Серед старшого покоління майстрів українського радянського мистецтва одним з найпопулярніших є Василь Григорович Кричевський. Немає такої галузі образотворчого мистецтва, де б не залишив глибокого сліду цей невтомний і багатогранний художник. Він широко відомий як архітектор і як живописець, як майстер книжкової графіки і як глибокий знавець народного декоративного мистецтва, а також як художник театру. Відомо, нарешті, що з його ім'ям зв'язаний і розвиток української кінематографії.
Одною з характерних рис творчості цього художника, що принесла йому таку популярність і визнання, є широке використання народного українського мистецтва. Цю проблему, яка тепер набула особливої актуальності, Кричевський почав розробляти ще на зорі своєї творчості і присвятив їй усе життя.
Василь Григорович народився на Полтавщині, на березі річки Псьол. Тут, серед чаруючо-запашної української природи, у мальовничій місцевості, серед народних пісень і старовинних козацьких дум, сформувалися мистецькі інтереси і художні смаки майбутнього художника.
Кричевський — яскравий самородок. Син повітового земського фельдшера, він не дістав ніякої художньої освіти. Двохрічна залізнична технічна школа — ось вся його офіційна освіта. Самотужки, впертою працею і силою свого обдаровання він вибився на широкий шлях великого мистецтва і став не тільки одним з визначних художників, а й одним з видатніших вчених мистецтвознавців своєї країни.
Вже на початку нашого сторіччя Кричевський був відомий, як один з пристрасних дослідників і знавців українського народного мистецтва. І не випадково, за дорученням оргкомітету XII археологічного з'їзду, що відбувся в 1902 році в Харкові, він оформлює макет української хати в натуральну величину з зовнішнім і внутрішнім оформленням.
В 1902 році він створює проект будинку Полтавського земства (нині будинок Полтавського краєзнавчого музею). Цей будинок, що одразу приніс Кричевському широку славу, є кращим його архітектурним твором, він досі є зразком використання в міській архітектурі традиційних форм українською народного зодчества і декоративного мистецтва.
Живописом Кричевський захоплюється з перших днів своєї творчості — спочатку аквареллю, а згодом — олійними фарбами. В цій галузі він теж виявив себе як оригінальний і своєрідний майстер. Працюючи переважно як пейзажист, він з великою силою передає на своїх полотнах чарівну красу української природи.
До 1907 року відноситься початок його роботи як театрального художника-декоратора. Працюючи головним художником театру М. К. Садовського, він протягом двох років оформив ряд вистав з українського і світового класичного репертуару ("Богдан Хмельницький", "Тарас Бульба", "Уріель Акоста" та інші). Разом з корифеями української сцени Кричевський в умовах гоніння на український театр бореться за його піднесення. Він вперше вводить на українську сцену архітектурну конструкцію, як елемент декоративного оформлення вистави.
З особливою силою розквітла творчість художника після Великої соціалістичної революції, коли всі народи колишньої царської Росії дістали змогу вільно розвивати своє національне мистецтво.
Він багато працює в галузі живопису і створив за той час близько 400 полотен.
Багато і плодотворно працює Василь Григорович і як архітектор. Спільно з своїм учнем П. Ф. Костирком він, зокрема, створив будинок меморіального музею Т. Г. Шевченка на могилі великого поета в Каневі. Він бере активну участь в розробці генерального плану реконструкції столиці УРСР Києва. Йому належить оригінальний проект сполучення мальовничих київських наддніпрянських парків з мостами і віадуктами. З 1925 року починається розквіт української кінематографії. Кричевський захоплюється цим новим мистецтвом і оформлює ряд фільмів: "Тарас Шевченко", "Звенигора", "Арсенал" та інші. В 1938 році він оформив перший український кольоровий фільм "Сорочинський ярмарок".
Кричевський продовжує вивчати українське народне мистецтво. В 1939 році під його керівництвом відбувається експедиція, що досліджувала народну архітектуру на Полтавщині. Тепер він закінчує велику роботу про українське народне мистецтво для "Історії мистецтва народів СРСР", яка видається в Москві.
Характеристика багатогранної діяльності Василя Григоровича була б далеко неповна, коли б не згадати про активну педагогічну роботу, яку він дістав змогу розвинути лише після Жовтневої революції. Виховані ним архітектори продовжують і розширюють роботу свого учителя, розробляючи тепер проблеми створення сучасної української національної архітектури.
Уряд Радянської України гідно оцінив роботу видатного митця, надавши йому в 1940 році звання заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Тепер у Києві відкрито велику виставку, на якій В. Г. Кричевський демонструє свій піввіковий творчий доробок.
В. Г. Кричевський ще повний сил і творчої енергії. Він дасть ще чимало прекрасного радянському українському мистецтву.
[Вільна Україна]
20.08.1940