Тернопільські вибори: сподівані розчарування

Попри те, що до місцевих виборчкомів партії ще не подали документів потенційних кандидатів, які боротимуться за посади голів міст, селищ та сіл, передвиборча війна іде на повну. Тернопіль — не виняток.

Як повідомили у Тернопільській міській виборчій комісії, політичні сили тільки-но збираються скликати конференції, результати яких передадуть у виборчком. Тож офіційно прізвища кандидатів на бурмистерське крісло тернополяни почують наприкінці вересня. Тоді ж таки й ознайомляться зі списком усіх охочих потрапити в раду.

Червоні «корінці» виборчкому

Поки Тернопіль лихоманить через «розборки» з білбордами чинного міського голови Сергія Надала та суд над його заступником, якого спіймали на хабарі, «болячка» дісталася і до виборчої комісії.

Як відомо, ЦВК спершу затвердила один склад виборчкому обласного центру. На чолі його стала Зоряна Удич — дружина керівника прес-служби обласної адміністрації Олега Удича. Відтак у медіа-просторі заговорили про план «всьо схвачено» від екс-голови Тернополя Романа Заставного, бо, як відомо, Олег Удич за каденції пана Заставного був спікером міського голови. Зрештою, нині він теж «в обоймі» колишнього бурмистра: підлеглий у колеґи нардепа, керівника ОДА Степана Барни. Сам Барна із Заставним — колишні партійці «Нашої України». І через такий «розклад» довший час в області ширилися чутки, начебто обласний центр на цих виборах віддали Заставному, який буде проштовхувати на посаду міського голови свою людину.

Зважаючи на те, що в парламенті законотворці добряче «намутили» із Законом України «Про місцеві вибори», результат виборів ой як залежить від того, хто рахуватиме голоси. А тут ще й кількість депутатів у міській раді Тернополя зменшилася до 42. Тому поява на чолі міської виборчої комісії дружини соратника Заставного неабияк наполохала інших претендентів на бурмистерське крісло. Як наслідок, Зоряна Удич написала заяву про складення повноважень начебто через збільшення навантаження на основній роботі — вона викладає в одному з вишів Тернополя. Щоправда, в ЦВК іншої кандидатури на посаду голови міськвиборчкому не підшукали.

Сам склад комісії теж виявився вельми своєрідним. Загалом у ній 18 членів: троє від «Народного фронту» і «Батьківщини», по два — від БПП «Солідарність», «Самопомочі» й Радикальної партії Ляшка, по одному — від «Громадянської позиції», Української народної партії, Народного руху України, УКРОПу, «Волі» та «Свободи».

Секретар міськвиборчкому Галина Зарубна, за інформацією Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, 2005 року очолювала Тернопільський міський первинний осередок Української народної партії. Нинішнього представника УНП в комісії, Михайла Василика, «свободівці» звинувачували у 2010 році у фальшуванні виборчого процесу. Щоправда, звинувачувальні заяви до суду не дійшли, а отже, «не пійманий — не злодій».

Затесалися у лави виборчкому і дві колишні комуністки. Любов Паразінська — дружина колишнього керівника обласного партосередку Комуністичної партії Василя Паразінського. А прізвище Наталії Синяк фіґурувало у списках молодіжної організації КПУ. До речі, нині обидві вони виступають від Ляшкових «радикалів».

Кандидати — на старті

Як це буває на виборах у Тернополі та й, зрештою, в Україні загалом, кандидати побігли поперед батька в пекло. Виборці ще не знають, хто ж буде балотуватися на пост міського голови, а політична реклама вже котрий місяць «промиває мізки» мешканцям «файного міста».

Наразі з попередніх з'їздів деяких політичних сил стало відомо про перших кандидатів, які змагатимуться за крісло міського голови Тернополя.

Якщо зважати на кількість політичної реклами, рветься на другий термін чинний міський голова від «Свободи» Сергій Надал. Хоча «Свобода» офіційно не висувала його своїм кандидатом. УКРОП, який рясно «зазеленів» цього літа на вулицях Тернополя, не висунув свого кандидата. Подейкують, що партія поступилася чинному бурмистрові.

Радикали Ляшка теж наразі без кандидата. У партосередку періодично перехоплюють керівництво різні групи впливу. Тож їм не до виборів міського голови.

Активно влився у виборчий процес екс-«реґіонал», син колишнього голови Тернопільської та Львівської облдержадміністрацій Михайла Цимбалюка Віталій. Наразі він позиціонує себе як керівник ГО «Тернопіль Європейський». До якоїсь політичної сили прихилитися ще не встиг. Зрештою, ризики для неї (якщо це не буде «Опозиційний блок» чи інша, підконтрольна колишнім біло-блакитним партія) великі — Цимбалюка в медіях на старті кампанії не раз шпетили за «реґіоналівське» минуле.

«Заблимав» рекламними матеріалами у тернопільській пресі син колишнього «юмаксівця» (одне з кримінальних угрупувань Тернополя в 90-х роках минулого століття) Віталій Мариновський.

«Громадський контроль», який активно піарив кожну яму на тернопільських дорогах і тротуарах цього літа, вочевидь, пробиватиметься у Тернопільську міську раду тільки гуртом. Кандидата в бурмистри керівництво партії не озвучило.

На що «б'ють» учасники перегонів? Міський голова Тернополя Сергій Надал ставить ставку на досягнення, зокрема ремонти, в господарській сфері. Мовляв, навіть якщо він чи хтось із команди робить щось не так, все одно для міста залишаються відремонтовані майданчики, дороги, тротуари, фонтани тощо.

Тарас Пастух, який нині репрезентує Тернопіль у парламенті, несподівано для тернополян заявив про похід на ці вибори. Завдяки бренду очільника партії, Андрія Садового, Пастух планує вдруге «виїхати» на зачарованості тернополян львівським міським головою. Похвалитися власними досягненнями за час депутатства Тарас Пастух не може. Мізерна кількість законопроектів, де він серед співавторів, та невиконані обіцянки з передвиборчої програми не додають йому балів.

Борець із корупцією Ігор Вонс очолює провайдера телекомунікацій «Колумбус». Його дітищу закидали пропаґанду російського забороненого телепродукту, однак згодом ці «недоліки» в компанії усунули, а Вонса почали позиціонувати більше як керівника Центру антикорупції в Тернополі, що несподівано з'явився на зорі передвиборчої кампанії. Нині Ігор Вонс став кандидатом на пост міського голови Тернополя від порошенківської «Солідарності», яка об'єднала сили свої, «Народного фронту» й УДАРу.

«Батьківщина», вочевидь, за браком власних кадрів, висунула на бурмистра «вічного кандидата» Михайла Ратушняка, директора фірми «АНТ» (дистриб'ютора марки «Оболонь» в області). Він є депутатом міської ради Тернополя, обирався за списками Української народної партії. Перед тим «міґрував» з Народного руху в Українську партію. Балотувався в нардепи на виборах 2014-го.

Петро Ландяк від «Громадянської позиції» нині в активній опозиції до чинного міського голови. На виборах 2010-го він теж пробував сили в бурмистерських перегонах, але зняв кандидатуру на користь Сергія Надала. Потім «свободівець» запросив його у свою команду і Ландяк став першим заступником. Однак невдовзі покинув цю роботу. Думки були різні: чи то не зміг спрацюватися з командою Надала, чи то не налагодив ефективну роботу в міськраді.

Риторика нинішніх рекламних матеріалів від кандидатів у тернопільських ЗМІ на диво вбога: піарячись на допомозі бійцям АТО, коментуючи неприємні голосування у Верховній Раді й критикуючи (чи підтримуючи) адмінреформу, кандидати зчепилися на одному — роботі нинішнього міського уряду. Сергій Надал апелює до виборців через результати роботи в останній рік каденції — опоненти «мочать» його за земельно-парковий дерибан та інвестпроекти і затримання на хабарі заступника Володимира Камінського.

З-за ширми «антикорупційності» кандидати наразі не надто афішують, що вони будуть робити конкретного для тернополян. Окрім критики і «чорнухи», Тернополю, на жаль, бракує господарської ініціативи.