Образки автономічні.

[Видобуте з архіву редакційного.]

Якось люде анонсами оголошують в часописях, якій товар до розпроданя посїдають та тим способом і самі до маєтку приходять і людям у вигодї стають. Та й мене обивателя X—го повіту скортїло вже не так збогатити ся, як людскости в вигодї стати, длятого позволить ч. Редакція заанонсувати в "Дѣлі", що в Х—ім повітї суть знамениті зрази автономічні до набутя, — правда, не дешеві тії зрази, не дешеві, але-ж за те доброта их неоцінена.

Дїйстно, котрий повіт або край набуде собі тих зразів автономічних, то там такій рай запанує, як той, в котрім пробували Адам і Єва перед гріхопаденєм. Єсть неодин повіт, єсть неодин край, що управляєсь автономічно, — та що то з того? — най би і не знати яка тота автономія була мудра, то все она від тепер і нюха табаки не варта, як собі не набуде зразів автономiчниx з X—ого повіту і не защепить их у себе на cвoїм дереві автономічнім. Єсли де котрий край, де нема ще автономії, схоче автономію у себе запровадити, най знає, що один наш зраз автономічний, защеплений на дереві автономії, прихилить им щастя неописаного, — без того шкода коло тої автономії і заходитись. Наш зраз автономічний ублагороднить цїлу автономію, дасть просвіту навіть цїлком дурним і слїпим, виведе з нужди матеріяльної, додасть сил і неописаної охоти стреміти в напрямі поступу людскости. Тії зрази плекають ся в X—ій радї повітовій, а адреса поєдинча: П. Т. Рада в X., poste restante.

Тії зрази суть неоцінені не тілько для жиючих держав, але і мертві одержують житє, єсли тілько добре зраз защеплять і виплекають. Для того і Польща, єсли xoче воскреснути, то мусять всї приклонники реставрації od morza do morza набути тих зразів і их всюда добре защепити. А удасть ся то певне, особливо для того, що огородники, трудячі ся коло того чудного дерева автономічного в X—ім повітї, то з малим виїмком самі перевертнї-перекиньчики з жидів і Русинів, признаючі ся тимчасово до до польскої идеї, — длятого, єсли не змінять своєї політичної барви, то будуть се самі знамениті знавцї доброти зразів і природні реставратори ojczyzny od morza do morza, і єсли за их помочію Польща не розцвитесь, то вже нема що о тім і гадати.

Но я хвалю і захвалюю тії зрази нашої повітової автономії, а неодин читаючій се погадає собі: Ба, почкай но ти обивателю! добре, що ти хвалиш ті свої зрази автономічні, а чи не робиш ти так, як тії віденьскі купцї Крікси-Прікси-Кікси, що то анонсами захвалюють свій товар яко найлучшій, а тим часом все тото не варта і нюха табаки! На таке dictum acerbum менї не випадає нїчого більше, як тілько навести чистїсїнькі факти, за-для котрих анонсую тую безконечну доброту зразів X—скої автономії.

Розуміє ся, всїх фактів навести я не в станї, а і такої волової шкіри нема, на котрій би тоє все від разу могло бути списане. Отже кінчу на загальній хвальбі, а наведу лише кілька вipнiceнькиx фактів, котрі найлучше той товар зарекомендують.

_____

І.

Засїданє ради, на котрім западає ухвала дієт для радних.

Саля обширна. Стіл величезний, а наоколо него кілька крісель і ослонів.

Сходять ся дoбpoдїї повітові і знимають шапки і капелюхи з величезних голов. А голови ж то голови! аж тріщать від розуму! Засїдають коло стола. Запановує тишина.

На скрини коло дверей сидить майстер до буджету, возьний Макович, з довгою сивою бородою і пакає люльку.

Розпочинаєсь засїданє. На лицях радних малюєсь якесь велике невдоволенє.

Один радний патріотник-перекиньчик, хлопиця сильний тїлом а досить слабий духом, ударяє сильно пястуком о стіл тай каже:

— А со ja darmo budu jezdziw na te posiedzenia rady? mnie sie należy dyjeta! Jabym sobie dzisiaj gnój woziw, a tu za darmo przyjechaw?

Bсї радні unisono закричали:

— A tak, tak! tu nikt za darmo na te posiedzenia chodzić nie będzie — dzisiaj niema nic za darmo. Dyjety — taj basta!

Радний повітовий жид став собі коло вікна і киваючись, моркотав молитви, бо то було вечером, а зачувши бесїду о дієтах, відзиваєсь:

— Wus tojgt mer dus? wus ist dus für а Geschäft? Ja także glosuje za dijetem!

Один тихенькій радний відзиваєсь спокійно:

— No to dobrze, i ja jestem za dyjetami, tylko kłopot, jak się da to pogodzić z §.18 ustawy o reprezentacyi powiatowej, gdzie wyraźnie stoi: "Posada członka reprezentacyi powiatowej jest bezpłatna"?

На то заявленє пороззявляли всї радні роти, а радний-перекинчик сердито відзиваєсь:

— Ej, co tam nas obchodzą jakieś paragrafy! Jeżeli my jesteśmo radni, to nam przysłużą prawo uchwalać, co chcemo, bo na co jest autonomia? Paragrafy tam obowiązują, gdzie despotyzm, a u nas konstytucya... co nas paragrafy mają obchodzić?

По тих сховах всї радні усміхнулись і, киваючи головами, кажуть:

— A tak, tak, całkiem słuszno.

В-тім відзиваєсь радний скрупулянт реліґійний:

— Ba, panowie, i ja by był za dyjetami, tylko tu stoi na zawadzie nie paragraf świecki, ale paragraf Boży, a to siódme przykazanie!

По тих словах повстало велике зворушенє межи радними і всї закричали:

— То nauka do kościoła, nie tutaj! To obraza reprezentacyi powiatowej!

Скрупулянт реліґійний, змішаний, кланяєсь і каже:

— То ja z wielkim ukłonem przepraszam honor panów radnych i gotów jestem głosować za dyjetami.

— No to tаk! — загреміли всї радні.

Ц. к. комісар правительственний, прислугуючись цїкаво тим нарадам, відзиваєсь:

— Panowie prży swoich zajęciach domowych zdaje się zapomnieliście, że o tych dyetach była już tutaj narada i panowie uchwaliliście brać dyety za przyjazd na posiedzenia, ale Wysoki Wydział krajowy zasystował tę uchwałę jako całkiem nie zgodną z ustawą o reprezentacyi powiatowej.

На таке несподіване заявленє всї радні поспускали носи на квінту, поблїдли і зробилась тишина.

Тогдї старий Макович, що cидїв на скрини і люльку пакав, встав, а ховаючи люльку до кишенї, складає руки на вперед себе і кланяючись каже:

— Ja bym miaw coś powiedzie, jakby Jaśnie oświecona Rada dała pozwoleństwo.

— Ano, gadajcie Makowiczu, gadajcie, — відзиваєсь презес.

Макович відкашельнувши починає так:

— То je wszystko prawda, co Jaśni oświeceni radni gadali i co łaskawy pan starosta powiedzieli. No tą drogą nie zajedziemy do końca. Ja widziaw, że jak czasem fura zajedzie w błoto, a nie może z niego wyjechać, to ją cofają w zad. Tak i Jaśni oświecona rada niej zrobi. Nakiedy jakieś tam paragrafy stają dyjetam na zawadzie, nakiedy siódme przykazanie boskie nie pozwala i nakiedy ze Lwowa przyszło pismo, że nie wolno radzie uchwalać, aby panowie dyjety brali jak na posiedzenia będą przyjiźdżać, to niech Jaśnie oświeceni panowie radni uchwalą sobie dyjety na trzy lata, ale nie naprzód tylko w zad, a takiej uchwale ani żaden paragraf ani nic w świecie na zawadzie nie stoi.

Гучні брава посипались по тій бесїдї і всї радні поприступали до Маковича і стискали руки єго, деякі щиро поцїлували ся з ним, а старому сердезї аж сльози засвітили ся в очах з утїхи.

В-тім радний перекиньчик, — а єсть то Sprechminister ради, — гукнув що сили:

— Proszę pana marszałka о zamknięcie dyskusji, a wniosek Makowicza poddać pod głosowanie!

Так і сталось. Дискусію замкнено і одноголосно ухвалено взяти собі дієти на три роки в зад, а то для простих радних по 3 зр., а для wydziałowych по 5 зр. денно. При именнім голосованю над тим внесенєм голосував кождий радний підскочивши з утїхи.

Неописана радість запанувала в сали, кождий радний почав рахувати дієти на три роки в зад, почали складати на стемплї до квітів, котрі Макович нїби мав ити купити, а опісля настав "фасунок".

Таке засїданє і з тою ухвалою відбуло ся в X—скій радї в лютім 188* р.

Вечером того славного дня, котрого відбулось то засїданє, була велика рецепція у Мошка.

"Ухвала в зад" — чи не знаменитий то зраз парляментарний? Отже для того і анонсую єго публично.

[Дѣло]