Великі дані та штучний інтелект, без сумніву, – ключ до важливих інновацій. Вони мають неймовірний потенціал визначати економічні показники та суспільний прогрес. У демократіях неприпустимо, щоби з допомогою цих технологій пригноблювали людей. Проте різні установи зловживають їхніми особистими даними, контролюючи їхню поведінку, а це – ознака тоталітаризму. Така поведінка не лише несумісна з правами людини та демократичними принципами, а й непридатна для сучасного, інноваційного управління суспільством. Наука намагається знайти відповідь на запитання, як використовувати «інформацію для людства», тобто великі дані та штучний інтелект – на благо суспільства.
Як можна протистояти втручанню в особисте життя цифрових технологій? Передусім, в часи цифрової революції, як і раніше, діє базове право громадян на захист, що є основою сучасної, демократичної спільноти. Їй уже потрібен новий суспільний договір, коли на основі довіри та співпраці зникне відчуття, начебто громадянам та клієнтам перекривають доступ до ресурсів, потрібно, щоби вони бачили одне одного партнерами. Це мусить бути інформаційним самовизначенням не лише теоретично, а й на практиці, передумовою самостійно влаштованого життя. Держава ж мусить створити такі межі, які б узгодили технології з демократією.
Ми маємо отримувати копію тих даних, які про нас збирають. Це міг би врегулювати закон. Він би передбачив, щоби копії даних у певному стандартизованому вигляді відправляли на особисту пошту кожному. Для кращого захисту приватної сфери чи з метою уникнути дискримінації, осіб, які неавторизовано використовуватимуть дані, потрібно штрафувати. Так самостійно вибираєш, хто та яку інформацію, з якою метою і впродовж якого часу може використовувати. Крім того, це вимагає нових заходів, які надійніше зберігатимуть та передаватимуть інформацію.
Якість інформації, на основі якої ми приймаємо рішення, потрібно буде підвищувати, використовуючи складні та різноманітні критерії репутаційних систем. Якби пошукові та рекомендаційні алгоритми задавав не провайдер, а сам користувач, це б зменшило можливості маніпулювати людьми та інформацією. Цифрова епоха потребує ефективних методів оскаржувати дії та санкціонувати правопорушення у сфері користування особистими даними.
Гарантувати достатню прозорість інформаційної сфери зможе той факт, що алгоритми пошуку розробляють провідні наукові інститути, своєрідні опікуни інформації, адже зараз цей спосіб маніпуляції вислизає від пильного ока демократичного контролю. Необхідно запровадити своєрідний кодекс честі, з яким би ознайомлювалися принаймні ті, що мають доступ до конфіденційної інформації та алгоритмів, така собі своєрідна «клятва Гіппократа» для ІТ-експертів.
Цифрова реальність потребує нових професій. Щороку мільярди інвестують в аграрний сектор та розвиток інфраструктури, школи, університети – на користь промисловості і в сектор послуг. Які громадянські системи потребуємо ми зараз, для того, щоби цифрове суспільство стало успішним?
Передусім, потрібен цілком новий підхід до освіти. Вона повинна виховувати критичне мислення, креативність і винахідливість, дух підприємництва. Функції стандартних працівників у майбутньому, ймовірно, виконуватимуть роботи та комп’ютерні алгоритми. Освіта також мусить розвивати відповідальність і критичне ставлення до цифрових технологій. Вона акцентуватиме на відмінностях цифрового та психічного світу.
Аби послуговуватися своїми правами, їх потрібно розуміти, усвідомлюючи, яка поведінка їх порушує. Економісти, науковці, політики та освітні установи покликані будуть прищеплювати це знання.
По-друге, людям у добу цифрових мереж необхідна платформа залучення (партисипації), яка би полегшувала процес навчання, допомагала втілювати в життя власні проекти, знаходити партнерів для співпраці, продавати продукти та послуги по всьому світові, розпоряджатися ресурсами, зокрема сплачувати податки та внески соціального страхування.
До того ж, у містах варто було б облаштувати спеціальні Fablabs (лабораторії, де щось виготовляють), де би члени громади могли спільно генерувати ідеї та безкоштовно їх випробовували. Завдяки новим інноваційним підходам, розробленим у стінах таких лабораторій, можна сприяти масштабним кооперативним напрацюванням. Запровадивши конкурсу та змагання, зросли би прозорість діяльності та очікування змін від цифрової суспільної співпраці.
Це б дуже мобілізувало громадянська суспільство, адже на основі локальних проектів можна вирішувати й глобальні проблеми. Для прикладу, такі платформи для кооперації, використовуючи менше ресурсів, могли вивільнити той гігантський потенціал економіки спільної участі, який дотепер не розкрили.
З певною стратегією держава та підприємство можуть надавати нову інформацію науковцям та кожному. Так виникнуть передумови для створення потужної інформаційної та інноваційної бази, що йтиме в ногу з викликами сучасного світу. Її розвиток можуть заохочувати податковими пільгами, як сьогодні при використанні нешкідливих для довкілля технологій.
Зрештою, громадянська «цифрова нервова система» відкриває нові можливості для Інтернету речей та зможе постачати інформацію людям у реальному часі. Якщо ми постійно використовуватимемо ресурси, проте хочемо загальмувати кліматичні зміни, мусимо виміряти та зрозуміти, які позитивні та негативні наслідки матиме наша взаємодія. За наявності відповідних петель зворотного зв'язку, системи можуть досягти бажаних результатів за допомогою самоорганізації.
Для цього ми потребуємо різноманітних систем стимулювання та обміну, ними користуватимуться всі економічні, політичні та соціальні новатори. Це б створило нові ринки й, отже, основу для нового добробуту. Розвиток цих необмежених можливостей цифрової економіки стимулювали б плюралістична фінансова система (для прикладу, особиста валюта) та нові правила винагороди за винаходи.
Лише на загальну користь використовувати складність нашого майбутнього можна буде з допомогою особистих цифрових асистентів. Вони будуть спеціалізуватися на розвитку штучного інтелекту. В майбутньому численні мережі людського та штучного інтелекту переплітатимуться все частіше, створюючи нові конфігурації. Аби зберегти контроль над нашим життям, потрібно буде централізовано управляти цими мережами, а також свідомо заходити та виходити з систем штучного інтелекту.
Wikipedia культури може нарешті узгодити активність в дуже різноманітному сіті. Вона б робили всі приховані (імпліцитні) постулати різних культур явними (експліцитними), так що їх можна було в пояснити в інший спосіб. Проект «Cultural Genome Project» став би свого роду примиренням, бо загострив би відчуття цінності соціокультурного різноманіття.
Глобальні установи вже впродовж тривалого часу стверджують, що культурне різноманіття та міждисциплінарні теми є успішнішими, ніж гомогенні. Проте зараз все ще відсутній той контекст, коли б знання та ідеї могли злити в одне й створити колективний інтелект. Для цього потрібна буде спеціальна дискусійна платформа.
Всі розписані передумови допомогли б зреалізувати демократію 2.0 в такий спосіб, щоби громадяни відчували більше можливостей, адже багато проблем, перед якими світ опинився сьогодні, можна подолати лише договорами та силою громадянського суспільства.
Dirk Helbing, Bruno S. Frey, Gerd Gigerenzer, Ernst Hafen, Yvonne Hofstetter, Jeroen van den Hoven, Roberto Zicari, Andrej Zwitter і Michael Hagner
Eine Strategie für das digitale Zeitalter
Spektrum.de, 12/11/2015
Зреферувала Соломія Кривенко
12.12.2015