Про порядок обов'язкового переведення інженерів, техніків, майстрів, службовців і кваліфікованих робітників з одних підприємств і установ в інші
Завдання забезпечення кваліфікованими кадрами нових заводів, фабрик, шахт, рудників, будівництв, транспорту, а також підприємств, що переходять на виробництво нових видів продукції, — вимагає правильного розподілу інженерів, техніків, майстрів, службовців, кваліфікованих робітників між окремими підприємствами і переведення працівників промисловості з одних підприємств, які мають кваліфіковані кадри, на інші підприємства, які зазнають в них нестачу.
Існуюче становище, при якому наркомати не мають права направляти інженерів, службовців і кваліфікованих робітників в обов'язковому порядку з одного підприємства на інше, — є перешкодою для розвитку народного господарства.
Президія Верховної Ради СРСР постановляє:
1. Надати Народним Комісарам Союзу РСР право переводити в обов'язковому порядку інженерів, конструкторів, техніків, майстрів, рисувальників, бухгалтерів, економістів, рахунково-фінансових і планових працівників, а також кваліфікованих робітників, починаючи з шостого розряду і вище, з одних підприємств або установ в інші, незалежно від територіального розташування підприємств і установ.
2. Переведення, в порядку цього Указу, інженерів, службовців і кваліфікованих робітників на роботу в інші місцевості не повинно вести до будьякої матеріальної шкоди працівника, що переводиться, в зв'язку з чим установити, що Наркомат зобов'язаний виплачувати працівникові, що переводиться: а) вартість проїзду до нового місця роботи самого працівника і членів його сім'ї; б) вартість провозу майна; в) добові за час перебування в дорозі; г) заробітну плату під час перебування в дорозі і додатково ще за 6 днів; д) одноразову допомогу на влаштування на новому місці — в розмірі від 3 до 4 місячної заробітної плати (в залежності від району) по старому місцю роботи на працівника, що переводиться і в розмірі 1/4 місячної зарплати працівника, що переводиться, на кожного члена сім'ї, який від'їжджає на місце його роботи.
3. Встановити, що за інженерами, службовцями і кваліфікованими робітниками, що переводяться з одного підприємства на інше в межах тієї ж місцевості, зберігається безперервність трудового стажу на підприємстві, а тим, що переводяться в інші місцевості, — додатково додається один рік трудового стажу.
4. Встановити, що директори підприємств і начальники установ зобов'язані давати дозвіл на ухід з підприємств або з установ дружинам інженерів, службовців і кваліфікованих робітників, що переводяться в іншу місцевість, згідно з цим Указом.
5. Особи, винні у невиконанні наказу Народного Комісара про обов’язкове переведення на інше підприємство або в установу, вважаються такими, що самовільно пішли з підприємства або установи і віддаються до суду по статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР, від 26 червня 1940 року про заборону самовільного уходу робітників і службовців з підприємств і установ.
6. Скасувати з 20 жовтня 1940 року трудові договори, укладені на строк Наркоматами і підприємствами з інженерами, службовцями і кваліфікованими робітниками, переліченими в статті 1 цього Указу і дозволити Народним Комісарам Союзу РСР залишити зазначених інженерів, службовців і кваліфікованих робітників на тих підприємствах, де вони працюють за договором.
Голова Президії Верховної Ради СРСР М. Калінін.
Секретар Президії Верховної Ради СРСР О. Горкін.
Москва, Кремль, 19. жовтня 1940 року.
[Вільна Україна]
22.10.1940