Захід розтринькав свій мирний дивіденд за двадцять років споживання і спекуляцій
Холодну війну називали «довгим миром». Насправді два десятиліття після розвалу Радянського Союзу виглядають значно спокійнішими. Тож період 1991-2010 рр. цілком доречно було б назвати коротким миром. То було епоха, яка наштовхнула декого на думку, що «найкраще в нас» може взяти гору. Поганою новиною є те, що цей короткий мир, схоже, закінчився.
Вивчення 1970-х змушує нас згадати, наскільки запеклою насправді була холодна війна. У 70-х в результаті внутрішньодержавних збройних конфліктів в боях загинуло понад 2 млн. людей, у порівнянні з 270 тис. у 2000-х. Для США В’єтнам був значно кровопролитніший, ніж Ірак (47 424 загиблих у бою американців у порівнянні з 3 527).
Згідно з даними Інституту дослідження проблем миру в Осло після 1956 р. піковими періодами для бойових втрат внаслідок внутрішньодержавних збройних конфліктів був 1971 р. (близько 380 тис. убитих) і 1982-1988 рр, коли середньорічний показник наближався до 250 тис. Між 2002 і 2007 рр. цей показник був нижчим 17 тис.
Для цього зменшення було запропоновано щонайменше шість пояснень. Психолог Стівен Пінкер пояснює це тривалим цивілізаційним процесом. Інша теорія приписує це поширенню демократії і розвитку наднаціональних інститутів. Демографічні тенденції – зокрема відносне зменшення молоді у світовому народонаселенні – могли скоротити кількість прибічників насильства. Технології – від атомної бомби і телебачення до Інтернету – також послабили стимули для широкомасштабної війни.
Паралельно з цими структурними поясненнями є ще історична відповідь, що лідери наддержав здійснили надзвичайно добру роботу по завершенню гонки ядерних озброєнь і врешті самої холодної війни. Й нарешті, ідеології, які так заохочували насильство у ХХ ст. – фашизм та комунізм, – зазнали нищівної поразки, на що особливу увагу звернув у 1989 р. Френсіс Фукуяма.
Тож чи є це настанням епохи «вічного миру», яким його уявляв собі Іммануїл Кант? Чи щось значно недовговічніше? Відповідь залежить від того, наскільки тривкими на вашу думку є ці миротворчі сили. Нассім Ніколас Талеб у своєму славнозвісному «Чорному лебеді» взяв під сумнів встановлені професором Пінкером тенденції як статистичні ілюзії.
В абсолютних, якщо не відносних, цифрах нам не загрожує брак молодих чоловіків. Історія ХХ ст. показує, що поступ демократії та наднаціональних інститутів може дати задній хід, особливо внаслідок великих економічних потрясінь. Технології можуть зробити нові конфлікти легшими, в той час як їхнє поширення може насправді збільшити ризик атомної війни. Що стосується розважливості лідерів наддержав, мало хто з тих, що вивчають зовнішню політику, взявся би стверджувати, що стандарти 1980-х зберігаються.
Та найсильніший аргумент супроти гіпотези «вічного миру» є ідеологічний. Після іранської революції 1979 р. ми були свідками відродження старої ідеології – політичного ісламу, – яка в кінцевому рахунку показала себе такою самою насильницькою і загрозливою для західних цінностей, якими були фашизм і комунізм. Ця ідеологія вже значною мірою була відповідальною за помітне посилення війни, політичного насильства і особливо тероризму після 2010 р.
Війна повернулася, і здебільшого це газават. За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень загальна кількість загиблих в результаті збройних конфліктів після 2010 р. збільшилася в чотири рази. За моїми підрахунками у 2000 р. 35% жертв збройних конфліктів загинули у війнах з участю мусульман. У 2014 р. вони вже становили 79%.
Це не зіткнення цивілізацій, яке пророкував Самуель Гантінгтон. Більшість нинішніх конфліктів відбуваються між мусульманами. Безумовно, релігія не є єдиною причиною зростаючого конфлікту, але це щось більше, ніж випадковий збіг обставин, що глобальна війна є настільки зосереджена в ісламському світі.
Ми це проходили раніше. Федір Достоєвський у своєму романі «Біси» блискуче проаналізував світських екстремістів ХІХ ст. В ХХ ст. бушували фанатичні націоналісти і комуністи. Проте в наш час Коран витіснив «Капітал». Нинішні біси позиціонують себе релігійними пуристами.
Треба бути новим д-ром Панглоссом, аби передрікати неминучу докорінну зміну тенденції зростаючого насильства в мусульманському світі. Більш вірогідним сценарієм є продовження ескалації у тому, що можна було б назвати фрактальною геометрією міжконфесійного конфлікту, який відбувається повсюди від Магриба до Гіндукушу і виливається назовні у формі масового переміщення населення, а також тероризму повсюди, де групи екстремістів можуть поповнити свої ряди.
Світовий короткий мир закінчується. Помилки західної політики – від невдалого вторгнення в Ірак до невторгнення в Сирію – лише частково пояснюють повернення конфлікту. Важливішим є смертельне поєднання економічної нестабільності, демографічного пріоритету молоді, передових технологій і вірусного поширення смертоносної ідеології.
Захід мав свій мирний дивіденд після 1991 р. Ми розтринькали його за два десятиліття споживання, політичного тиску і спекуляцій. Спочатку прийшло фінансове похмілля; тепер приходить геополітична розплата. Щоб дати собі з цим раду потрібно заново навчитися мистецтву великої стратегії та війни.
Мені бракуватиме кращих ангелів нашої природи. Та протягом усього періоду короткого миру я завжди мав неясну підозру, що біси Достоєвського повернуться.
Ніл Фергюсон, професор історії в Гарвардському університеті, автор книги «Кіссинджер, 1923-1968»
Niall Ferguson
We need to relearn the arts of war and grand strategy
Financial Times, 25.09.2015
Зреферувала Галина Грабовська