З судової салї.
В Улазові, деканата олешицкого, eпархії перемискої, настало непорозумінє межи парохом о. Мих. Венгриновичем а парохіянами — і се непорозумінє довело до розправи карної против вісьмох селян, котра відбула ся вчера у Львові в краєвім судї карнім перед трибуналом, котрий складали: сов. Савчиньскій яко предсїдатель, a совітники Дуневич, Фінкель a Нітарскій яко вотанти. Прокураторію заступав п. Гельденбурґ, а обжалованих боронили адвокати д-р Люка, д-р Флєшнер і д-р Ціон.
Прокураторія обжалувала вісїм селян. Головно обжалуваним являєсь Дмитро Гошва, колись дяк і писар громадскій. Гошві закидує акт обжалованя, що він з мести на о. Венгриновича за те, що скинув єго з дяка, аґітував против него межи парохіянами не лише в Улазові, але і в обох прилучених селах: Козївцї і Нїмстові. Підговляв парохіян, щоби о. Венгриновичеви не давали данин, a передовсїм данини за сповідь Великодну. Акт обжалованя закидає Гошві, що він з кількома инчими селянами грозив навіть карами грошевими, шарварками і т. п. тим, котрі би о. Венгриновичеви складали данину. Аґітація Гошви — каже акт обжалованя, — мала навіть успіх, бо много селян відмовило данин о. Венгриновичеви. Через тую аґітацію допустив ся Гошва, враз из спільниками селянами, злочиньства насилія публичного. — Дальше обжалувала прокураторія Дмитра Гошву і Михайла Луця о злочиньство обманьства сповнене тим, що они мали накланяти трех свідків, щоби в повисшій справі зізнавали фальшиво. — Ба ще й третю провину закинув акт обжалованя Гошві, а именно, що дня 8 цвітня с. р. в церкві улазівскій підчас причастія, котрого удїляв (запрошений о. Венгриновичем) о. М. Сапрун, мав Гошва голосно сказати: "Причащайте, єгомость; ви будете нашим священиком, а того гірняка (о. Венгринович походить из Сяніцкого) мусимо вигнати!" — отже тими словами Гошва допустив ся провини нарушеня публичного спокою і порядку (з §.303). О тоту саму провину обжалувала прокураторія ще трех селян, котрі підчас кількох похоронів не хотїли дати о. Венгриновичеви полотна, що накривало домовину, а казали, що се полотно повинно назад вертатись до родини небіщика. Наконець прокураторія обжаловує за сю провину ще одного селянина, котрий підчас сповіди прийшов до сповідника о. Сапруна, а коли о. Сапрун зажадав, щоби виказав ся карткою від о. Венгриновича, той зачав викрикувати: "Гроші від людей берете, сповідати не хочете!" — через що хотїв викликати в церкві скандал, бо знав, що о. Сапрун сповідав лише тих, котрі виказали ся картками від о. Венгриновича (взглядно від жени єго, бо она виставляла картки до сповіди).
Oтce зміст акту обжалованя. По відчитаню єго, почалось розпитуванє обжалованих.
Головний обжалований Гошва навів на свою оборону, що він нїколи не грозив нїкому, в церкві був усе спокійний, а тілько разом з другими виступав против підвисшеня о. Венгриновичем данин. Головно-ж ишло о дві річи: о данину за сповідь Великодну а о данину на вино до служби Божої. Уперед за картку до сповіди давано 2 кр., а пізнїйше о. Венгринович піднїс данину з разу на 2 кр., малу миску муки і 2 яйця а потому ще висше, бо на 2 кр., велику миску з мукою і на стілько яєць, скілько єсть в хатї челяди. А що-до вина, то данину на вино завів аж о. Венгринович: з-разу по 10 кр., а потім по 20 кр. від кождого нумеру дому. А що давнїйше тої данини не було, то о. Венгринович за страту зажадав еквіваленту 600 зр. і взяв на таку суму позичку в касї задатковій в Чешанові, а громада заручила. Отож — каже Гошва — селяне зробили нараду, постановили удатись до Перемишля до консисторії з жалобою і вибрали до того чотирох делеґатів. Консисторія перемиска порішила справу в користь селян, але то не помогло, бо жена о. Венгриновича таки не видавала карток до сповіди і людей зневажала.
Прочі обжаловані також не признають ся до вини.
Потім приступлено до переслуханя свідків.
Свідок о. Венгринович, 54-лїтний, отець чотирох дїтей, заприсяжений на жаданє оборонцїв, зізнав, що він подав донесенє карне до суду на основі оповіданя свідків. Про Гошву висказав ся о. Beнгринович дуже некористно. Гошву усунув из дяківства на жаданє громади, бо визискував селян, а до того і священикови не був приязний. Гошва, очевидно, теперь лютий на него і шкодить єму, де може.
Свідок о. Сапрун зізнав, що причащаючи в церкві чув гамір і слово "причащайте", але не звернув на то уваги; доперва пізнїйше довідав ся, що Гошва мав щось говорити. Селянина того, що не мав картки, не сповідав длятого, бо прийшов до сповіди пяний.
Свідок війт Пиріжок зізнав, що рада громадска вибрала чотирох "пленіпотентів", котрі мали обрахувати ся з о. Венгриновичем і "контролювати" єго, щоби не побирав більших данин, нїж "належало ся". Парохіяне постановили не давати данин, але о якихсь грозьбах та насиліях не було мови.
Рівно-ж і дальших 15 свідків не потвердили закиду грозьби. Аґітація була, але спокійна. Натомість свідки потвердили факт, що три обжаловані на похоронах не давали дякови полотна, покриваючого домовину небіщика. Також один свідок (жінка) зізнав, що один из обжалованих намовляв єї, щоби зізнавала фальшиво. Кількох свідків зізнало, що картки до сповіди виставляла жена о. Венгриновича. (Се, очевидно, не могло мати впливу на хід розправи.)
По переслуханю свідків відчитано свідоцтва моральности для обжалованих,—свідоцтва для них користні.
Підчас розправи виявило ся, що майже всї протоколи, списані судьєю слїдчим в Чешанові, не годять ся изь зізнанєм свідків, зложеними на розправі під присягою.
На поступованю доказовім перервано На поступоваяю доказовбм перервано розправу вчера о 7-ій годинї вечером.
***
Нинї рано по послїдних виводах прокуратора і адвокатів трибунал видав такій вирок:
Обжалованих: Дм. Гошву, Мих. Лаця, Ив. Полюха, Ив. Лозиньского, Яцка Сокола і Вас. Беріга увільнено від закиду злочиньства насилія публичного; — дальше увільнено Гошву від закиду злочиньства обманьства через підмову до фальшивого свідченя а засуджено: Мих. Лаця (на котрого зізнала одна жінка) на 4 тижднї вязницї за обманьство через намову до фальшивого свідченя, а дальше засуджено за провину з §.303 закона карного (соблазнь публична): Дм. Гошву (за те, що підчас сповіди о. Сапруна сказав: "Сповідайте" і т. д.) на 14 днїв строгого арешту; Панька Семенюка і Ивана Полюха (за те, що підчас похоронів полотно з домовин забирали) по 8 днїв строгого арешту, а наконець Илька Лихача (за те, що з тамтими двома також забирав полотно а до того ще підчас сповіди, не маючи картки, відозвав ся: "Берете від людей гроші, а не хочете сповідати") на 14 днїв строгого арешту.
***
Що цїла розправа, від початку до кінця, робила вражінє дуже а дуже прикре,— о тім чей не потребуємо увіряти наших вп. читателїв.
[Дѣло]
05.09.1890