День загальних зборів товариства, осиротїлого по своїм довголїтнім провіднику, невіджалованім о. Омелянї Огоновскім, зачав ся величавим богослуженєм в Успеньскій церкві за упокій душі того невтомного робітника на ниві народної освіти. Вже о 8-ій годинї рано стала церков наповняти ся місцевими і замісцевими членами товариства різних станів, що прибули з близьких та дуже далеких сторін. Богослуженє правив при асистї кількох священиків о. крилошанин Т. Павликів; хор питомцїв прекрасно співав до глубини душі зворушуючи жалібні напіви; міщане і селяне з свічками в руках окружили тетрапід, прикрашений цвітами і бюстом покійника; до парастасу стануло з о. крилошанином Павликовим і И. Чапельским много священиків місцевих і замісцевих, щоби віддати гідну прислугу памяти покійного.
З церкви удали ся всї до великої салї Народного Дому, котра заповнила ся небавом по береги. Участників було до 300. О. сов. А. Тороньскій привитав зібраних гарною промовою. "Менї припала честь, казав він, повитати високодостойних гостей нинїшних загальних зборів і те повитанє зачати сумною, печальною згадкою про смерть невіджалованого, довголїтного голови товариства, д-ра Ом. Огоновского. (Всї присутні стають з місць і слухають цїлого спомину про покійника стоячи.) Не так збирались ми тут тому два лїта назад, коли покійник в одушевленій промові витав на ювілейних загальних зборах вас, своїх співробітників на найважнїйшім поли дїланя, бо на поли просвіти найменшого брата. Не тут місце і час звеличити достойними словами память і заслуги покійного. Всї ви, зібрані тут, аж надто добре знаєте про них; а Головний Видїл сповнив свого часу по можности свій обовязок, видавши книжочку про житє і дїяльність Омеляна Огоновского. Я не потребую вас, братя, навіть взивати для відданя чести памяти покійного; ви то вже вчинили з власної понуки, а менї остає лиш висказати певну надїю, що память покійного не затре нїколи в серцях членів того товариства, для котрого він посвятив всї сили свого духа, ума і серця. Видїл зі своєї сторони може лише запевнити, що напрям, якій товариство дістало під єго довголїтним проводом, хоронило без найменшої зміни по стратї єго і що так само в будучности при тім-же прапорі членів своїх громадити буде. Керма товариства по стратї голови перейшла в руки заступника єго, посла Ол. Барвіньского, котрий однак небавом з огляду на перетяженє працями парляментарними, соймовими і шкільними в кр. радї шкільній, чув ся приневоленим зложити важну гідність заступника голови і видїлового товариства. Головний Видїл зложив управу товариства в мої руки; і от-тому менї припала честь повитати вас тут нинї: Видїл старав ся за час від 1 сїчня 1894 до 31 грудня 1895 р. вчинити те, що міг. З важнїйших єго дїл зазначити належить: участь товариства в виставі краєвій 1894 р., де разом з иншими народно-рускими товариствами в осібнім павільонї зібрало при невтомній помочи члена видїлу, п. Шухевича, добутки і своєї працї і виключно краєві плоди нашого народного промислу і завязків штуки; виданє довго ожиданої карти етнографічної, що наглядно свідчити має про землї і число нашого великого народа; закупно дому "Просвіти", переведене, як можна було найкористнїйше для товариства; основанє кількох філій і богато читалень та розтягненє над ними контролї в цїли удержуваня у них живійшої і успішнїйшої, як доси, акції. Загальні збори нехай осудять дїяльність уступаючого видїлу і передадуть управу новому, котрий при обставинах ще більше сприяючих, нїж доси були, буде міг з більшим успіхом провадити народне дїло. Тим бажанєм кінчу, оголошуючи нинїшні загальні збори отвертими."
Зібрані приняли промову о. предсїдателя гучними оплесками, а сей, покликавши на секретарів о. Яворского з Путятинець, п. Д. Дмитерка з Тернополя і проф. Остапа Макарушку, удїлив голос директорови канцелярії товариства, д-ру К. Левицкому.
Секретар д-р Кость Левицкій зробив слїдуючі замітки до справозданя з дїяльности товариства, випечатаного в окремій книжочцї:
Справозданє не може обнимати повного розвою товариства у всїх справах, але представляє в собі тілько загальний хід роботи в справах найважнїйших. Докладне представленє розвою товариства було від часу до часу подаване до прилюдної відомости в часописях а з-осібна в нашій часописи, яко письмі з "Просвіти". Для доповненя зволить Світлий збір вислухати поясненя до предложеного справозданя.
Головна управа дїлами "Просвіти" спочивала на ухвалах Головного Видїлу і на роботах канцелярії товариства, в котрий окрім членів Головного Видїлу було стало занятих двох урядників, а між ними працював з подиву гідною витревалостію наш давний урядник, добре знаний членам "Просвіти" п. Андрій Скородиньскій. Занятя канцелярійні значно збільшили ся, бо окрім самої адміністрації дїлами товариства прибули ще в двох остатних роках: адміністрація часописи "Читальня" і адміністрація дому "Просвіти". До того треба ще взяти на увагу рух читалень "Просвіти" і філій "Просвіти" а тогдї можна мати образ розширеної дїяльности товариства.
До піднесеня видавництв товариства в остатнім часї причинила ся фундація добродїя Стефана Дубравского, з котрої першу премію призначено д-рови Андрієви Чайковскому за написанє знаменитої розвідки для народу під заголовком "Образ гонору" а другу премію признано В. Федоровичеви за написанє популярної ветеринарії, котра в сїм роцї появить ся. Головний Видїл ухвалив за відповідне між иншим видати вибір поезій Тараса Шевченка для люду, попередивши се виданє житєписом поета, як також заосмотривши поезії поясняючими увагами. В видавництві калєндаря "Просвіти" зайшла в двох остатних роках тота зміна, що калєндарі видавано змісту популярно-информаційного і наслїдом того калєндар наш розходить ся тепер в краю найбільше зі всїх руских калєндарів, бо в остатнім роцї (1896) вийшов калєндар накладом 6.500 примірників і накладу того не стало, так що є надїя на розповсюдненє нашого калєндаря по 10.000 примірників річно. До дальших видань приготовляють ся працї "Про пасїку" і "Про спілки господарскі". Обі тоті книжочки ладять ся на виразне домаганє членів. Зазначити тут годить ся довершенє нелегкого і коштовного дїла: народописної карти руского народу. "Просвіта" не надїючись якого-небудь зарібку з того видавництва карти Руси, не надїєсь навіть, щоби виложений наклад з часом вернув ся, але сподїває ся, що тим чином сповнила патріотичний обовязок в хосен культурних интересів руского народу.
Мірою розвою товариства уважати належить також число членів товариства. Як виходить зі справозданя, число членів в остатних роках збільшає ся річно більше як пів тисячкою нових членів. Загальне число членів доходить до 8.000 — але тілько около 4.000 членам мож було правильно висилати книжочки. Правда, відпаде тут якась частина на членів померших, а деяка частина на членів підупавших, котрим треба було відписати вкладки за-для зубоженя, але мимо того лишить ся ще не мале число членів, що не платять вкладок. Головний Видїл і видїли філіяльні мали в своїх руках лише средства моральні: упоминати ся о тоту дрібну лепту річної вкладки. А піднесу на тім місци дальшу обставину, що незаможні члени "Просвіти", не раз убогі зарібники старали ся найправильнїйше сплачувати свої вкладки, нераз частями сплачували тих сто крейцарів вкладки.
Підношу на тім місци патріотичну дїяльність наших священиків, позаяк між ними маємо вельми дїяльні одиницї, що в своїх громадах приєднали "Просвітї" по кількадесять членів. Як би за тими наслїдуваня гідними примірами пішли другі наші визначні люде, то "Просвіта" в короткім часї могла би числити десятки тисячів членів. Що так у нас повинно бути і може бути, на то вказують нам приміри других славяньских товариств, як Матицї хорватскої в Загребі, котра має по над 12.000 членів і Дружби св. Могорія в Целовци, котра нинї має по-над 70.000 членів! Але на що вам ити так далеко, та-ж на нашій земли і заходами таки наших людей "Кружки рільничі" зростають тисячками руских членів! Питома своя просвіта повинна найти перше місце в руских хатах, та за нею — коли схочемо — стануть десятки і сотки тисячів щирих просвітників. А коли нинї ми собі постановимо таку річ, то на слїдуючих зборах побачимо, дїло довершене.
Ширенє просвіти і добробиту між народом при помочи Читалень "Просвіти" звернуло не себе увагу "Императорского економического общества грамотности" в Петербурзї, котре покликуючись на загально знану дїяльність "Просвіти" звернуло ся до Головного Видїлу товариства з просьбою о информації що-до устрою "Просвіти" і дїяльности наших читалень. І справдї треба признати, що читальнї "Просвіти" взагалї добре розвивають ся, та що при співдїланю тих живих проповідників світла правди і любови, рівень самосвідомости національної значно підносить ся в нашім краю.
При читальнях "Просвіти" зроблено вже початок до вельми важної роботи економічної, закладанєм крамниць, шпихлїрів і кас позичкових. І в тім напрямі мусимо робити дальше, бо досвід показав, що тоті читальнї мають запевнену будучність і живу основу в народї, котрі викликали між громадянами интерес господарскій. Нинї вже може "Просвіта" повеличати ся взірцево веденими читальнями. Читальня "Просвіти" в Микулинцях заложила заходами бл. п. Антона Рибачка касу позичкову, котрою заратовують ся громадяне а єї оборот річний около 10.000 зр. Громада Сосниця заложила три крамницї. Путятинцї заходами о. Іосифа Яворского заложили крамницю і касу позичкову. Скала заходами о. Ол. Левицкого касу позичкову з оборотом по над 10.000 зр. Угринь заходами о. Лукіяна Сїчиньского крамницю з доходом по-над 300 зр. Хирів під проводом ветерана-патріота о. Юрія Гладиловича около 200 членів приєднав.
Для образованя і розбудженя самосвідомости між верствами робітничими у Львові ухвалено заложити читальню "Просвіти" для міста Львова, котру то справу передає ся новому видїлови до дальшого проведеня.
Внесено петицію до сойму краєвого о признанє значнїйшої квоти на удїлюванє безпроцентових позичок з фонду краєвого крамницям і касам позичковим, заложеним заходами товариства "Просвіта".
Що-до перешкод, які зустрічають наші читальнї "Просвіти", то першим их ворогом є темнота. Коли громадка честних громадян збере ся в читальню, то зараз вилазить на верх противне сторонництво, звичайно під проводом збаламученого начальника громади, котре старає ся відстрашити людей від читальнї і не допустити до єї розвою. Тих домашних ворогів треба нам просвітою та добрим приміром поборювати, бо доки у нас громади не стануть стреміти до свого добра, доти не будемо мати справедливого поступу в своїй роботї. До дальших перешкод в розвою читалень "Просвіти" належить брак відповідної хати. Брак сей заспокоює ся хвилево тим способом, що або котрий з господарів відступає свою хату на зібраня читальників або виєднує ся у властей шкільних призволенє на уживанє саль шкільних в часї вільнім від науки. Оба ті способи не відповідають цїли і тому наші читальнї старають ся о приміщенє в домах громадских, де им належить ся бути. Такі доми громадскі повинні у нас бути в кождій громадї. Впрочім всякі місцеві непорозуміня а також відносини до властей старав ся Головний Видїл полагодити, заступаючи интереси своїх читалень.
Філія нашого товариства в остатних роках проявляли менше дїяльности. З деяких філій підношено на оправданє, що 15% від вкладок членьских зібраних філією не може покрити потрібних видатків адміністраційних видїлу філіяльного. Головний Видїл є тої гадки, що філіям може признати 15% від всїх вкладок членьских з повіту філіяльного, щоби тим чином допомогти нашим філіям до их розвою а навіть головна каса товариства повинна би покривати взагалї надвижку видатків філій, котрі орґанізують успішно свій повіт. Щодо нових філій "Просвіти" належить зазначити потїшаючій обяв що дня 3 н. ст. лютого с. р. наступить отворенє нової філії в Раві рускій заходами наших дїяльних членів оо. Вас. Плешкевича, Єв. Горницкого і Ив. Кипріяна.
До розбудженя руху просвітного по повітах можуть причинити cя не мало віча господарскі "Пpoсвіти", котрі за приміром першого нашого віча господарского в Перемишли належало би уряджувати по всїх місцевостях філіяльних. Така господарска вандрівка по краю зближить нас до народу, улекшить філіям пізнанє своїх сил, та зверне увагу загалу населеня на живі питаня господарскі. Плян першого віча господарского, то є популярні виклади о купецтві, орґанізації кредиту і о нарядах господарских при роздачи премій господарских — показав ся відповідним і тому належало би сю справу дальше провадити хоч би навіть з матеріяльними жертвами товариства, котре мусить оглядати ся на дїйстні потреби народу і приходити з помочію.
На остатних загальних зборах поставив був посол Ал. Барвіньскій внесок, щоби "Просвіта" приступила до заложеня Стоваришеня Задаткового з щадницею. Видїл товариства застанавляв ся основно над тою справою і референт Головного Видїлу на першім вічи господарскім в Перемишли предложив спосіб переведеня орґанізації кредиту, вказуючи на потребу основаня осібного руского Стоваришеня кредитового, котре мало би заняти ся опікою і розвоєм повітових стоваришень кредитових і кас позичкових по громадах. Вже передше зазначив Головний Видїл товариства своє становище в книжочцї "Про сїльскі каси позичкові і щадницї", в котрій піднесено, що така институція є нам конче потрібна, та що се мусить бути окрема институція краєва руска. До порішеня справи ще тепер не доспіла і треба, щоби край з тою гадкою близше познакомив ся — на наших вічах господарских, та висказав про ню свою гадку.
Вкінци діждала ся "Просвіта" свого дому котрий поки-що став нашим захистом для народно-руских товариств. Щодо вартости того дому, то Головний Видїл опер ся на фаховім і совістно проведенім добромнїню п. архітекта Василя Нагірного, котрий вельми основно а при тім безкористно зволив розслїдити дїйстний стан дому пп. Лєваковских. Само купно навіть супротив власних фондів "Просвіти" представляє ся яко правильно здїлана, хоч на першій погляд може видавати ся дїлом надто смілим. Довершено купна за 130.000 зр. а товариство само розпоряджало власними фондами около 30.000 зр., значить принято довг на близько 100.000 зр. Так однакож не є, коли близше приглянемо ся справі, бо 70.000 зр. довгу Банку краєвого сплачує рік-річно сама реальність чиншами і тим способом збільшає вартість недвижимого фонду товариства, а надвижкою доходів по покритю податків і инших видатків звільна сплачуєсь остаючу часть довгу 28.000 зр. — так, що дім "Просвіти" дальше сам сплачує ся. Безперечно, що таке веденє дїла вимагає безпосередної адміністрації реальности і ощадного веденя дїла, але при дбалости Головного Видїлу товариства показало ся се можливим вже в першім роцї по купнї дому "Просвіти". Як довго отже реальність виплачує ся з так значного довгу, то очевидно не може давати осібного доходу до фонду оборотового, а до того не заходить потреба при даних обставинах, бо головний заряд товариства покриває свої видатки доходами з вкладів членьских і з продажи книжочок. Впрочім не є виключена надїя, що добродїйні жертви на цїли товариства і дальше будуть впливати. Ведучи провід справами товариства виходив з тої засади Головний Видїл товариства, що купно дому "Просвіти" має збільшити нам фонд зелїзний товариства, а побіч того наша "Просвіта" мусить збільшати свою дїяльність власними силами.
В часї своєї дволїтної дїяльности осиротїв Головний Видїл товариства наслїдом утрати свого провідника і голови товариства незабутного Омеляна Огоновского, котрого достойна особа була для нас всїх запорукою доброго розвою товариства "Просвіта". Пo смерти голови наш видїл в нїчім не змінив напряму товариства і той сам историчний стяг народної просвіти, якій одержав з довіря загалу членів — віддав нинї назад в руки Ваші Вповажані участники сего Світлого збору в тій непохитній надїї, що Ви той же прапор віддасьте в руки певні і щирі на велике "Щасть Боже" дальшому розвоєви товариства "Просвіта"!
Именем уступаючого Головного Видїлу упрашаю Світлий збір о принятє до відомости предложеного справозданя з дїяльности товариства за час від 1 сїчня 1894 до 31 грудня 1895 р.
По справозданю д-ра К. Левицкого, котре загальні збори приняли з великим одушевленєм і довготреваючими оплесками, поставив внесенє о. Ганкевич з Красного, підперте відтак о. Д. Свистуном, на зміну порядку дневного в тім напрямі, щоби сейчас приступлено до вибору нового видїлу з огляду на се, що много з участників пополудни виїхати хоче. На зміну порядку дневного згодились зібрані а предсїдатель покликавши на скрутаторів оо. Г. Гірняка і Є. Цурковского та проф. Бічая, перервав на внесенє д-ра Ал. Кульчицкого з Коломиї, підперте проф. В. Шухевичом зі Львова, наради на 10 мінут, щоб участники могли порозумітись над складом нового видїлу.
Проф. Шухевич, не побачивши на списї членів имени проф. д-ра М. Грушевского пропонує, щоби так трудолюбивого робітника, котрий тїшить ся в львівскій громадї Русинів загальною симпатією вибрати до видїлу а евентуально віддати єму провід товариства. Проф. Грушевскій заявив на те катеґорично, що вибору приняти не міг би з огляду на свої многочисленні працї наукові в науковім товаристві им. Шевченка та на університетї. А коли о. предсїдатель заявив, що уступаючій видїл, застановляючись зріло над складом нового видїлу, відносив ся два рази до проф. Грушевского з запрошенєм, щоби схотїв бути видїловим "Просвіти", але дістав від него цїлком оправдану відмову, участники зборів не настаючи вже на проф. М. Грушевского, приступили по перерві до голосованя.
Коли голосованє відбулось після предложеня Головного Видїлу і члени скрутинії удали ся до осібної комнати для обчисленя голосів, почали ся интерпеляції до уступаючого видїлу.
О. Бачиньскій питав ся, чи видїл заходив ся коло того, щоби від д-ра Олеськова, котрий не щадив нї видатків нї трудів на провіренє условин еміґрації нашого селяньства до Америки, позискати працю для напечатаня єї в осібній книжочцї. — Коли о. предсїдатель дав на то поясненє, що обітницю на таку працю дістав видїл "Просвіти" від д-ра Олеськова, а працї самої нї, відтак, що ту працю напечатало Общество им. Качковского, котрому д-р Олеськів видно працю предложив, запримітив о. Бачиньскій, що обовязком видїлу було з огляду на важність справи, напечатати таки дотичну працю, не зважаючи на те, чи она була де вже печатана, чи нї. Коли-ж о. предсїдатель оправдав видїл, що сей з огляду на різнородні суперечні навіть між собою погляди на еміґрацію хотїв передовсїм мати рукопись д-ра Олеськова і провірити єго погляди, дав поясненя в тій справі сам д-р Олеськів. Він рівночасно удавав ся з предложенєм до обох видїлів: Просвіти і Общества Качковского, руководячись тим поглядом, що на єго думку нема засадничої різницї між селянами, належачими до сих двох товариств. Удаючи ся до обох видїлів мав він лише на оцї не особисті интереси, але интереси нашого бідного селяньства, серед котрого тепер панує горячка еміґраційна. По довшій дискусії над тою справою, в котрій забирали голос о. Д. Танячкевич, д-р А. Кульчицкій, Вол. Шухевич, Дмитерко, Миханцьо і Коритовскій з Калуша, принято внесенє д-ра Кульчицкого, що звучить: "Загальні збори поручають новому видїлови видати книжочку информаційну про рух вандрівничій серед нашого народа в як найкоротшім часї і в першій лінії віднестись о написанє такої книжочки до д-ра Олеськова." — Треба тут зазначити, що на просьбу д-ра Олеськова, звернену до п. Любомира Рожаньского, котрий справою еміґрації наших селян до Бразилії живо займав ся і кілька статій в сїй справі в "Дѣлї" оголосив, дав п. Рожаньскій основні і цїкаві поясненя про погубні наслїдки еміґрації до Бразилії для нашого народа з огляду морального і матеріяльного. Бесїдник переконав ся аж надто добре, що в зверненю руху еміґраційного наших руских селян до Бразилії руководилось товаристьо польске ґеоґрафічне і товариство св. Рафаїла цїлями шовіністичними, що принесуть велику страту моральну нашому народови, бо там наш нарід вже в другій ґенерації, окружений Поляками, винародовить ся. І добробиту матеріяльного не може нїяк наш селянин там сподїватись, бо-ж житє нашого селянина серед теперішних відносин тамошних можна назвати лиш злиденним веґетованєм, а не то добробитом! Наколи-ж д-р Олеськів може спокійно видїти успіхи і моральні і матеріяльні еміґрації наших селян до Канади, (не до Бразилії анї до Парани) то вчинив би велику прислугу нашому народови, надзвичайно непорадному в так довгій дорозї, щоби до своєї книжочки, котру напише для "Просвіти" зладив докладний показчик цїлої дороги з Галичини до Канади і подав информації поведеня для наших еміґрантів в важнїйших місцевостях дороги. — Участники подякували п. Л. Рожаньскому за єго вичерпуючі поясненя а д-р Олеськів в тім напрямі книжочку, видану вже в обществі Качковского, обіцяв розширити.
Відтак п. Петришин висказав признанє для видїлу, що першій раз щиро напятнував за малу дїяльність філій і читалень "Просвіти". Але-ж бо і читальнї мають найрізнороднїйші перешкоди. В справозданю видїлу сказано, що ворогами наших читалень суть: темнота народа і ворожі аґітації по громадах горсток людій, зосереджуючих ся звичайно коло особи начальникіь то писарбв гримадских. Бесїдник видить ще одного дуже тяжкого ворога наших читалень а то неприхильність властій шкільних, котрі в читальнях ложно видять не розсадників народної просвіти, але огнища аґітацій політичних. Бесїдник ставить проте внесенє: "Загальні збори поручають Головному Видїлови віднестись з пропамятним письмом до високих властій шкільних, щоби они не уважали читалень за небезпечні для освіти народні институції, а радше за місця, де мов в сїльских академіях, освячені селяне можуть продовжити своє образованє набуте в сїльскій школї і церкві. Учителям народним, що ревно читальнями займають ся, повинні власти шкільні почисляти их труди за заслугу, а не стїсняти их в их хосенній, многоважній практично-просвітній роботї, а навіть призваляти уживати комнат шкільних на сходини читальняні."
Внесенє се, підперте п. Кисїлем і Петрицким принято і поручено єго виконати новому видїлови.
(Конець буде.)
[Дѣло, 01.02.1896]
(Дальше).
Доктор М. Коцюба зі Станиславова промавляв за тим щоби при "Просвітї" оснувати бібліотеку господарску і щоби в видаваню книжочок видно було добре обдуманий з гори плян. Дальше піднїс, що філії мають за мало засобів грошевих і тому не мають чим покривати своїх видатків, а вкінци промовив за потребою уряджуваня віч по селах з практичними демонстраціями і лєкціями, особливо таких, де [як коло Станиславова] веде ся годівля лїпшої худоби.
Д-р Євг. Олесницкій висказав насамперед від стрийскої філії бажанє зміни §.40. статута "Просвіти" в тім напрямі, щоби 15% від всїх вкладок членів в окрузї філії впливали до кас філіяльних без огляду на то, чи члени вкладки свої складають в центральній касї, чи в філіяльній, і в тім змислї поставав внесенє. Дальше поясняв причину малого числа читалень і невеликої их дїяльности. Брак людей иніціятиви по селах — отсе головна причина, бо де є такі люде, то і в найгіршім селї видно роботу. При такім станї річей філії не можуть богато вчинити. [О. Тороньскій пояснив, що головний видїл обдумував способи до розбудженя живійшої дїяльности по читальнях.] Відтак бесїдник попросив о поясненя в справі купна дому "Просвіги" самим видїлом, без скликаня заг. збору ad hoc, і в справі стопи амортизаційної. [Д-р К. Левицкій в имени видїлу пояснив справу амортизації, а що-до закупна дому, взглядно ужитя корінного фонду на сю цїль, видїл дїлав на основі ухвали попередного заг. збору.] Вкінци бесїдник [з огляду на випадки непринятя декого в члени] піднїс, щоби видїл при приниманю членів мав на увазї лише дотичний параґраф, а не взгляди партійні. — Збори одобрили се бажанє.
О.Н. Бачиньскій порушив справу крамниць і кас позичкових, котрі то институції заводять ся по селах не на один лад [крамницї — одні при читальнях, другі на власну руку, а каси позичкові ведуть ся різно], отже головний видїл повинен ввести тут один лад. Контакт видїлу з провінцією єсть конче потрібний, особливо в справах економічних, длятого видїл повинен кілька раз до року скликувати фахових людей в тих справах на наради. — Внесенє се, підперте ще кількома бесїдниками, принято.
Тепер перервано наради для оголошеня результату виборів до нового видїлу. [Склад видїлу був уже поданий в "Дѣлї".] Відтак на внесенє Іосифа Гурика зібрані окликнули однодушно головою товариства посла Юл. Романчука. — П. Романчук, дякуючи за заявлене єму довірє, прирік, що всїми силами буде старатись оправдати то довірє трудами для добра народу на обох полях, просвітнім і економічнім; новий видїл буде старатись по змозї виконати ухвали заг. збору, особливо що до книжочок, аби виходили після уложеного пляну. — По промові п. Романчука звернув ся до него о. Д. Танячкевич з сердечними бажанями як найкрасших успіхів на так важнім становищи голови "Просвіти."
По интерпеляції о. Ст. Онишкевича дотично дефіциту часописи "Читальнї" та по поясненях редактора єї К. Паньківского а по припорученю збору, щоби з "Читальнї" усунути рубрику "Перегляд політичний" — нїхто вже не забирав голосу над справозданєм видїлу, отже на внесенє дир. Гр. Цеглиньского справозданє принято до відомости.
(Конець буде.)
[Дѣло, 03.02.1896]
(Конець).
Проф. Ис. Громницкій в имени комісії контрольної відчитав справозданє, в котрім сконстатовано, що комісія всї рахунки касові за роки 1894. і 1895, як і рахунки з адміністрованя дому "Просвіти" від 1 цвітня до кінця грудня 1895 р. знайшла вповнї в порядку, отже вносить, щоби видїлови удїлити абсолюторію а в додатку вксказати подяку касієрови п. Петрови Огоновскому за взірцеве веденє рахунків а д-рови К. Левицкому за безкористовне адміністрованє дому "Просвіти." — Ухвалено, а відтак вибрано до контрольної комісії на-ново п. Громницкого і инж. Теоф. Барановского.
Опісля збори, ухваливши, припоручили новому видїлови до розгляду, взглядно до виконаня отсі внесеня:
Внесенє о. Н. Бачиньского: щоби видїл скликував періодично фахових людей на наради: а) для управильненя кредиту селяньского і б) в справах крамниць в порозуміню з "Народною Торговлею".
Внесенє п. Любомира Рожаньского, щоби: а) видати велику ґеоґрафію наших земель після ґеоґрафа Француза Е. Reclus з илюстраціями; б) зладити ґеоґрафічно-етноґрафічний огляд для народу в формі белєтристичній і з долученєм зменшеної карти д-ра Г. Величка умістити в Калєндари "Просвіти" на рік 1897.
Внесенє о. Стеф. Онишкевича, щоби: а) в книжочках "Просвіти" містити статьї економічні і аґрономічні в легкій формі; б) з часописи "Читальнї" усунути дїл політичний.
Внесенє о. Д. Танячкевича, щоби в "Читальни" подавати в порозуміню з "Нар. Торговлею" цїни і торговельні констеляції.
Внесенє д. Равлюка, щоби засновано самостійний просвітно-економічний фонд народний з крейцарових складок, котрі має збирати моральний обовязок кождий член Просвіти і кождий член читальнї Просвіти при кождій нагодї і на кождім місци, де лиш збере ся хоч-би й найменша громадка Русинів, чи міщан, чи селян; а фонд той має послужити на піднесенє просвіти і добробиту нашого народу у всїх напрямах і має стояти під найприступнїйшою публичною контролею а під зарядом "Просвіти".
Внесенє проф. О. Макарушки, щоби "Просвіта" уживала шкільної правописи в своїх видавництвах, наколи не у всїх, то бодай у тих, котрі краєва рада шкільна апробує на премії для молодежи шкільної.
Внесенє д-ра М. Коцюби, щоби довголїтному трудолюбивому урядникови товариства п. Скородиньскому підвисшити платню з огляду на зріст працї канцелярійної.
По вичерпаню порядку дневного голова зборів о. Тороньскій, подякувавши зібраним за живу участь, внїс "многая лїта" в честь Є. В. цїсаря, а зібрані тричи повторили.
Перед розходом залумав грімко національний имн "Ще не вмерла Україна".
По зборах селяне і міщане удали ся під проводом нововибраного голови товариства посла Романчука до дому "Просвіти" оглянути поміщенє товариства — і там зробили овацію новому голові, піднїсши єго на руках. Мило було бачити то одушевлєнє, яким переняті були селяне і міщане для щирого заступника справ народних.
[Дѣло, 05.02.1896]
05.02.1896