"Що Ви тут робите?" - мільярдер, що заробив своє багатство на програмному забезпеченні, захлинувся від здивування, коли я сказав йому, що я - фізик. Реакція була повчальною: так начебто він зіткнувся з сезонним робітником у нашому місці зустрічі - Всесвітньому економічному форумі у Давосі.
Окрім налагодження контактів, самореклами та решти речей, які політики та фінансисти, зазвичай, роблять (включно з катанням на нартах), натовп видатних діячів у Давосі обговорював поганий стан здоров'я світової економіки. Голови держав бачили рецепт у вдосконаленні управління; голови центральних банків - у вдосконаленні фінансового контролю; інвестиційні банкіри - у ринках. Економісти пропонували нові теорії, а інтернет-підприємці покладали надії на соціальні медіа. Єдине, що було в них спільне - переконання, що доступним є швидке рішення.
Перевага відриву від реальності полягає у тому, що вона дає змогу зазирнути за нагальні проблеми. Там, де хтось бачить банківську, боргову, валютну чи іншу кризу, вчені можуть побачити ще більш тривожні події. Технологічна криза вже у розпалі. Революційні технології зараз з'являються рідше, ніж цього вимагає стабільне економічне зростання. Навіть банкіри нарікають на дорожнечу нових технологій, у які доводиться інвестувати.
Погляньте назад, на другу половину минулого століття: вона була переповнена технологічними досягненнями. "Кремнієва революція" породила комп'ютери, мікросхеми, мобільні телефони та інтернет. А ще були штучні супутники, лазери, "Місячні перегони", глобальна система позиціонування. За останні два десятиліття, окрім соціальних медіа, революційних технологій з'явилося менше, люди радше вдосконалювали ті самі ґаджети.
Чимало економістів стверджують, що усі "плоди, що низько висять", вже зібрали, і ми наближаємося до тривалого періоду стагнації. Але оскільки це поки що не призвело до очевидного економічного занепаду, люди майже не звертають уваги на такі застереження. Економісти, добре відомі своїми красномовними поясненнями того, у чому полягали помилки попередніх теорій, нічим не можуть допомогти.
Мій власний досвід дає мені уявлення про стан фундаментальної науки, у яку економісти не ризикують зазирати. Я бачу серйозну кризу у здобутті нових знань. Не можна сказати, що відкриттів взагалі не роблять, але їхня частота сповільнилася. Без нових знань, можливими є лише похідні технології - і, якими б важливими вони не були, вони не в стані підтримати темпи економічного зростання у світі, які спостерігали з початком промислової революції.
Для пересічної особи інноваційні дослідження можуть видаватися марнуванням грошей, оскільки вони не забезпечують відразу сучасних відповідників хліба та видовищ. Проте, у довгостроковій перспективі немає такої речі, як марні фундаментальні знання. "Кремнієва революція" була б неможливою без квантової фізики. Абстрактна математика дає інтернетові безпеку, і завдяки їй комп'ютери не виходять з ладу щомиті. Теорія відносності Ейнштейна може й видавалася у свій час марною, але ваша система супутникової навігації не працювала б без неї. Ланцюжок від фундаментальних відкриттів до споживчих товарів є довгим, незрозумілим та повільним - але якщо зруйнувати його початок, то він весь розвалиться.
Ця логіка підказує нам, що ми повинні інвестувати в інноваційні дослідження, щоб отримати нові знання. Всі, з ким я розмовляв у Давосі, виступали однозначно на користь збільшення підтримки науки. На жаль, люди не є логічними істотами. Коли я запитав в тих самих людей, чи їхні компанії платитимуть цільовий податок для фінансування науки, відповідь була такою самою однозначною: "Ні". Як і "ні" збільшенню податку на особисті доходи. Так наче гроші можуть взяти ще звідкіля-небудь.
Ще 40 років тому загроза гарячої та холодної воєн змушувала країни шукати довгострокові переваги над потенційними ворогами. Дозвольте мені сказати, ризикуючи все дуже спростити, що ця загроза конвертувалася в інвестиції у науку, які давали змогу продовжити промислову революцію. Нині загрози глобального потепління, перенаселення та виснаження природних ресурсів видаються недостатньо страшними.
Західні уряди згортають свої програми інноваційних досліджень у відповідь на фінансові обмеження та негативне ставлення виборців до наукових досліджень взагалі. Давос переконує мене у тому, що надій на зміни мало. Вони вимагатимуть змін у природі людини. Я побоююся, що економісти цього разу можуть мати рацію, і стагнація, як у Японії, виглядатиме ще найкращим варіантом.
Але в мене є мрія. Промислова революція та економічне зростання триватимуть. Це тому, що астрофізики знайдуть величезний метеорит, що досягне Землі за 50 років. Ця загроза повинна бути достатньо страшною. Світ, безперечно, зможе усунути цю загрозу, але йому слід буде отримати нові знання та розробити нові технології. Врешті-решт, у моїй мрії, люди зрозуміють, що соціальні медіа можуть зробити деяких людей дуже багатими, але вони не зможуть врятувати планету. Останнє вимагає нових фундаментальних відкриттів.
Андре Ґейм – лауреат Нобелівської премії з фізики 2010 року за свою працю над технологією отримання графену
Андре Гейм
Be afraid, very afraid, of the tech crisis
The Financial Times, 06.02.2013
Зреферував Омелян Радимський