Перестрій руских читалень

на підставі зміни статута тов. "Просвіти"¹).

Сього року звернено більшу ніж коли небудь увагу на організацію нашого народу в спілки просвітні та економічні. В часописі "Народ" надрукувано кілька цінних статей виказуючих недостатки та хиби дотеперішноі роботи в тім напрямі, та подамо кілька проєктів новоі організаціі.

Справа се дійсно великого значеня. Ми повинні, не спускаючи з ока дальшоі і важнійшоі ціли, т. є. основноі зміни (роз. законною дорогою) нинішного устрою суспільного, робити усьо, що уже нині мож зробити для піднесеня робучих мас нашого народу, щоби не вийшло на пословицю: "Нім сонце зійде, роса очи вийість".

Початок зроблено: справу перестрою наших людових товариств розвинено в теоріі. Тепер треба дбати, щоби се не скінчилось на самих лишень проєктах.

Добрий в засаді проєкт д. М. Павлика, котрий бажавби, щоби заложено нове "товариство читалень", о стілько не практичний, що у нас дуже трудно завязати нове товариство, трудно знайти людей, котрі посвятилиб єму ввесь свій труд та вільний час, а ще труднійше роздобути для такого товариства маєток — головну підойму усякоі роботи. Впрочім, хтож займеся заснованьом такого товариства? Зйізд руских нотаблів? Дуже сумніваємося.

Томуж то, узнаючи потребу новоі oргaнiзаціі нашого люду в цілях просвітних та економічних, хотілиб ми передовсім попробувати, чи би устрою істнуючих уже товариств не мож було так змінити, щоби з них вийшов як найбільший хосен для люду.

Маю тут на думці товариство "Просвіту". Се товариство, котре бесперечно найбільше єще заслужилось коло просвіти люду з усіх руских товариств, має своі хиби як що до самого свого устрою, так і що до свойі діяльности, особливо ж що тикаєся видавництв. Не вдаючись поки що в критику тих послідних, приглянемось деяким важнійшим точкам статута "Просвіти", покажемо, чому йіх не виконувано та о скілько цілий статут потребує основноі зміни.

На похвалу "Просвіти" треба признати, що вона найперша з усіх товариств поставила собі обовязком закладати народні читальні. Уже перший єі виділ р. 1809 поклав се у статути, котрі затверджено на загальнім зборі р. 1870. Та важна сеся постанова була лишень на папери, як видно із того, що р. 1873 мусів проф. Олександер Огоновский на загальних зборах домагатися, щоби "Просвіта" старалась закладати читальні.

Тай тепер робота в тім напрямі не йшла так як треба. Виділ вправді завзивав р. 1876 рускі читальні, щоби вписувались до "Просвіти" та се не на много придалось. Доперва р. 1877 в "Письмі з Просвіти" завізвано нарід до закладаня читалень. Тогож року в марті рішив виділ уложити статут для читалень, котрий видруковано аж р. 1880.

На підставі того самого статуту завязуються наші народні читальні єще до нині.

Та через 10 літ обставини змінились доволі. Статут, котрий ледво відповідав початковій організаціі, не відповідає йій нині зовсім.

Коли в наших читальнях вільно лишень "читати книжки та часописи, розговорювати о тім, що прочитало, слухати відчитів", та бавитись деклямаціями, співами і т. п., тимчасом "Kółka rolnicze" побіч просвіти (розумієся, пониманоі на свій лад) подають своім членам поміч матеріяльну, закладають каси пожичкові та щадничі, спілки промислові і торговельні, шпіхлірі, крамниці, улекшують людьом набуванє доброго насіня, машин та звиклих приладів господарских. Чиж диво, що вони зискують між нашим народом тілько членів? Чиж диво, що вони множаться с кождим роком в геометричній майже прогресіі? Алеж бо побіч згаданих уже причин успішного йіх розвою розростаються вони єще тому, що вони усі — се одно товариство, котрого заряд має не тілько право закладати кружки, але і мішатися до йіх господарки — контролювати йіх.

А "Просвіта"? Вона і при найліпшій воли та старанности свого заряду, на підставі свого статута на підставі мертвого параграфу про закладанє читалень, та статута для читалень, о котрий постаралась, не много може причинитись до організаціі, а навіть до ширеня просвіти між нашим народом. (Про економічне двигненє люду нема що й говорити, бо сього навіть не покладено в статути).

Бо припустім, що навіть товариство се і віднеслось, чи то письменно, чи через свого делєгата, до людей доброі волі в якім небудь селі, та спонукало йіх до заложеня читальні; (що, треба знати, за 20 літ, т. є. від р. 1870 ледви чи кілька разів трафилось), припустім, що читальню і заложено, гарненько заспівано та задеклямовано при єі отвореню, а навіть випито на розвій читальні та за здоровє і гаразд простого люду, то така читальня, заложена під впливом одноразовоі принуки, а потому полишена самій собі, упадала, скоро не стало тоі принуки, і тих людей, котрі єі заложили, та скоро люде побачили в такій читальни много формалістики, з котроі не було для них ніякого хісна.

Так отже найважнійшою хибою устрою "Просвіти" є сеся, що вона не має ніякого права мішатися до заряду читалень, котрі би заложила.

Найбільшою-ж перепоною, яка спиняє розвій наших читалень, є се, що вони становлять зовсім окремі, нічим із собою не сполучені товариства, стоячі хиба під божою опікою, та що йіх круг діланя обмежений лишень до цілей просвітних. Між тим практика показала, що такі товариства лишень при сполученю, при спільнім заряді і контроли можуть сповняти свою задачу, а також і се річ загально відома, що простий народ тоді лишень щирим серцьом прихилиться до якоісь інституціі, коли зараз бачить із неі також матеріяльні користи.

Усьому тому може дати раду товариство "Просвіта". Воно може і повинно постаратися о се, щоби одна із найважнійших точок єі статута не зіставала лишень на папери; вона повинна занятись щиро не лиш закладаньом читалень, але йіх основним перестроєм.

До сього зможе "Просвіта", дійти лишень на підставі зміни свого статута.

Новий такий статут є у мене виготовлений, однак на сім місци можу я подати хиба важнійші єго точки, з котрих би мож порозуміти проєкт реорганізаціі сього товариства. Ось і ті точки:

Тов. "Просвіта" має своє центральне місце пробуваня у Львові, а діяльностею своєю обіймає усе руске населенє Галичини.

Цілею тов. є дбати про піднесенє просвіти і добробиту народу.

Щоби сесю ціль осягнути, має товариство:

а) закладати "Читальні Просвіти";

б) видавати книжки і часописі популярні в язиці рускім;

в) закладати спілки рільничо-господарскі і промислово-торговельні, каси щадничі і пожичкові, шпіхлірі та крамниці;

г) уряджувати устні виклади і відчити поучаючі, а також вечерниці з бесідами і т. д.

ф) уряджувати вистави господарскі і промислові;

д) заводити школи господарскі і промислові;

е) посередничити своім членам в набуваню приборів господарских і насіня, а також в гляданю зарібку.

Тов. "Просвіта" складає ся із членів звичайних, читаючих і почетних.

Звичайним членом може бути кожда "Читальня Просвіти" з обовязком платити 2 зр. річно, за що дістане уже виданя товариства. Читаючим членом може бути кожда особа рускоі народності, предплачуюча книжки товариства і принята виділом. "Читаючий" член, котрий належить до якоі "читальні Просвіти", платить за книжки річно 1 зол; хто-ж до ніякоі читальні Просвіти не належить, платить 2 зол.

Заряд товариства становить:

а) загальний збір краєвий, і виділ центральний,

б) повітовий збір і виділ повітовий тов. Просвіти,

в) місцевий збір і виділ місцевий "Читальні Просвіти".

"Читальня Просвіти" може основатися на підставі сего статута "Просвіти" в кождій громаді, єсли з тим зголоситься що найменше 10 місцевих Русинів до заряду повітового або центрального.

Виділ "Читальні Просвіти" має обовязок скликувати як найчастійше зібраня членів та мати на такі зібраня готовий відчит або поучаючу промову і діскусію; зміряти до заложеня власноі крамниці, каси ощадности і т. д. в загалі зміряти до виповненя задачі означеноі статутом цілого товариства.

Місцевий виділ "Читальні Просвіти" мусить здавати піврічні справозданя повітовому, а що-річні центральному виділови, та слухати розпоряджень тих виділів, а за се має право жадати від них запомоги грошевоі, і в загалі усякоі помочи та опіки.

Повітовий виділ наглядає усі "Читальні Просвіти" в своім повіті, дає йім поміч, закладає нові "Читальні Просвіти" скликує повітові збори членів "Читалень Просвіти" та здає що року справозданя центральну виділови.

На повітовім загальнім зборі голосують усі члени читалень, і "читаючі" члени "Просвіти" та вибирають виділ повітовий. На краєвім загальнім зборі голосують відпоручники "Читалень Просвіти" та читаючі члени "Просвіти", і вибирають центральний виділ.

Центральний виділ, котрий заряджує цілим товариством і наглядає як повітові так місцеві виділи "Читалень Просвіти", складаєся із 10 членів. Вони діляться на 2 секціі а) просвітну, котра занимаєся видавництвами, б) економічну, до котроі належать усі інші справи, означені статутом, особливо-ж заряд "Читалень Просвіти".

В той спосіб сполучилаб "Просвіта" усі наші читальні в одну велику громаду, не далаб йім упадати, та малаб красшу нагоду закладати нові читальні. При такій організаціі можнаби і працю по читальнях повести сістематично та раціонально, а тоді і люде, котрі малиб із читалень також матеріяльну користь, горнулибся до них раднійше.

Кожда така читальня булаб рівночасно і агентурою для видавництв Просвіти, котрі при відповідній редакціі і системі, моглиб мати широкий вплив на наш народ.

Так уладжені статути можнаби рівночасно розіслати по читальнях, а на 300 істнуючих нині читалень певно 150 прийме сей новий устрій.

Але, міг би хто напитати, чи на таке товариство позволять власти? Повинні позволити, бо-ж права суть для усіх ті самі; а на подібних статутах основане "товариство кружків рільничих", котре має ціли і просвітні, і економічні. Треба пробувати!

Та, хотьби і власти позволили, закине хто, але де взяти тілько людей до виділу центрального та виділів повітових? Та, хоть може і знайдеся йіх на стілько, але чи дадуть собі раду з таким множеством ріжнородних справ?

Де йіх взясти? Таж нераз стрічки наших часописей переповнені іменами малих та великих патріотів та діячів! Мало-ж би йіх не стати лишень там, де ходить о реальну працю для народу?! Слиб так мало бути, то тоді вийшла би бодай на верх патріотична бляга многих людей. Але ми сього не сподіваємось. Противно, ми думаємо, що знайдеся на стілько розумних та трудолюбивих людей. А щоби дали собі раду із роботою, якоі певно буде чи-мало, мусить "Просвіта" позбутися деякого тягару, котрий спиняє єі властиву роботу. "Просвіта" повинна, покінчивши виданє творів Шевченка, до котрого уже зобовязалась, раз на все покинути всякі інші видавництва, і всякі інші цілі, (бо на се маємо уже днесь другі товариства, як товариство Шевченка), — а за те усю свою енергію та силу посвятити роботі над просвітним двигненьом нашого люду та видавництвам для люду.

Отсей проєкт перестрою "Просвіти" і читалень, піддаю під розвагу усіх прихильників народу як раз тепер перед загальним збором Просвіти, котрому наміряю сесю справу предложити.

¹) Поміщаючи отою гідну всякоі уваги статю, мусимо завважати, що сам перестрій читалень, поданий тут, не богато ріжниться від того, що ми подали в 10 ч. Ми тілько думаємо, що за для сего треба заложити нове товариство, котре би стояло понад теперішними партіями і мало на цілі тілько реальну, позитивну просвіту та економічне двигненє народу, без усяких партійних приміток. Таке нове товариство було би ліпше ще й тим, що від разу захопилоби всі читальні і сотворилоби один суцільний, живий просвітно-економічний організм. Тимчасом, розпочата в тім напрямі діяльність "Просвіти" не зараз би до такоі одноцільности довела і тим більше, що, — як се жалувалися перед нами деякі виднійші народовці — общество Качковского зараз розпочалоби то само. Але ми не маємо нічого й протів того, щоби "Просвіта" розпочала таку діяльність; тілько сумніваємося, чи зможе вона внестися на таку обєктивне чисто просвітно-економічне становиско і то в найновійшім европейскім напрямку, бо що общество імени. Качковского до того не в стані знестися, — про те ніщо й росказувати. Противно, нам бачиться, що коли "Просвіта" й "общество Качковского, без радикальноі зміни своіх основ, цілей і складу, (на що, по нашому, нема надіі) возьмуться обробляти читальні, то й читальні певне поділяться на два ворожі табори. На всякий случай тим, як віднесеся Просвіта до сего пляну д. Колесси, вона покаже, чи справді йій на серці народне добро, чи вузко-партійні або й фамілійні інтереси єі львівских провідників. Та хиба би сю реформу переперли коломийскі народники і особливо селяне покуцких повітів і вибрали такий виділ, котрий би схотіві і міг після того працювати. В Коломийщині, як ми знаємо, наші прихильники думають закладати повітові чи окружні товариства для читалень, зовсім на нових основах і без розділу на партіі народовску та москальофільску. Як би на таке скрізь по провінціі найшлися роботящі люде, то се би найпевнійше довело до розвого поодиноких читалень, а за тим і до суцільного товариства або радше федераціі товариств для читалень: Так ми розуміли й пропоноване мами товариство для читалень. До ціли можна, по нашому, йти рівночасно в обох боків — знизу і зверху: низ нехай устроює союзи читалень пo краю, а верх (то є люде, раді таким цілям і роботящі, головно ві Львові) нехай йім віддають своі услуги; коли-ж місцеві організаціі читалень зростуть скрізь, то й повстане таке товариство, яке ми мали на гадці, при чім верх може стати виборним центральним зарядом. Так би ми сотворили живу й трівалу організацію просвітно-економічну і аж тоді справді сталиби силою. На всякий случай се справа дуже складана, і через те єі перше доконче треба обсудити в усіх боків. Люде до праці найдуться чей і в Просвіті і в обществі Качковского, і поза ними, а такі заходи може й доведуть коли до того, що ті два товариства розвяжуться і віддадуть своі фонди новому просвітно-економічному товариству. Коли ж би несподівано "Просвіта" перетворилася в таке товариство, яке має на гадці д. Колесса, то й гарно було би і для неі, і для народу. Тоді общество Качковского мусіло-би піти в єі сліди, і знов вийшло би на то само. Тілько ж не треба спускатися одним на одних: треба комусь розпочинати, і роспочинати с тим, щоби не попустити і довести діло до кінця.

Редакція.

[Народ]