Велика промова Мусолінія у пяті роковини протиіталійських санкцій.
Рим, 19. XI. — 18. листопада святкувала ціла Італія 5-ті роковини протиіталійських санкцій. У "Паляццо Венеція" відбувся звіт провідників округ фашистівської партії. При тій нагоді Мусоліні виголосив велику політичну промову, що її передавали гучномовці на ввесь край. На вступі своєї промови Мусоліні зазначив, що він не вибрав принагідно дня, коли скликав усіх провідників округ партії до Риму. 18. XI. це роковини перемоги Італії та невдачі 52 держав, що під проводом Союзу Народів почали облогу Італії. 18. XI. це перша й остання велика спроба старого світу вдарити Італію. Відтоді починається розходження, противенства та боротьба, що перемінилися у війну Франції та Анґлії проти Німеччини. Мінхен це була тільки зупинка. Франції та Анґлії ішло про те, щоб скористати на часі. — "Я святочно заявляю, — сказав Мусоліні — що відповідальність за війну паде виключно на Велику Британію".
Дальше зазначив Мусоліні, що ніколи ще в історії не поширювано стільки фальшів та брехні, що в цій війні проти Німеччини, що дала поразки Польщі, Норвеґії, Бельґії та Голяндії. Франція вже була захитана, але ще було далеко до цього, щоб вона впала на коліна, коли Італія вступала у війну. Італія почала війну, щоб вірно виконати букву та духа союзу та щоб "вкінці розбити на свойому морі ґрати своєї вязниці". Впродовж 5-ох місяців війни сухопутня армія, летунство й фльота доконали вчинків, що наповнюють націю гордістю. Але крім цього треба ще згадати дисципліну й гаряче почуття обовязку і непохитний спокій італійського народу. "Італійський нарід кермується своїм тисячелітним політичним інстинктом. Тому він знає, що оце йде вирішна боротьба, що так як третя пунійська війна мусить закінчитися і закінчиться знищенням новітньої Картаґіни, знищенням Анґлії."
Італійський нарід це сильний нарід. Він не боїться дійсности. Тому то воєнні італійські звідомлення це документи дійсности. "Вступлення у війну Італії — продовжував Мусоліні — доказало, що вісь це не пусте слово. Від червня наша співпраця з Німеччиною була товариська та обіймала всі ділянки. Ми йдемо рука об руку. Цей звязок обох народів стає щораз тісніший і простягаєся на всі ділянки їхньої військової, господарської, політичної та духової діяльности". Стрічі Мусолінія з Фірером Німеччини це тільки докази повної однозгідности їхніх думок. Канцлєр Гітлєр є для Мусолінія не тільки творцем Великої Німеччини, але перш усього основником націонал-соціялістичиого руху, революціонером, що пробудив німецький нарід та зробив його носієм нового світогляду, що такий сильно споріднений з італійським фашизмом. "Однозгідність устроїв це вислід тих революційних засновків. Вона випливає зі стрічи двох революцій, що і на міжнародньому і на суспільному полі щойно стоїть на початку свойого шляху. Все, що відноситься до договору трьох на Заході або у заглиблині Дунаю, все те діється за спільним порозумінням". Те саме відноситься також і до будучої Франції. Вісь не хоче мира, що був би миром відплати або пімсти. Але це ясне: відповідні жадання мусять бути виконані. Ті домагання більш як оправдані. Тільки після такого повного вияснення можна буде почати у рямах нової Европи новий розділ італійсько-французьких відносин. Зайво додавати, що як спільно держави оси заключили з Францією перемиря, таксамо заключать і мир, мир держав оси. Для скріплення італійсько-німецької дружби, Італія післала проти Анґлії свої літаки та підводні човни, хоча Німеччина зовсім не потребує італійської допомоги.
Врешті після того як Мусоліні обговорив становище Італії супроти Анґлії і Франції, він згадав і за Грецію, що віддавна так ненавиділа Італію як ніякий інший нарід. Ця ненависть була підставою та причиною грецько-анґлійської співпраці. Врешті увірвався терпець Італії та її війська увійшли до Греції. "Непрохідні гори та забагнені долини — зазначив Дуче — не надаються до блискавкової війни". Як колись у 1935 р. Мусоліні сказав у своїй промові в Еболі, що Італія поломить хребет неґусові, так і тепер він зазначив, що італійці розторощать хребет Греції. Байдуже, чи це буде тривати два чи дванадцять місяців. Італійці помстять 372 вбитих, 1081 ранених та 650 пропащих у перших 10 днях походу на Грецію.
Свою промову закінчив Мусоліні закликом до партії, щоб у тій хвилині, коли континенти йдуть рука об руку, дала зі себе якнайбільше як оборонець та носій революції. Італія не проголосила загальної мобілізації та не буде її проголошувати. Вона покликала тільки два річники. 30 річників стоїть до її диспозиції. Італія має тепер під зброєю міліон жовнірів, але вона може мати в погребі вісім міліонів. "Поза тією найвищою метою, що для її осягнення стоїмо під зброєю — були останні слова Мусолінія — не сміє істнувати ніщо інше. Ми, німці та італійці, творимо бльок 150 міліонів людей. Ми стоїмо у серці Европи рішені та обєднані від Норвеґії аж до Лібії. Той бльок вже має перемогу у своїх руках!"
[Краківські вісті]
20.12.1940