Всесвітня війна, що викликала такі величезні переміни в житті цілих націй, відбилася дуже сильно й на товаристві "Просвіта" у Львові. Дві річи гальмували її видавничу діяльність перед війною: 1) справа так званих членських книжочок і 2) великий довг "Просвіти" за друкування своїх видань. Так звані членські книжочки почало друкувати товариство "Просвіта" від 1877 р., коли зменшило членську вкладку на 1 зол. й за неї давало звичайно що місяця по одній популярній книжечці. До такого звороту у видавничій діяльности "Просвіти" попхали її дві обставини: 1) заборона кольпортажі й 2) конкуренційне Общество ім. Михайла Качковського, яке за членську вкладку 1 зол. дало членам щомісячно по 1 книжці.
Передтим ішла "Просвіта" иншим шляхом у своїй видавничій діяльности. Тодішня її видавнича діяльність простиралася в трьох напрямах на видавання книжок для інтеліґенції, шкіл і головно для народу. І так для освічених шарів нашої суспільности видала тоді "Просвіта" повісти д-ра Івана Левицького й відчит Павлина Свєнціцького про вік XIX у діях літератури української. Зокрема великі заслуги положила тоді "Просвіта" на полі зладження і видавання шкільних підручників, головно для середніх шкіл, впроваджуючи до них чисту народню мову на місці давнього язичія. Популярні книжочки "Просвіти" тішилися таким попитом, що деякі розхоплювалися нашими народніми масами протягом кількох тижнів. В останнix роках перед добою так званих членських книжочок загальне число видаваних "Просвітою" книжочок доходило до поважного числа: в 1874 р. 123.000 примірників, в 1875 р. 83.815, в 1876 р. 75.230, а по заведенню членських книжечок бачимо упадок цих чисел: в 1877 р. 40.850 примірників, у 1878 р. 16.960, 1879 р. 18.400, щойно в 1890 р. 50.470, в найблизшім 99.030, вкінці в 1905 р. 12.000.
Вже ті числа вказують, якою перешкодою були для "Просвіти" членські книжочки в її змаганні йти все вперед у своїй видавничій діяльности. Та справа представиться далеко гірше, коли візьмемо під увагу, що той зріст був спричинений зростом так званих членів, в дійсности звичайних передплатників, бо в їх руках головно опинювалися видання "Просвіти", дуже часто нечитані, бо що мав спільного безлісний член з лісовим господарством, безземельний з управою рілі і т. д. і т. д. І решта книжочок, яка лишалася по розісланню членам, рідко розпродувалася охочим їх перечитати, звичайно розсилалася новим читальням як дарунок на їх відкриття чи щось подібне. Більше вбийчої монотонії не можна було й придумати. Ті самі книжочки в так званих членів "Просвіти", ті самі в читальні; звідки й візьметься цікавість до книжки, що випливає саме при баченню нової книжки, нечитаної, невиданої в середовищі, в якім живе людина?
Ці невигоди з членськими книжками бачили добре живі ще члени Видавничої Комісії й Головного Виділу та від довгого ряду літ перед вибухом всесвітної війни пробували всякими способами усунути колоду на полі видавничої діяльности "Просвіти" або бодай повести справу популярних видань так, щоби вони могли стати ріжнородними, щоби книжочки попадали в руки читачів після вибору з одного боку та щоби з другого мати дохід для сплачення довгу, зробленого "Просвітою" в друкарні Наукового Товариства ім. Шевченка. Отсими двома цілями кермувалася реформа Видавничої діяльности "Пpocвiти", запроєктована Видавничою Комісією і затверджена Головним Виділом в 1914 р. Тимчасом вибухла війна й перешкодила увести в життя згадану реформу. Не давши "Просвіті" ставати в половині дороги всесвітна війна радикально полагодила справу так званих членських книжочок, бо через своє довге трівання зробила видавання так званих членських книжочок просто неможливим.
Крім того війна вказала нашому народові на користь книжки, показала йому, до якого гаразду дійшли західноевропейські народи через освіту, освідомила його національно й тим самим влила в наші народні маси бажання знаня. Цим і треба пояснити той попит за книжкою, котрий позволив "Просвіті" сплатити довг друкарні й розпродати свої маґазини, які також справляли багато журби перед війною, що з ними робити.
Так бачимо, що війна зовсім очистила поле, на якім має зачати свою сійбу видавнича діяльність "Просвіти". Що більше, визвольна українська війна, війна за суверенність української нації і на власній землі вказала заразом, якого зерна потребує це зрівняне війною українське поле. Найбільше розчарування принесла в останній війні наша інтеліґенція, яка замість рятувати рідну справу в тім самім часі, коли невеличка її ідейна частина клала свої голови на бойовищі, набивала свої кишені законними й незаконними способами та робила все, щоби посвята ідейної частини нашої інтеліґенції віднесла як найменший успіх. Витворити спражню українську духом і змаганнями інтеліґенцію, людей характеру, діла, солідних у виконуванню своїх обовязків, патріотів, що пожертвують і маєток і життя для добра Рідного Краю, освічених европейців, між якими не сміє бути місця для фразерів, бляґерів і марнотравців національного добра. Це один з найважнійших провідних мотивів, якими має кермуватися видавнича діяльність "Просвіти" у видаванню книжок для інтеліґентних і півінтеліґентних шарів.
Відтепер Просвіта в далеко більшій мірі ніж досі й систематично повинна розвивати свою видавничу діяльність також для потреби нашої інтеліґенції; національно-виховуючий елємент в цім напрямі видавничої діяльности Просвіти має відгравати першу й найважніщу ролю. Взагалі видання Просвіти цього року мають доповняти освіту, яку дає середня школа, як видання нижчої катеґорії для народніх мас — селян, робітників, нижчих ремісників мають доповняти їх освіту, яку вони одержали в народніх школах і в инших подібних заведеннях. Маючи за своє місце осідку найбільший культурний осередок західних українських земель, Просвіта має тим самим і завдання дбати про задоволення духових потреб українського населення його західних земель, ставити своєю діяльністю гату польонізаційному походови на схід і польському заливови нашої землі. Цей ляцький залив української землі відбувається ріжними шляхами. Побіч економічного шляху рівнозначну силу має й культурний шлях. Тому видавнича діяльність Просвіти мусить стати наскрізь формою і змістом західно-европейська; вона повинна спиратися безумовно на первісній західноевропейській основі, німецькій, француській, анґлійській, італійській, чи якій иншій. Здобутки людського досвіду та знання Просвіта повинна черпати з безпосереднього джерела.
В звязку з потребою напруження всіх сил для стримання польської навали на нашу землю видавнича діяльність Просвіти мусить звернути увагу на духові потреби українського міщанства й на все те, що звязане з справою витворення сього міщанства й опанування міст. Без огляду, яка не булаб наша завтрішня доля, видавнича діяльність Просвіти повинна змагати при кождій нагоді втверджувати в читачів необхідність власної держави й суверенности українського народу.
Огнищем утримування національного духа й підєму має стати українська семя. Дати нашим родинам лєктуру в такім напрямі, щоб їх зробити наскрізь національними українськими, це булаб велика заслуга Просвіти. Для цієї ціли треба звернути велику увагу на жіноче виховання й освіту. Війна й тут прийшла з помічю Просвіті, бо інтерес до книжки зріс у жіноцтва ще більше ніж у мущин. З другого боку відомо, що жіноцтво швидче є в силі перейнятися ідеалами, а руководячися більше почуваннями ніж розумом, надасться більше ніж мужчина до посіву національних ідеалів, уже не говорячи про те, що яка мати, такі й діти, такі й цілі покоління.
Згідно з такими нашвидку схопленими думками видавничу діяльність Просвіти представляю собі ось як: Замість дотеперішних так званих членських книжочок Просвіта видає серію п. з. "Народня Бібліотека Просвіти", яка має містити белєтристику, популярні розвідки, практичні порадники, співаники тощо для доповнення освіти, котру дає народня школа. "Народня Бібліотека Просвіти" носитиме нумерацію, почавши від 1 вгору. Книжечки мають бути щодо формату однаково великі, найкраще в формі дотеперішніх членських книжок, щодо скількости аркушів — не переходити 10 до 12 аркушів; їх окладинка рішуче мусить мати вінєтку. Писані мають бути по можности найприступнійше. Зміст їх повинна диктувати кождочасна потреба українського національного життя. В першу чергу має увійти тут Історія України. Дотеперішні Просвітні Листки зливаються з Народньою Бібліотекою Просвіти. Всі задумані випуски Просвітних Листків, всі випуски з Просвітних Листків або давних членських книжечок, які з національних потреб заслугують на передрук, входять до Народньої Бібліотеки Просвіти під окремі нумери. Кождий випуск Народньої Бібліотеки Просвіти повинен бути по можности ілюстрований.
Дотеперішня руська письменність чи українське письменство задержується так довго, доки її проґрама не буде виповнена. На будуче вона перемінюється у видання п. з. Українська Національна Література; в це видання попадають письменники щойно по своїй смерти й тільки такі, що входять в історію літератури. Письма кождого письменника виходять окремо по змозі з ілюстраціями, з вступними розвідками про життя, твори та значіння письменника в українській літературі й культурно-історичнім життю.
Почавши від найближчого року калєндар Просвіти або виходить виключно для народних мас у призначеній для них бібліотеці або розділяється на два видання, один для народніх мас у Народній Бібліотеці Просвіти й другий для інтеліґенції в Бібліотеці, яку починає видавати Просвіта для інтеліґентних і пів-інтеліґентних шарів. Вона може виходити без окремої спільної назви, але на мою думку краще булоб, коли б мала спільну назву, напр. Загальна Бібліотека Просвіти. Без такої спільної назви книжки губляться, їх тяжко комплєтувати; з другого боку спільна назва напр. Загальна Бібліотека Просвіти не виключає підвідділів, напр. відділ гарної літератури, відділ математично-природничих наук, відділ технічний, хліборобський і т. д., і т. д. Тим самим непотрібно задержувати Економічну Бібліотеку, яка відповідно доступна приступности викладу вливається з одною або з другою бібліотекою. В Загальній Бібліотеці Просвіти кождий відділ мав би свою окрему вінєту й випуски цієї Бібліотеки не вимагають однакового формату. Тут повинна увійти в недалекій будучині Енцикльопедія Просвіти.
Розуміється, Просвіта нераз видаватиме книжочки, альбоми, карти тощо поза зазначеними вище серіями. Поза серіями видаватиме Просвіта свої звідомлення, хроніку своєї пятидесятилітньої діяльности, тощо. Думаю, що на відложений свій ювилей повинна Просвіта виготовити тільки ювилейну історію своєї діяльности, але й Памяткову Книгу української визвольної війни, на скільки в ній взяла участь українські територія, охоплена діяльностю Просвіти. Взагалі Просвіта повинна користати з найменшої нагоди можности звязати як найліпше свої освітні змагання з найширшими кругами наших освічених шарів.
Для цієї ціли булоб дуже корисно видавати такий незвичайно потрібний ілюстрований український тижневик для українських родин. Входилиб тут белєтристика ориґінальна й перекладена й популярні розвідки, дальше всякі матеріяли для розваги з додатком мод. А що "gutta cavat lapidem", тут разом з таким матеріялом можна булоб в кождім числі щось дати про орґанізацію освітньої праці.
Не потрібно і додавати, що маючи свій ілюстрований журнал, Просвіта має заразом місце де подати в світ вістку про свої нові видання.
Крім того Товариство видає свій орґан під зміненою назвою.
Отсих кілька слів сказаних про видавничу діяльність в найзагальнійших рисах, не виключають зовсім проґрамових рефератів для поодиноких ґруп, противно такі реферати повинні дати спеціялісти в своїм напрямі.
Громадська думка
05.02.1920