом мав бути з боку Погулянки, через споруджену в класичному стилі браму, від якої в глибину цвинтаря мали провадити три марші кам’яних сходів до трьох півкруглих терас з похованнями.
Сходи завершувала Арка Слави, збудована у 1934 році. На її вершині мала стояти скульптура лицаря, що спирається на меч. Врешті-решт замість лицаря арку увінчало барельєфне зображення меча.
По обидва боки арки, біля її підніжжя на великих кубах були встановлені два могутні леви роботи скульптора Юзефа Стажинського. Вони спиралися лапами на щити. Ліворуч це був щит із гербом Львова та написом "Завжди вірний". Правий лев тримав щит із польським орлом і написом "Тобі, Польще".
Друга світова війна унеможливила повну реалізацію задумів Р.Індруха, хоча до 1939 року були виконані основні роботи. Зі середини 1950-х радянська влада почала планомірно знищувати цей цвинтар. У 1971 році (25 серпня) споруду вже намагалися валити танками, закидуючи троси на колони. Але навіть танки не змогли зруйнувати Арку Слави. Через частину поховань проклали нову вулицю Стефана Банаха. На місці катакомб створили каменярські майстерні.
Колишній личаківський лев на вул. Дзержинського (тепер Вітовського)...
... і біля "ґільйотини"
Кілька років перед тим левів забрали з цвинтаря “Орлят”. У 1967 році з нагоди 50-річчя Жовтневої революції "лівого лева" перенесли на вулицю Дзєржинського (тепер вул. Вітовського) і встановили навпроти Парку культури та відпочинку ім. Б.Хмельницького, змінивши на його щиті герб міста з польського на радянський. Зголом деякий час він був частиною пам’ятника на честь "возз’єднання" 1939 року (так званої "гільйотини") при виїзді зі Львова в бік села Малехів.
Потім лева перенесли на вулицю Богдана Хмельницького, 170, де він прикрашав майданчик перед об’єднанням “Прикарпатпромарматура”. Звідти лев помандрував на Кульпарків, загубивши дорогою з герба серп і молот. Донедавна цей лев стояв при вулиці Перфецького, 23, де розташований Геотехнічний інститут.
"Правого" лева встановили скраю лісу при дорозі Львів–Винники, де він простояв 48 років. Очевидно, відтак виник задум встановити таких левів на в’їздах до Львова з усіх боків. Але зробили це лише наприкінці вулиці Зеленої біля Сихівського цвинтаря. Там 1972 року встановили лева роботи скульптора Петра Кулика.
Ґрунтовну реставрацію цвинтаря “Орлят” почали з 1989 року працівники польської фірми "Енергополь", яка будувала на Львівщині промислові та житлові об’єкти. Пізніше до відновлення польських військових поховань долучилися спеціалізовані реставраційні підприємства. Кілька років точилися суперечки щодо назв і символіки на могилах. З польського боку активну участь в перемовинах брав голова Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Анджей Пшевознік, який загинув в авіакатастрофі під Смоленськом 2010 року. Врешті-решт відбудований цвинтар урочисто відкрили 24 червня 2005 року за участю президентів Віктора Ющенка та Александра Кваснєвського, а також львівських кардиналів Любомира Ґузара (УГКЦ) та Мар’яна Яворського (РКЦ).
Але щодо левів тоді ще не було домовленості. Вони повернулися на цвинтар 10 років пізніше. Тепер їх закриють дерев’яними щитами від снігу та морозів, а з весни розпочнуть їх реставрацію.
23.12.2015