В далекім Цареграді він склепив
Орлині очі, сповнений жагою
Шукати завжди прі, змагання, бою
За сонце, що йому весь вік служив.
Його рука створила диво з див
Поему, повну злагоди й спокою, —
Але тією ж він хотів рукою
Вести народи до гірських шпилів.
Помер герой, борець, поет, пророк,
Якому нині ми сплели вінок,
Коли неволі впала чорна брама.
Прийми ж від української руки
Із нив радянських молоді квітки,
Безсмертна тінь великого Адама!
26/ХІ—40 р.
[Вільна Україна]
27.11.1940