Сьогодні, в день традиційних роковин 1. листопада — рідко в якого українця не виринає питання:
— А що тоді діялось у Холмщині? Чи брала вона участь у листопадових подіях і яку саме? Що вона має згадати й сказати в день 1 листопада?
Ситуація тоді була в Холмщині інша, ніж ситуація в Галичині, та можливостей до якогось зриву не було тут ніяких, чи майже ніяких. То ж залишалося холмщанам одно — бути думкою й серцем при своїх галицьких братах.
Треба тямити, що в 1915 році, в часі відступу російської армії з Галичини, російське командування переводило в діло неабиякий і плян: залишити між собою та австрійцями пустелю, іншими словами — українське населення евакувати в глибину Росії та села спалити.
І цей плян був виконаний. З Холмщини вивезли поголовно всіх інтеліґентів (з південної Холмщини), а з селян залишилися тільки найбільше вперті й привязані до землі. На Підляшші, на яке йшло німецьке військо, українських інтеліґентів залишилося більше, їхнє число доповнили ще українці полонені.
Треба згадати ще й те, що листопадові події у Галичині відбулися тоді, коли на сусідніх українських землях уже понад рік існувала Українська Держава, що простягала свої впливи й на Холмщину (під австрійською окупацією) та особливо на Підляшшя (під окупацією Німеччини).
Коли ж прийшов берестейський договір 9. лютого 1918 р., Холмщина повірила, що її воля вже вирішена й забезпечена, що залишається їй не боротися за волю, а лиш укріплювати її мирною працею. При тому, як відомо, текст берестейського договору обхоплював Холмщину й Підляшшя, залишаючи Галичину при Австрії та обіцюючи їй лиш автономію у тайному додатку. Пливкість західніх границь, залежних від рішення мішаної розмежувальної комісії, до якої входили б і поляки, передбачувала щойно друга додаткова клявзуля.
Таким робом, Холмщина й Галичина, опинившись у різних державах, попали в різні умовини та на якийсь час їхня історія пішла різними шляхами. Галичина перейшла через Голготу 1. листопада, а Холмщина відразу впала в польські руки. Лише Підляшшя ще короткий час тішилося свободою — до віднови Польщі.
Вже перші відгуки берестейського мира віщували Холмщині з Підляшшям тернистий шлях. Отак краківські "Новосьці Ілюстроване" в ч. 7. з дня 16. лютого 1918 р. вже писали:
"Перший мир з Українською Республикою приніс новий поділ Польщі. Приніс віддачу Холмщини й Підляшшя, земель безперечно польських, на жир українізмові. Польський народ ніколи не признає тієї умови".
Пущені були в рух усі засоби і для Холмщини почалися чорні дні. Це розпочалося ще за часів Австрії, яку на східних землях репрезентували — поляки. Коли представник уряду УНР Скоропис-Йолтуховський прибув на Холмщину, щоб пepeбрати тут владу, командант австрійського війська (поляк, ґен. Шептицький) заявив йому, що його не признає, що він тут господар, та хотів його арештувати, ледве той врятувався у кватирі німецького представництва.
Отак Холмщина, позбавлена виселеної на схід своєї провідної верстви — інтеліґенції, опинилася відразу в умовинах, які позбавляли її психічної і фізичної можливості взяти якубудь участь у листопадових подіях.
Зрештою, тоді між Галичиною й Холмщиною ще таким міцним був "сокальський кордон", що про неї і не дуже тямили та до спільних дій не закликали.
Проте, національно прокидаючись і освідомлюючись, Холмщина з кожним роком ближче знайомилась з листопадовими подіями в Галичині й все глибше оцінював їхнє значення. Дійшло до того, що деякі ліві холмські кола рішили були використати ті настрої для своїх цілей і надавали тим роковинам своєрідну однопартійницьку та клясову закраску. Це було у 1933. році.
Очевидно, що сьогодні різниці між холмщанами й галичанами затираються на очах. Холмщани швидко вчаться рідної історії та вважають її своєю історією, хоч вона й не діялась на її вузьких землях. Таксамо вони й ставляться нині до історичних листопадових подій.
[Краківські вісті]
01.11.1940