Куди рухається УГКЦ

Синод Єпископів УГКЦ є подією до певної міри утаємниченою. Про хід дискусій та настрої дискутантів говорити публічно вважається справою неприйнятною, а важливі рішення не оприлюднюють аж до того часу як їх затвердить Рим. Цьогорічний Синод саме закінчився 6 вересня у Івано-Франківську (тут попередньо відбувся і Патріарший Собор УГКЦ) і на тепер ми маємо в розпорядженні його резолюції і постанови. З цих документів розуміємо, що Церква бачить перед собою нові завдання і планує змінюватися.  

Ключові питання VI Сесії Патріаршого Собору стосувалися пожвавлення життя церковних громад. Синод продовжив цю тему  й прийняв постанови, центром яких виступає жива парафія - місце зустрічі з живим Богом.

Синод закликав священнослужителів ретельно готуватися до усіх церковних обрядів , а особливо до виголошення проповіді на кожній Божественній Літургії. Відтепер особливо важливо розвивати спільноти молитовного читання Святого Письма. Не менш вагомим є  виховання у вірних УГКЦ місійного духу. Священнослужителям  доручено плекати свідомість мирян щодо покликання свідчити про власну віру, як необхідний вияв християнського способу життя.  Від правлячих єпископів очікується турбота про катехизацію для мирян усіх вікових категорій. Особливим дорученням є розвиток при церкві  молитовних спільнот та опіка над  ними.

Єпархіальні єпископи покликані дбати, щоб їхні катедральні храми були зразком богослужінь і молитовного життя. При парафіях незабаром створять пастирські та економічні ради, які будуть опікуватись управлінням та господарськими справами, фінансами та матеріальними ресурсами.

Очільники парафій тепер повинні більше часу проводити з вірними, щоб бути їх душпастирями, вихователями, наставниками. Це виглядає як вируючий котел церковного  життя, де попри багато канонічних речей має зростати теплота взаємин та неформальність стосунків. Недаремно й постанови Синоду звучать як прохання, заклики, рекомендації.

«Всі постанови синоду зрозумілі, але як впровадити це все в життя, між чимось, що я знаю і що буду. Дуже важливо - це дух Живої Церкви, Синод збирається, щоб оживити Церкву. Коли б не було Синодів, тоді Церква би не розвивалась або неправильно розвивалась. Для мене не багато нового, щоб могло вплинути на моє служіння. Щоденно проповідую Слово Боже, щоденно служу Літургію. Очікувань великих не мав. Але одного хочу - живої Церкви. Це залежить і від мене. Це залежить не тільки від Синоду, а від конкретної особи від священика та мирянина. Тяжко побачити результат Синоду зразу, але важливо що Синод наголошує на Слові Божому, служінні милосердям для нужденних, об’єднанні Церков. Не хочеться, щоб все було тільки теорією, але життям, практикою. Не все так добре, вплив секуляризму великий. Людей в храмах не збільшується, а ті що є не завжди можуть отримати, що чекають. Церква Жива, як дім Божий, в котрому можна розмовляти слухати думати, вчитись, і мати рівні можливості, тому мусить бути в глибокі єдності з Господом. Єдність з Богом, котрий став людиною, щоб спасти мене від смерті» - розмірковує священик  УГКЦ з Одеси Ігор Тарас.

Синод єпископів УГКЦ   поблагослов створення реабілітаційних центрів для воїнів і постраждалих від війни в Україні та доручив єпархіальним єпископам всіляко сприяти їхньому заснуванню й діяльності.

Доручено  Координаційній раді кризового душпастирства опрацювати типову програму створення та діяльності Центру реабілітації воїнів і постраждалих від війни.

«У резолюціях є систематизовані пасторальний план та напрямок. Тепер я маю звіряти свою щоденну працю, як пульс. Також цінною постановою є те, що синод просить створити по єпархіях реабілітаційний центр для військових для їх духовно-психологічного відновлення» - ділиться враженнями голова комісії у справах душ пастирства і охорони здоров'я Івано-Франківської  єпархії  УГКЦ  о.Руслан П’яста.

Звертатимуть окрему увагу на вимушено переселених осіб, особливо на багатодітні сім’ї, дітей, людей похилого віку.

Цьогорічний Синод не прийняв нових законодавчих актів УГКЦ, натомість доручив  церковним фахівцям вивчити законодавчі акти, прийняті Синодами Єпископів УГКЦ упродовж 1992-2015 років, зробити детальний аналіз щодо їх впровадження в життя та застосування  і представити звіт про виконану роботу на Синоді Єпископів УГКЦ 2016 року.

У швидкому часі буде  зібрано зауваження до проголошених канонів задля подальшого внесення в них необхідних змін і доповнень. Згодом планують  затвердити  Екуменічну концепцію УГКЦ  на п’ятирічний термін.

Синод єпископів УГКЦ висловив готовність до спільного пошуку шляхів відновлення євхаристійного сопричастя і адміністративної єдності між Українською Греко-Католицькою Церквою та Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ(о).

Для цього створять  Синодальну робочу групу для пошуку моделі адміністративної єдності УГКЦ та Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ(о) у такому складі на чолі з  Блаженнішим Святославом. 

“Не можна бути непрактикуючим християнином, – вважає Глава Церкви. – Це смертельно небезпечно. Хто не захоче відповісти на запрошення Церкви, має велику небезпеку лишитися викинутим з Царства Небесного. Той, хто нехтує запрошенням, яке почув тут, на землі, буде поза дверми Небесного Царства і вічності. Не можна бути членом парафіяльної спільноти і не брати участі в її житті. Не можна бути віруючим і не ділитися з іншими своєю вірою, не приводити інших до пізнання Бога, до таїнства Хрещення. Не можна бути віруючим християнином і не брати участі в служінні ближньому. Не можна отримати весільну одіж поза таїнствами церковної спільноти”, – закликав замислитися  Блаженніший Святослав , закриваючи Синод.

Попереду - напрацювання моделей єдності всіх Церков Володимирового Хрещення у світлі документів Вселенської Церкви та дотеперішніх документів і досвіду УГКЦ в цій ділянці.

У традиційному листі-вітанні до президента України з нагоди закінчення Синоду Єпископів УГКЦ члени Синоду висловили готовність «якнайширше співпрацювати з іншими конфесіями та релігіями в мирі і злагоді та бути добрим прикладом для всього суспільства».

Крім того, члени Синоду звернули увагу Президента на реабілітацію українських воїнів, які захищають Україну від агресора. «…Війна раніше чи пізніше закінчиться (ми в це віримо), а проблеми, пов’язані з нею, не зникнуть, вони лише набудуть іншого виміру. Фізичні й душевні рани болітимуть іще довго, тому наш обов’язок, як Церкви, перед воїнами та родинами загиблих – ці рани гоїти, а обов’язок Держави – забезпечити потерпілих та їхні сім’ї постійною соціальною опікою. Зцілення ран – це також і примирення всередині країни», – наголосили архиєреї в листі до Глави Держави.

.

Наступний  Синод Єпископів УГКЦ  відбудеться  у 2016 році  у Львові.  Він буде присвячений темі дияконії.