27 вересня в Берліні укладено пакт про воєнний союз між Німеччиною, Італією і Японією. Нема потреби говорити про зміст цього пакту тому, що текст його був опублікований в пресі. Пакт не є для Радянського Союзу чимнебудь особливо несподіваним, як тому, що він являє собою, по суті справи, оформлення відносин між Німеччиною, Італією і Японією, які вже склалися — з одного боку, Англією і Сполученими Штатами Америки — з другого боку, так і тому, що Радянський уряд був інформований німецьким урядом про наступне укладення тройственного пакту ще до його опублікування.
Переходячи до питання про значення пакту, слід перш за все відмітити, що він знаменує собою вступ в нову фазу війни, більш широку, ніж до укладення пакту. Якщо до останнього часу війна обмежувалася сферою Європи і Північної Африки — на заході, і сферою Китая — на сході, при чому ці дві сфери були відірвані одна від одної, то тепер цій відірваності кладеться кінець, бо віднині Японія відмовляється від політики невтручання в європейські справи, а Німеччина і Італія в свою чергу відмовляються від політики невтручання в далекосхідні справи. Це безперечно означає дальше загострення війни і розширення сфери її дії. Товариш Молотов був прав, коли він говорив в своєму виступі на останній Сесії Верховної Ради СРСР, що розширення і дальшого розпалювання війни, з перетворенням її у всесвітню імперіалістичну війну".
Чим викликано появлення пакту, чим воно стимулювалось?
Нема сумніву, що воно стимулювалося перш за все останніми фактами з області посилення і розширення воєнного співробітництва між Англією і Сполученими Штатами Америки. Сюди відносяться: все більш посилювана воєнна допомога США Англії; передача воєнно-морських баз Англії в Західній півкулі Сполученим Штатам Америки; об'єднання воєнних зусиль Англії, Канади, Австралії, і Сполучених Штатів Америки і включення південно-американських країн в сферу впливу США; згода Англії на передачу своїх далекосхідніх і австралійських баз Сполученим Штатам Америки. Звісно, США ще не вступили формально у війну на стороні Англії проти Німеччини, Італії і Японії. Але це не так важливо, оскільки США на ділі знаходяться в одному спільному воєнному лагері з воєнними противниками Німеччини, Італії і Японії в обох півкулях.
Одна з важливих особливостей пакту полягає в тому, що він відкрито визнає сфери впливу його учасників і поділ цих сфер між ними з зобов'язаннями взаємного захисту цих сфер впливу від замахів з боку інших держав і, безперечно перш за все, з боку Англії і перебуваючих в співробітництві з нею Сполучених Штатів Америки.
Згідно з пактом. Японії надається "великий східно-азіатській простір", а Німеччині й Італії — "Європа". Інше питання — чи вдасться учасникам пакту реалізувати на ділі подібний поділ сфер впливу. Безперечно, що реалізація подібного плану залежатиме від реального співвідношення сил воюючих країн, від ходу і результату теперішньої війни, яка все більше загострюється.
Другу важливу особливість пакту становить наявне в ньому застереження про Радянський Союз. В пакті сказано:
"Німеччина, Італія і Японія заявляють, що дана угода ах ніяк не зачіпає політичного статусу, що існує тепер між кожнім з трьох учасників угоді і Радянським Союзом".
Це застереження треба розуміти перш за все, як повагу з боку учасників пакту до тієї позиції нейтралітету, яку Радянській Союз проводить з перших днів війни.
Його треба розуміти, далі, як підтвердження сили і значення пакту про ненапад між СРСР і Німеччиною і пакту про ненапад між СРСР і Італією.
Вірний своїй політиці миру і нейтралітету, Радянський Союз може, з свого боку, підтвердити, що ця його політика, оскільки це буде залежати від нього, лишається і буде лишатися незмінною.
(Передова "Правди" від 30 вересня).
[Вільна Україна]
01.10.1940