Дохід на душу населення виявить більше підтримки, ніж припускають газетні заголовки про падіння економічного росту
Яке майбутнє чекає старіюче населення світу? Коли експерти намагаються відповісти на це запитання, вони часто дивляться на Японію, країну, демографічний профіль якої різко постарів на початку 1990-х. Ріст знизився, розпочалася дефляція, капіталовкладення не збільшувалися. Номінальні процентні ставки тривалий час залишалися неймовірно низькими.
Утім, такий результат багато в чому був зумовлений подіями за межами Японії. У той самий момент, коли велика кількість японського економічно активного населення почала виходити на пенсію, решта світу була переповнена робочою силою. Люди, які народилися у 1970-х, лише починали свою трудову діяльність. Сотні мільйонів робітників в Китаї та східній Європі інтегрувалися в глобальну економіку. Усе це зробило можливим зниження реальної заробітної плати.
Між тим китайський інвестиційний бум призвів до того, що розвинуті економіки потребували менших інвестицій, що потягло за собою падіння реальних процентних ставок і зростання ціни активів. Усе це разом – нижчі зарплати і вищі ціни активів – могло призвести лише до одного: збільшення нерівності.
В наступні три десятиліття населення у багатьох країнах з розвинутою економікою різко старітиме, як це мало місце в Японії в 1990-х. Старітиме населення північної Азії. Але історія, яка розгорнулася в Японії, не повториться.
Цього разу демографічні зміни є значно масштабнішими. В Японії інфляція зменшилася, коли старіюче населення вибуло з числа всесвітніх трудових ресурсів і було замінене працівниками інших країн. Та коли більшість світу старіє одночасно, є мало місць, де можливий перелом у розвитку.
Показовим є медичне обслуговування. Люди, які живуть довше, потребуватимуть його більше. Ця потреба вимагатиме найму працівників – зростання попиту на робочу силу і підняття реальної заробітної плати, якраз протилежне тому, що сталося в Японії.
Реальні процентні ставки, які знизилися в Японії, коли населення постарішало, ймовірно зростуть у старіючому світі. Це через баланс між заощадженнями та інвестиціями. Демографічні дані будуть нижчими також, але заощадження знизяться більше.
Чому? Перш за все, через вищі зарплати гроші перейдуть від багатих до менш забезпечених, які витрачають більшу частку своїх доходів і відповідно заощаджують менше. Крім того, нестача працівників змусить компанії заміняти капітал робочою силою, підвищуючи свої норми інвестування. Третім фактором є житлове питання. Літні люди не хотітимуть розлучатися зі своїми домівками; потрібна буде величезна хвиля будівництва, аби забезпечити житлом молодих і покоління двотисячних.
Відколи Японія досягла демографічної критичної точки, на країну без кінця ллються потоки поганих економічних новин. Та майбутнє – це не суцільні клопоти і важка праця. Продуктивність зросте, це дозволить підняти реальну заробітну плату, а також життєві стандарти. Навіть якщо темп росту сам по собі падає, якість цього росту буде цілком пристойною. Дохід на душу населення, який перш за все має значення, виявить більше підтримки, ніж припускають газетні заголовки про падіння економічного росту. А нижча нерівність створюватиме значно менше соціальних незгод, аніж ми бачили впродовж останніх трьох десятиліть.
Більшість інвесторів ототожнює підвищення продуктивності з серйозними виробничими інвестиціями: компанії платять за нове обладнання, яке дає можливість робітникам виробляти більше продукції за кожну годину, коли вони працюють. В минулому суттєві капіталовкладення надходили лише в часи повсюдного оптимізму щодо економічних перспектив. Та це може і не бути доводом. Робочої сили починає не вистарчати і заробітна плата зростає, компанії, які максимізують свої прибутки, намагатимуться додати певний матеріальний капітал, аби відшкодувати дещо з цих видатків. Результатом стане підвищення продуктивності.
Постарілий світ у багатьох відношеннях буде непізнаваним місцем. Майбутнє світової економіки дуже різнитиметься від її минулого. Але воно буде цілком відмінним від сьогодення Японії.
Манодж Прадхан, стратег інвестиційного банку Morgan Stanley в Лондоні
Manoj Pradhan
Ageing economies will grow old with grace
Financial Times, 13.10.2015
Зреферувала Галина Грабовська