Треба було сильних нервів, щоб не дати себе відстрашити від праці тут, на Західній Лемківщині, де кожний день впродовж цілого року приносив різні тенденційні татарські вістки. Збаламучений поляками й русофілами лемко вірив частинно польським татарським вісткам, що мали на меті залякати його та кинув в обійми русофілізму.   Але кожний дурман проминає: проминув і польський, проминув чи проминає русофільський. Лемко видерся із лабет обманців і рішився: "Ані таде, ані таде, лем тамаде".