Як і з чим Русинам їхати до Риму ?

Клика польских шовинистів блахма­нить в найвисших кругах у Відни і в Римі, що відрубного руского народу з відруб­ним національним характером нема; що сей нарід, так само як мазурскій, тілько простий люд, котрий польска шляхта має право заступати, а ті интелигентні Русини, що єго заступають в житю і в рускій пра­сї, — то „москалї“ в политичнім, а „шиз­матики“ в религійнім взглядї.

На нещастье, нема нїкого в тих най­висших кругах, щоби належно пояснив сю справу. Через то, що Россія від давен-давна до нивішної хвилї гнете розвій національний южно-руского народу, не може мати і не має у щирих Русинів в Австріи нїякої сим­патіи; дальше, через то, що єрархія право­славна в Россіи, так самі як єрархія пра­вославна в Буковинї, уживають православної церкви яко средства до винародовлюваня Ру­синів, т. є. щоби в россійскій Руси россій­щити а в Буковинї румунщити, то Русини-уніяти в Австріи не тілько що не мають прихильности до такої православної церкви, але суть їй прямо противні.

Щоби один мнимий доказ більше дати, що Русини й Поляки в Галичинї становлять одну нерозривву цїлість і щоби в тім взглядї святїйшого отця папу римского ще більше в блуд впровадити, уложила галицко-польска шляхта спільно з латиньско-поль­скою єрархією і з єзуїтами та Змартвихвстанцями плян заїнсценувати спільну подо­рожь Русинів і Поляків — зле кажу — „греко, римо- і вірмено-католиків до Риму, уложено і адресу, навіть в добрім рускім язицї до папи, в котрій анї словечка не каже­ся о „народї рускім“ *), але за то підноситься „нарід польскій“. Говориться лишь о „цер­кві рускій“, но на то, щоби за насланє тій-же церкві Єзуїтів і Змартвихвстанцїв красненько подякувати. Кажесь бо в адресї: „ ...в сїй цїли (с. в. для скрїпленя заборола „против затроєного оружія відступників від „віри Христової) для добра церкви рускої, „для скрїпленя святої католицкої віри серед „Русинів видав єси многі вельми „спасительні розпорядженя“. Очеви­дно, тут розумієся: віднятье монастирїв Ва­силіяньских від отцїв Русинів Василіян а відданє їх патрам Полякам Єзуїтам; ловленє бідної рускої молодежи і вкидува­нє єї в реторту патрів Поляків Змар­твихвстанцїв; заборона трираменного хреста, котрий у нас має зваченє хреста спеціяль­но свого, а не має значеня религійного „шиз­матицкого“, бо анї Россіяне анї Румуни та­кого хреста не вживають.

О тих всїх розпорядженях престола римского латиняне — автори адреси не ма­ють відваги згадувати, бо знають дуже добре, що ті всї розпорядженя не можуть унії з Римом скрїпити, — a згадують лишь о осно­ваню в Станиславові нового епископского престола руского, за що Русини справдї вдячні.

Говориться в тій адресї ще о шести ми­ліонах духовних овець, так, щоби святїй­шому отцю папі римскому і цїлому Ватиканови тим виразнїйше впамять втвердити, що уніятска церковь руска не має нїщо дбати про добро южно-руского народу, бо такого народу нема, а суть тілько „Поля­ки ritus graeci“.

Против такого амальґамованя Русинів з Поляками ми Русини з найбільшою рї­шучостею протестуємо і звертаємось до на­ших Владик, щоб они зрозуміли задачу нинїшної хвилї і станули на чолї депутаціи нашого руского народу і в имени того осіб­но зложили благожеланя у стіп святїйшого отця папи римского з нагоди єго ювилею.

Слїпий тілько може не бачити, які на­міреня має клика шляхотско-польска, Єзуїти і Змартвихвстанцї. Перестудіювавши докладно нашу исторію і теперїшне наше положенє; перестудіювавши, як Єзуїти і Змартвихвстав­цї виховують нашу молодїжь, приходимо до непоборимого пересвідченя, щі они наміря­ють руску интелигенцію — спершу духовну а відтак світску — від народу южно-руского відчужити, відтак єї і нарід цїлий златин­щити, а потому спольщити.

Тому-ж повинні наші Владики при сїй важній нагодї станути перед св. отцем па­пою римским на чолї рускої депутаціи яко князї церкви руско-уніятскої і яко заступни­ки народу уніятско-руского, повинні розвинути перед св. отцем образ цїлого невідрадно­го положеня народу уніятско-руского з при­чини того, що другі народи — навіть като­лицкі — стараються винародовити нарід южно-рускій через католицку церковь; що через то родяться мальконтенти, котрі, буває, кидають в роспуцї свій нарід і свою віру тай пропадають і для руско-уніятскої церкви і для народу, — що отже Владики просять святїйшого отця о оборону.

В осібній адресї повинні би наші вла­дики для зросту і скрїпленя уніи з рим­ским престолом і для розвою руского на­роду — у святїйшого отця просити:

I. Усунути патрів Єзуїтів из мона­стирїв Василіяньских в Галичинї і відда­ти ті монастирї враз зі всїм майном на­зад в руки оо. Василіян.

II. Усунути патрів Змартвихвстанцїв з рускої землї.

III. Утворити патріярхат греко-католиц­кій у Львові для всїх пяти епархій руско-уніятских в австрійско-угорскій державі.

IV. Строго наказати греко-католицким священикам в Угорщинї, щоби через ма­дярску відправу, через мадярскі проповіди і в загалї через мадярску бесїду не мадяр­щили народу руско-уніятского в Угорщинї і щоби не причинювалися до єго винародо­влюваня.

V. Наказати латиньским священикам в Галичвнї і на Буковинї, щоби руского на­роду латиньскої віри не польщили і не ви­народовлювали через польскі проповіди і через польску бесїду.

VI. Спомагати всїми силами греко-уніят­ску церковь в Буковинї, нинї дуже угнетену і загрожену в своїм битї через греко-православну єрархію, фанатично румунизуючу рускій нарід.

VII. Впливути на магнатерію польску в Га­личинї, щоби вже раз залишила греко-като­лицкій нарід рускій, непоколебимо вірний династіи Габсбургів і австрійскій державі, як також престолови римскому, — вічно підозрївати у Відни о прихильність до Рос­сіи, а в Римі о прихильність до россійского православія.

VIII. Думаю, що така адреса і таке виступленє руских Владик зробить рускому наро­дови честь і причиниться до полекшеня єго тяжкої долї.

Василь Калинин.
--------------

*) Згадуєся о Русинах, але то так, як би н. пр. о Мазурах, т. є. о обрядовій різници гурту людей, котрих з огляду на религію зо­веся „Русинами“.