Клика польских шовинистів блахманить в найвисших кругах у Відни і в Римі, що відрубного руского народу з відрубним національним характером нема; що сей нарід, так само як мазурскій, тілько простий люд, котрий польска шляхта має право заступати, а ті интелигентні Русини, що єго заступають в житю і в рускій прасї, — то „москалї“ в политичнім, а „шизматики“ в религійнім взглядї.
На нещастье, нема нїкого в тих найвисших кругах, щоби належно пояснив сю справу. Через то, що Россія від давен-давна до нивішної хвилї гнете розвій національний южно-руского народу, не може мати і не має у щирих Русинів в Австріи нїякої симпатіи; дальше, через то, що єрархія православна в Россіи, так самі як єрархія православна в Буковинї, уживають православної церкви яко средства до винародовлюваня Русинів, т. є. щоби в россійскій Руси россійщити а в Буковинї румунщити, то Русини-уніяти в Австріи не тілько що не мають прихильности до такої православної церкви, але суть їй прямо противні.
Щоби один мнимий доказ більше дати, що Русини й Поляки в Галичинї становлять одну нерозривву цїлість і щоби в тім взглядї святїйшого отця папу римского ще більше в блуд впровадити, уложила галицко-польска шляхта спільно з латиньско-польскою єрархією і з єзуїтами та Змартвихвстанцями плян заїнсценувати спільну подорожь Русинів і Поляків — зле кажу — „греко, римо- і вірмено-католиків до Риму, уложено і адресу, навіть в добрім рускім язицї до папи, в котрій анї словечка не кажеся о „народї рускім“ *), але за то підноситься „нарід польскій“. Говориться лишь о „церкві рускій“, но на то, щоби за насланє тій-же церкві Єзуїтів і Змартвихвстанцїв красненько подякувати. Кажесь бо в адресї: „ ...в сїй цїли (с. в. для скрїпленя заборола „против затроєного оружія відступників від „віри Христової) для добра церкви рускої, „для скрїпленя святої католицкої віри серед „Русинів видав єси многі вельми „спасительні розпорядженя“. Очевидно, тут розумієся: віднятье монастирїв Василіяньских від отцїв Русинів Василіян а відданє їх патрам Полякам Єзуїтам; ловленє бідної рускої молодежи і вкидуванє єї в реторту патрів Поляків Змартвихвстанцїв; заборона трираменного хреста, котрий у нас має зваченє хреста спеціяльно свого, а не має значеня религійного „шизматицкого“, бо анї Россіяне анї Румуни такого хреста не вживають.
О тих всїх розпорядженях престола римского латиняне — автори адреси не мають відваги згадувати, бо знають дуже добре, що ті всї розпорядженя не можуть унії з Римом скрїпити, — a згадують лишь о основаню в Станиславові нового епископского престола руского, за що Русини справдї вдячні.
Говориться в тій адресї ще о шести миліонах духовних овець, так, щоби святїйшому отцю папі римскому і цїлому Ватиканови тим виразнїйше впамять втвердити, що уніятска церковь руска не має нїщо дбати про добро южно-руского народу, бо такого народу нема, а суть тілько „Поляки ritus graeci“.
Против такого амальґамованя Русинів з Поляками ми Русини з найбільшою рїшучостею протестуємо і звертаємось до наших Владик, щоб они зрозуміли задачу нинїшної хвилї і станули на чолї депутаціи нашого руского народу і в имени того осібно зложили благожеланя у стіп святїйшого отця папи римского з нагоди єго ювилею.
Слїпий тілько може не бачити, які наміреня має клика шляхотско-польска, Єзуїти і Змартвихвстанцї. Перестудіювавши докладно нашу исторію і теперїшне наше положенє; перестудіювавши, як Єзуїти і Змартвихвставцї виховують нашу молодїжь, приходимо до непоборимого пересвідченя, щі они наміряють руску интелигенцію — спершу духовну а відтак світску — від народу южно-руского відчужити, відтак єї і нарід цїлий златинщити, а потому спольщити.
Тому-ж повинні наші Владики при сїй важній нагодї станути перед св. отцем папою римским на чолї рускої депутаціи яко князї церкви руско-уніятскої і яко заступники народу уніятско-руского, повинні розвинути перед св. отцем образ цїлого невідрадного положеня народу уніятско-руского з причини того, що другі народи — навіть католицкі — стараються винародовити нарід южно-рускій через католицку церковь; що через то родяться мальконтенти, котрі, буває, кидають в роспуцї свій нарід і свою віру тай пропадають і для руско-уніятскої церкви і для народу, — що отже Владики просять святїйшого отця о оборону.
В осібній адресї повинні би наші владики для зросту і скрїпленя уніи з римским престолом і для розвою руского народу — у святїйшого отця просити:
I. Усунути патрів Єзуїтів из монастирїв Василіяньских в Галичинї і віддати ті монастирї враз зі всїм майном назад в руки оо. Василіян.
II. Усунути патрів Змартвихвстанцїв з рускої землї.
III. Утворити патріярхат греко-католицкій у Львові для всїх пяти епархій руско-уніятских в австрійско-угорскій державі.
IV. Строго наказати греко-католицким священикам в Угорщинї, щоби через мадярску відправу, через мадярскі проповіди і в загалї через мадярску бесїду не мадярщили народу руско-уніятского в Угорщинї і щоби не причинювалися до єго винародовлюваня.
V. Наказати латиньским священикам в Галичвнї і на Буковинї, щоби руского народу латиньскої віри не польщили і не винародовлювали через польскі проповіди і через польску бесїду.
VI. Спомагати всїми силами греко-уніятску церковь в Буковинї, нинї дуже угнетену і загрожену в своїм битї через греко-православну єрархію, фанатично румунизуючу рускій нарід.
VII. Впливути на магнатерію польску в Галичинї, щоби вже раз залишила греко-католицкій нарід рускій, непоколебимо вірний династіи Габсбургів і австрійскій державі, як також престолови римскому, — вічно підозрївати у Відни о прихильність до Россіи, а в Римі о прихильність до россійского православія.
VIII. Думаю, що така адреса і таке виступленє руских Владик зробить рускому народови честь і причиниться до полекшеня єго тяжкої долї.
Василь Калинин.
--------------
*) Згадуєся о Русинах, але то так, як би н. пр. о Мазурах, т. є. о обрядовій різници гурту людей, котрих з огляду на религію зовеся „Русинами“.
20.03.1888