На 84 місця у Львівській обласній раді загалом висунуто 1001 кандидата від 17 політичних сил. Z проаналізував соціальний зріз претендентів на статус депутата ЛОР від тих політичних сил, за якими соціологи визнають найбільше шансів.
Цьогорічний конкурс на одне місце під цією люстрою — 12 осіб
Бюджетники, підприємці та громадські активісти
Кандидатів від усіх політсил можна умовно розділити на кілька великих категорій: ті, що працюють в бюджетній сфері; представники приватного капіталу; громадські та політичні активісти; безробітні та пенсіонери.
Наприклад, у БПП «Солідарність» із 85 кандидатів 55 репрезентують саме бюджетну сферу в її широкому розумінні — державні й комунальні чиновники, лікарі, освітяни та військовики. У президентській партії домінують чиновники, починаючи з першого кандидата Олега Синютки, але лікарів з учителями не бракує. Серед кандидатів від блоку Порошенка — низка знайомих облич, які вже не раз були депутатами обласної ради. Це і головний лісівник області Анатолій Дейнека, і головний лікар обласної клінічної лікарні Михайло Гичка, і начальник управління з питань виконання покарань у Львівській області Михайло Дзюдзь, а також начальник управління охорони здоров'я Богдан Чечотка, Олександр Ганущин і Михайло Задорожний. Знайшлися у списку «Солідарності» й чинний заступник голови Львівської облради Валерій П'ятак та керівник комунального лісового підприємства «Галсільліс» Петро Пешко.
Натомість представників бізнесу у списку трохи більше 20 осіб. Серед них є чинні депутати — керівник «Львівхолоду» Богдан Козак та співвласник «Моршинської» Всеволод Білас. Серед кандидатів також є підприємці, які хочуть повернутися в раду. Це Михайло Коваль, у сферу бізнес-інтересів якого входять відпочинковий комплекс «Древній град» та «Євроготель» у Львові. Також серед кандидатів є керівник концерну «Електрон» Юрій Бубес та очільник видавничого дому «Укрпол» Сергій Ковальчук, які вперше претендують на депутатський статус в облраді.
У ВО «Батьківщина» бізнесменів набагато більше — 34. З-поміж них можна вирізнити групу представників будівельної галузі. Це перший номер у списку Юрій Гудима, який працює у фірмі «Будінвест», і його колеґи Ігор Коць, Олександр Вардзаль, Володимир Гончар, Тарас Городиловський, Василь Радчук та інші.
Кандидати з бюджетної сфери нічим не відрізняються від інших політсил — освітяни, медики, чиновники та лісничі.
На тлі конкурентів ВО «Свобода» вирізняється двома факторами: у списках партії багато силовиків на чолі з першим номером Русланом Кошулинським, а водночас понад десяток кандидатів, які тимчасово не працюють. Наприклад, не мають роботи чинний депутат облради Теодор Кукуруза та його колеґа Осип Магур. Щоправда, Магур перебуває в судовому процесі за звільнення з посади у ЛОДА, тож його ситуація зрозуміла.
Також серед кандидатів від «Свободи» є екс-міністр оборони Ігор Тенюх та група колишніх депутатів, які свого часу пішли з обласної ради у Верховну: Андрій Тягнибок, Ірина Фаріон, Галина Чорна та Олег Панькевич. З іншого боку, на депутатство претендують чинні представники «Свободи» у Львівській міській раді Андріан Гутник та Любомир Мельничук. Як завше, у «Свободі» практично немає варягів, усі кандидати — члени партії або її давні ідейні прихильники.
У списках Української галицької партії панує паритет між працівниками бюджетної сфери, представниками бізнесу та громадськими активістами. При тому громада знає саме про активістів — Богдана Панкевича, майданівця Андрія Жупника, Мирослава Сімку та Юлію Гвоздович.
Приблизно така сама ситуація і зі списками «Народного контролю» — чисельний баланс між усіма головними групами, однак впізнаваними є саме представники громадського сектору, зокрема активісти волонтерського руху Неля Васюта, Валерій Веремчук та Андрій Ткачук.
Натомість у списках «Громадянської позиції» видно серйозний ухил в бюджетну сферу — аж 42 кандидати із 70. Водночас варто зауважити, що у списках ГП доволі багато нових облич, бо лише кілька кандидатів, як-от перший номер списку Володимир Гірняк, чинний депутат облради Михайло Титикало та колишній очільник кількох РДА Олег Паска, мають вагомий бекґраунд у політичній діяльності.
Аналогічна ситуація і зі списками «Самопомочі» — 43 працівники бюджетної сфери проти 35 кандидатів від бізнесу. Обличчям списку є телеведуча ТРК «Люкс» Парасковія Дворянин. Водночас там фіґурують прізвища керівників комунальних підприємств Тараса Стефанишина, Михайла Сидоровича та Степана Пакіжа, кількох клерків з Львівської міської ради та ІТ-бізнесмена Тараса Вервегу і представника молодшого покоління родини Козицьких, яка провадить видобуток вуглеводнів на території області.
Справжнім заповідником колишніх є список партії «Наш край». Це й одіозний екс-очільник податкової адміністрації Львівщини часів першого Майдану Мирослав Хом'як, перекинчик-пенсіонер Михайло Сендак, який пройшов довгий шлях від «Нашої України» до фракції Партії реґіонів, колишній діяч СДПУ(о) Ігор Гайдучок, екс-народний депутат України Іван Денькович, король львівських автовокзалів Ігор Дума, незмінний очільник Львівської залізниці Богдан Піх, вічний депутат облради від Мостиського району Богдан Турчин, екс-начальник обласного управління ДАІ Василь Струс. Для пристойності цей список розбавлено певним числом бюджетників та підприємців.
У списку партії УКРОП сподівано бачимо представників бізнесу, близького до батьків-засновників. Це менеджери «Приватбанку» та «Укрнафти», а також заступниця голови правління НПК «Галичина» з Івано-Франківська. Знайшли своє місце у списку й колишній податківець та депутат Львівської міської ради Володимир Бербека, а також екс-депутат облради від «Нашої України» Ігор Стефанишин.
Натомість у списку львівських радикалів можна побачити Євгена Бубу, який перед Помаранчевою революцією належав до фракції «Соціальна справедливість» у Львівській обласній раді. Ця фракція була підконтрольна Сергієві Медведчуку. Потім Є. Буба опинився у «Батьківщині», очолив парторганізацію в Мостиському районі, навіть став головою земельної комісії в обласній раді, але навесні 2010 року пішов з посади після звинувачень.
Також у списках є добре знаний львів'янам екс-міліціянт і працівник апарату Верховної Ради Павло Барнацький, екс-начальник львівського міського управління міліції Станіслав Броневицький, екс-чиновник Юрій Візняк, колишній мер Яворова Віталій Домашовець та директор торговельного центру «Привокзальний» Володимир Костик. Саме у лавах радикалів найбільше представників бізнесу — 50 осіб до 12 «бюджетників».
Кандидатська фортуна
Виборча кампанія — то гроші. І їх тереба мати. Завдяки Львівській обласній виборчій комісії громада може дізнатися про те, скільки заробили кандидати у депутати обласної ради за 2014 рік. Пересічний кандидат не є надто бідним, ані жебраком, хоча трапляються різні випадки. Наприклад, у процесі роботи над статтею знайшлися декларації двох директорів спиртзаводів, які вказали, що їхній дохід за минулий рік становив 19 та 22 тисячі гривень відповідно, тобто навіть не дві тисячі гривень на місяць. Декотрі кандидати вказували, що взагалі не мали доходу і жили за рахунок родини.
Але є шерег кандидатів, які дістали вагомий дохід, мають серйозний бізнес за плечима або ж працюють у великих державних структурах. Досвід каже, що бізнесмени йдуть у політику задля впливів. То щоб побачити галузі, де потенційні депутати можуть мати намір реалізувати й свою владу, досить переглянути список найбагатших депутатів:
Богдан Козак, БПП «Солідарність», компанія «Львівхолод» — 16 400 000 гривень;
Тарас Вервега, «Самопоміч», компанія «Софтсерв» — 7 850 000 грн;
Ігор Дума, «Наш край», Львівська обласна організація роботодавців транспорту — 3 678 000 грн;
Михайло Чемерис, БПП «Солідарність», ПАТ «Калина» — 2 990 000 грн;
Всеволод Білас, БПП «Солідарність», компанія ІДС — 2 730 000 грн;
Богдан Кочерган, Радикальна партія, ПАТ «Готель «Тернопіль» — 2 600 000 грн;
Тетяна Бей, «Громадянська позиція», «Медбуд-Леополіс» — 1 150 000 гривень;
Ірина Васильців, «Громадянська позиція», ТОВ «Золотий сапфір» — 1 000 000 грн;
Михайло Коваль, БПП «Солідарність», приватний підприємець — понад 1 000 000 грн;
Андріян Гутник, ВО «Свобода» — 973 000 грн;
Максим Козицький, «Самопоміч», ТОВ «Еко-Оптіма» — 920 000 грн;
Олександр Ярмолюк, Українська галицька партія, ТОВ «КІМАК» — 896 000 грн;
Бубес Юрій, БПП «Солідарність», «Концерн «Електрон» — 845 000 грн;
Олена Жуковська, УКРОП, заступник голови правління НПК «Галичина» — 779 000 грн;
Сергій Ковальчук, БПП «Солідарність», директор видавничого дому «Укрпол» — 716 000 грн;
Нестор Юрій, «Народний контроль», ТОВ «Блюм Україна» — 715 500 грн;
Микола Рогуцький, «Наш край», корпорація «Артор» — 699 000 грн;
Михайло Титикало, «Громадянська позиція», «Кохавинська паперова фабрика» — 695 000 грн;
Володимир Костик, Радикальна партія, директор ТЦ «Привокзальний» — 642 000 грн;
Володимир Гірняк, «Громадянська позиція», компанія «Правосвіт» — 610 000 грн;
Богдан Піх, «Наш край», директор Львівської залізниці — 541 000 грн;
Юрій Михалюньо, «Народний контрооль», «Вьорваг фарма» — 516 000 гривень.
21.10.2015