Школи, дошкілля й дитячі садки в повіті Новий Санч

Треба було сильних нервів, щоб не дати себе відстрашити від праці тут, на Західній Лемківщині, де кожний день впродовж цілого року приносив різні тенденційні татарські вістки. Збаламучений поляками й русофілами лемко вірив частинно польським татарським вісткам, що мали на меті залякати його та кинув в обійми русофілізму.

 

Але кожний дурман проминає: проминув і польський, проминув чи проминає русофільський. Лемко видерся із лабет обманців і рішився: "Ані таде, ані таде, лем тамаде".

 

При видатній допомозі таких твердих лемків — за цей перший піонірський рік багато зроблено на Лемківщині.

 

Повіт Новий Санч не залишився позаду. Головно ж у шкільництві слідний такий поступ, що його може завидувати неодин повіт на Лемківщині.

 

Українські державні школи

 

Українських місцевостей у повіті Новий Санч є 39. У всіх тих 39 місцевостям істнують українські державні школи а саме: в 14-ти місцевостях т. зв. 1-клясівки (з 1 учителем) у 20-ти — 2-клясівки (з 2-ма учителями), у 3-ох — 3-клясівки (з 3-ма учителями), по 1 місцевості 4, 5, і 6-клясівка. До тих шкіл ходило в шк. році 1939/40 загально 4.732 дітей. У шкільному р. 1940/41 є обовязаних до науки 5.114 лемківських дітей.

 

Учителів впродовж шкільного р. 1939/40 учило 105 на вчительських місць 75. У тій надвишці 30-ть учителів були це некваліфіковані сили (найбільше священиків), які здебільша швидко покидали вчительське звання. Зате ті некваліфіковані вчителі, що від перших днів посвятились у найтрудніших умовинах учительському званню, остались досьогодні, виказали своє замилування й покликання до вчительського звання та хочуть і надалі працювати совісно в школі і в позашкільному житті. В будинку давнього польського шкільного інспекторату у Новому Санчі приміщується сьогодні уряд "Крайсшульрата" та окремо шкільні інспекторати для польського й українського шкільництва. М ін. урядує там молодий, рухливий інспектор для українського шкільництва, м-р Роман Левицький, б. професор ґімназій "Рідної Школи". Покликав його на інспектора у жовтні 1939 р. крайсшульрат Людвіґ Конрад, незвичайно прихильна до українства людина, що кількадесять літ працював у Новому Санчі над духовими переродинами німців у Польщі та якого сьогодні покликали в признанні заслуг до Кракова на заступника шефа шкільництва у дистрикті.

 

Не тільки в чисто українських селах, але й у спольонізованих з українською меншістю основує інспектор українські інколи для українських дітей. Села Чачів, Барнінець, Марґань дістали оце одну спільну українську державну школу. Це спольонізовані села, в яких українські діти ходили вже за Німеччини до польської школи і вчилися української мови тільки пів години після науки. Такі самі школи можна оснувати вже при числі 20 українських дітей у Новому Санчі і Мушині.

 

Позатим інспектор турбується при співпраці з УДК у Криниці орґанізацією фахових шкіл у повіті. В правді сільсько-господарська школа в Криниці ще не почала науки через брак учнів, — зате основується по районових осередках 6 сільськогосподарських шкіл.

 

У Криниці орґанізується Музична школа, а також конечна готелярсько-реставраційна. Зате мабуть найкраще були зорґанізовані цього літа в повіті Новий Санч дошкілля і дитячі садки.

 

Дошкілля

 

Постійні дошкілля істнують тільки 2, а саме: у Криниці-місті і Криниці-селі, які удержувались досі виключно із щомісячних пожертв учителів нашого повіту. Як бачимо, на учителів була скинена не тільки вся національно-суспільна праця, але й матеріяльна журба за дошкілля. (Для характеристики некваліфікований учитель дістає 130 золотих місячно, з чого на руку 108 зол. місячно!)

 

Слід було б оснувати постійні дошкілля ще бодай у 3-ох місцевостях: Жеґестів, Тилич, Лабова, бо це районні містечка, сильно зрусифіковані чи спольонізовані.

 

Дитячі садки

 

Акцію орґанізування Дитячих Садків у повіті Новий Санч вели виключно вчителі. У висліді тієї акції на всіх 39 українських місцевостей — 23 зголосили до Інспекторату потребу завести в них Дитячі Садки, подали число зголошених дітей та можливість удержання садівнички і прохали призначити їм провідницю. У звязку з тим Інспекторат зорґанізував у Криниці-селі в травні 1940 р. курс для провідниць Дитячих Садків, на який зголосилося 17 учасниць з яких ходило й закінчило курс тільки 11. Одначе тільки 9 із них провадили садки, одна провідниця призначена з УЦК, а 6 провідниць — це учительки, які вже давніше провадили садки.

 

Разом у 16-ти місцевостях Новосанчанщини були Дитячі Садки. Пописи Дитячих Садків на Лемківщині — це була в цьому році подія великого значіння. Вона проломила леди між лемківськими батьками й виховниками — українцями з того боку Сяну. За тим піде сердечна вдячність і братнє взаємне зрозуміння.

 

Лемківська дитина освідомить батьків. Бо вона тужить за своїм рідним, за новим і правдивим. Ці найменші лемківські діти — це квіт, краса і наша надія.

 

Господарські Гуртки по селах

 

В суботу, 26. жовтня ц. р. відбулась у Спілці Союзу Українських Кооператив у Криниці важна господарська нарада в справі оснування при СУК Господарської Ради, а по селах Господарських Гуртків для ведення господарської культури. Із рефератів пп. Андрія Качора й інж. Лади ми довідались про конечність негайно оснувати такі гуртки, щоб вони могли тимчасово заступати діяльність кружків "Сільського Господаря", що ще є в стадії орґанізування.

 

Орґанізація Господарської Ради і Гуртків під наглядом СУК у Криниці відбувається за згодою Централі "Сільського Господаря" і дозволом німецької влади.

 

Де вже були за Польщі (розвязані) кружки "Сільського Господаря", там не треба основувати гуртків, але досить повідомити владу про відповідну діяльність кружка "Сільського Господаря".

 

Над рефератами вивязалась дискусія, в якій забирали голос: дир. В. Пасічняк (Ростока вел.), інж. Д. Усенко, дир. Янцур (Фльоринка), дир. Полюга (Тилич), дир. школи в Лабовій, селянин Омелян Поливка й інші.

 

Вкінці намічено 10 членів Господарської Ради (тимчасової філії "Сільського Господаря"), до якої ввійшли селяни й інтеліґенти — зразкові господарі повіту.

 

Треба негайно основувати Господарські Гуртки по селах.

 

[Краківські вісті]

14.11.1940