Про вибори до ради повітової в Гусятинї з курії сельскої і курії міскої пише нам наш дописуватель:
"Від давного вже часу не був наш повіт ареною такої завзятої аґітації, як перед теперішними виборами до ради повітової з курії сельскої. Аґітація велась головно в добрах княжни Фльорентини Чарторийскої, в котрих перед кількома лїтами осїли яко посесори звістні брати Цїньскі і дійшли до великих впливів. Пп. Цїньскі підняли в тутешнім повітї акцію політичну в хосен польского шовіністичного табору а в акції тій старались використати для своїх політечних цїлей тую симпатію, яку здобула собі між народом в добрах своїх своєю гуманностію княжна Чарторийскa ще за житя свого мужа бл. п. князя Романа, чоловіка рівно-ж честного, гуманного і ученого. Обоє княжство Чарторийскі зробили немало доброго для сельского народу, однак в заміну за те не насилували єго національних і політичних чувств і не жадали від него проневірства обовязкам народним при виборах. Пок. князь Чарторийскій міг був певно при помочи загально практикованих у нас средств переперти свою кандидатуру на посла до сойму або ради державної з сельскої курії, однак не пробовав того нїколи, бо характер єго і засади не позволяли єму вдиратись в сферу чужих переконань і ширити деморалізацію...
Инша система запанувала від часу, коли в добрах кн. Чарторийскої стали переважати впливи пп. Цїньских. Пп. Цїньскі взялись хитро до дїла. Они прибули тут зовсїм незвістні і, розумієсь, нїчим незаслужені дня народу; однак осївши в добрах княжни Чарторийскої, розпочали від-разу аґітувати між народом, покликуючись на все то, що кн. Чарторийскі для народу в своїх добрах робили, і жадаючи на тій основі від народу того, чого кн. Чарторийскі самі не жадали, т. є. щоби нарід зірвав з своїми дотеперішними провідниками і дав ся им повести дорогою шовіністично-польскої політики.
Послїдний голодовий рік був системі пп. Цїньских дуже на руку. Они покористувались оказією роздїлу запомог, походячих переважно з публичних а в части також і кн. Чарторийскої фондів, покористувались деяким, впрочім дуже мізерним зарібком, якій мав у них сельскій нарід, і почали тим сильнїйше аґітувати на тему: "От хто правдивий приятель народу! Хто єго ратує і подає єму запомогу! Слухай же, народе, нас і иди за нами, а покинь твоїх попів, котрі тобі нїчого не дають, а до того ще й беруть від тебе!" Аґітація тая велась безпереривно из зверненою виразно увагою на зближаючі ся вибори до ради повітової в Гусятинї. Пп. Цїньским страх як хотїлось виавансувати на політичних проводирів повіту, а именно селяньства, бо яко "малим панам" тяжко им було дійти до подібного становища між шляхтою, і длятого вели они розпочату акцію з горячковостію, достойною лучшої справи.
Ледво розпочалось лїто, а вже почали на фільварку Людвіполе у п. Адольфа Цїньского відбуватись zgromadzenia, на котрі спрошено селян з цїлого повіту, гощено их щедро і виговорювано при тім на "попів" і взагалї на світлих руских провідників. На угощеня всюда богато єсть ласих, тож і zgromadzenia в Людвіполи тїшились популярностію. В половинї липня виступив п. Адольф Цїньскій з своєю лістою кандидатів до ради повітової, котру розіслав з власноручним підписом по всїх громадах цїлого повіту. Про лісту тую була вже в своїм часї згадка в "Дѣлї", тут же треба додати, що в самій тій лістї не міг здержатись автор єї від неправди, бо заявив зараз из гори, що тая ліста уложена була "самими пп. ґаздами-радними на зібраню з 13 липня під проводом старшого віком ґазди і начальника громади з Нижбірка, ч. Луки Процькового", — коли тимчасом — як се опісля в присутности многих сконстатовано — господар той на зібраню з дня 13 липня с. р. в Людвіполи навіть не був. Ліста п. Цїньского збудила вкінци і Русинів, котрі довгій час приглядались нїмо і бездїльно тій против них виміреній акції. За иніціятивою п. Корнила Шуйского, господаря з Нижбірка, відбулись в єго ж домі в Нижбірку дня 24 н. ст. серпня с. р. збори передвиборчі, на котрі явилось кілька священиків і кількадесять виборцїв з громад цїлого повіту. По довгій і всесторонній дебатї уложили тут самі виборцї лісту, котра — як звістно вже з телеґрами — опісля при виборах перейшла в цїлости. Однак і п. Цїньскій не засипляв справи, бо супротив руских зборів виборцїв з дня 24 серпня розписав і скликав ще подвійні збори т. є. на день 27 серпня до Жабинець і на день 31 серпня с. р. до Людвіполя. Збори ті скликав п. Цїньскій окремими циркулярями, підписаними ним власноручно і розісланими по всїх громадах цїлого повіту. В тих циркулярах називав п. Цїньскій противну сторону т. є. Русинів — неприятелями правди і взиває все селяньство, щоби лучило ся з ним разом до спільної цїли. Спільною тою цїлію, а заразом і предметом скликаних зборів, мало бути, після слів циркуляра, "всполученіє сил уфностею і любовію доброї волї, щоб тим способом моглисьмо дбати лїпше про себе — жити в славу Господа і пожиток людем" — а дальше пізнанє взаїмне і розваженє справ, обходячих селянина і громаду, a передовсїм обговоренє виборів до ради повітової. Так отже, як видко з того, проґрама п. Цїньского хоч не була дуже ясна, за те була дуже обширна, бо обіймала навіть реліґійну сторону, — однак в практицї обмежилась она лиш на одну точку т. є. на справу виборів, бо на скликаних зборах не було й бесїди про яку-будь "славу Господа" або про "пожиток людем", а посвячені були збори виключно горячій і завзятій аґітації за польскою лістою, при чім, розумієсь, не ощаджувано противної сторони а особливо священиків. Взагалї не занедбав п. Цїньскій порушити анї одної пружини, не залишив анї одного средства, і розвинув з своїми противниками на всїх точках таку аґітацію, якої рівної нїколи не бачив ще спокійний гусятиньскій повіт. Супротив спокійного, майже зовсїм пасивного поведеня з рускої сторони — шанси здавались нерівними і ми дожидали дня виборів з чувством непевности і сумнїву. Пан Цїньскій тріюмфував з гори і жив рожевими надїями аж до послїдної хвилї.
Надійшов день 4 вересня с. р. Пан Адольф Цїньскій прибув уже рано до Гусятина і аґітував — як то кажуть — на всї заставки. Коли по улицях почали збиратись купами виборцї, п. Цїньскій вмішав cя сейчас між них и, вилїзши на купу каміня та смітя, виголошував з таких заимпровізованих трибун огнисті аґітаційні промови. Слухачів не хибло, однак вражінє було зовсїм противне тому, яке наміряв викликати бесїдник, а що вже найбільше мусїло гнївати єго, то се, що навіть участники людвіпольских zgromadzeń в очи сміялись єму тут з єго арґументів. В ораторскім жарі вступив недоспілий трибун на хитку стежку вихвалюваня власних заслуг. "Що вам попи доброго зробили? — крвчав він, — я ваш добродїй! я вас ратував! я вам бараболю, я вам теє і онеє!..." Та тут перебив єго господар-виборець з Шидловець словами: "А як би ви так, пане, пождали, аж люде зачнуть вас хвалити?" — і слова ті викликали серед загалу виборцїв сміх, котрий убив зараз весь ефект промови. Таких комічних епізодів було більше.
Розпочались вибори. З поміж священиків явились яко виборцї оо. Ив. Барвіньскій, Мицьковскій, Гудик, Туркевич, Сїменович і Бахталовскій. До комісії вибрано оо. Барвіньского та Гудика і селян Шуйского, Лозу і Мотику. Селяне-виборцї приступали до виборів з повною свідомостію і достоїньством. Голосовано картками. Картки з рускою лістою були сині, а з лістою польскою білі. Нараз появились і польскі лісти на синих картках, і лісти ті почато напихати виборцям. Однак виборцї (переважно письменні) дерли польскі лісти а віддавали рускі. Результат виборів звістний: руска ліста дістала 102 а польска 30. Отсе пропорція, виказуюча повну тріюмфу побіду Русинів, осягнену головно завдяки розбудженому сильно самопізнаню і патріотизмови між руским селяньством. Треба було видїти paдість і гордість селян-виборцїв, щоби зрозуміти, якою то силою єсть то селяньство і до яких світлих результатів в політичнім житю можна би довести в тім повітї при якій-такій орґанізації і консолідації народних сил!
День 4 вересня с. р. був для Русинів гусятиньского повіту днем справдїшної побіди і тріюмфу, і лишив для многих дуже цїнну науку.
Найперше для людей в родї пп. Цїньских, що не так легко здобути собі значінє і проводирство між селяньством, особливо, коли воює ся таким оружієм, як aґiтація против священиків, котрі в тутешнім повітї майже безвиїмково заслугують на повне довіріє народу і се довіріє дїйстно посїдають.
Дальше лишив він науку для селяньства, які то цїли і наміри криють ся навіть за приязними словами наших противників і яких то страшних жадають они жертв в заміну за тую крихту помочи в потребі, за ті окрухи зі свого стола. Чи ходить им о добро селянина чи нї, — а вже в першій лінії иде им о то, щоби з селянина зробити средство для своїх цїлей. Тож пора пізнати і раз на все навчитись, "хто нам стрик, а кому колом в бік!" — як то каже народна приповідка.
Наконець для рускої интеліґенції гусятиньского повіту нехай той факт стане за memento, що як з одної сторони при орґанізації і старанности дасть ся з тутешним народом всяка перевести акція, так з другої знов кожда хвиля апатії і байдужости, кожда тактична похибка мусить принести користь тим, котрі лише чигають на те, щоби підорвати вплив рускої интеліґенції між народом і спровадити неудачі, компромітуючі добру славу повіту і приносячі велику шкоду руско-селяньскій справі. Тож не треба засипляти справи, не треба дати остигнути тому патріотичному жарови, якій проявив ся при виборах до ради повітової, а піддержувати єго розумною орґанізацією і безнастанним контактом з народом, особливо тепер, коли перед нами стоять вибори до ради державної, до котрих противник уже готовить ся, ходячи "аки лев рикая"...
***
При виборах до ради повітової гусятиньскої з куpiї міст вибрані пп.: Гладїй, лїкар і бурмістр з Хоросткова, Кіммельман властитель Трибуховець, ґр. Адам Ґолуховскій властитель з Гусятина і Адольф Цїньскій посесор з Людвіполя.
Вибори ті дають дуже сумне свідоцтво містам, котрі, маючи всего чотири місця в радї повітовій, віддали з тих аж три великій посїлости, репрезентованій уже і так в радї одинацятьма членами. Села гусятиньского повіту списались далеко красше, як міста, — та правда знов, що в місточках гусятиньского повіту интеліґенції дуже мало, і тая не має того впливу, якій має міска интеліґенція в инших частях краю!...
____
До ради повітової в Жидачеві вибрані з сельскої курії на 169 голосуючих: Посол Ник. Герасимович 169 голосами, о. Илар. Гошовскій 167 гол., о. Яков Сїнгалевич 166 гол., о. Конст. Строцкій 165 гол., о. Савюк 139 гол., Прокіп Ґренджола 162 гол., Сеньковецкій 160 гол., Андрей Слюзар 160 гол., Иван Лотоцкій 146 гол., Вас. Гулїй 147 гол., Стеф. Давидяк 143 гол. і Іосиф Вандрович 143 голосами.
Всї 12 вибрані — Русини. Вибори відбували ся спокійно, без нїяких надужить.
___
До львівскої ради повітової вибрали міста між двома членами — одного: Александра Стшелецкого з Кукизова, того самого, що то торік засїдав з матерію в процесї т. зв. кукизівскім. П. Ал. Стшелецкій єсть, як звістно, сестрінцем п. Станіслава Поляновского, котрий, перепавши з соромом при виборах в Сокали, може бодай мати тоту потїху, що єго кузинови дали міста львівского повіту мандат до ради повітової, а з мандатом і можність кандидувати єсли не на маршалка, то може бодай на віце-маршалка....
[Дѣло]
19.09.1890