Святою Месою, звершеною на площі Святого Петра у Ватикані через десять днів після свого обрання, Папа Лев XIV офіційно розпочав своє Петрове служіння. В присутності двох сотень тисяч вірних, офіційних делегацій, представників інших конфесій та релігій він отримав особливі відзнаки. У проповіді Святіший Отець наголосив на особливому завданні виконувати служіння єдності та любові.
Наприкінці Служби Божої Папа Лев XIV скерував думку до країн, які страждають від війн, закликавши молитися за мир, зокрема до України: "Мученицька Україна очікує, щоб нарешті почалися переговори про справедливий і довготривалий мир".
Перед початком Святої Меси Папа Лев XIV зійшов у супроводі патріархів східних католицьких Церков до гробу святого апостола Петра, що розташований під головним престолом базиліки Святого Петра. Там Папа провів якийсь час у мовчазній молитві, яку завершив кадінням. Там же лежали єпископські відзнаки Петрового служіння – паллій та «Перстень рибалки», який узяли диякони, після чого розпочалася процесійна хода до вівтаря, розташованого перед базилікою на площі. Ходу супроводжував спів літанії «Laudes Regiæ», в якій особливим чином призивається заступництво святих апостолів, святих римських єпископів та святих Риму. Прибувши на місце богослужіння, Святіший Отець прочитав молитву благословення й окропив літургійне зібрання освяченою водою.
Після читань зі Святого Письма відбувся обряд накладення паллія та вручення «Персня рибалки». Кардинал Маріо Дзенарі, представник кардиналів-дияконів, а також європейського континенту та Близького Сходу, проказав молитву й наклав на плечі Святішого Отця паллій. Опісля кардинал Фрідолін Амбонґо Бесунґу, представник кардиналів-пресвітерів та африканського континенту, проказав спеціальну молитву, призиваючи особливу Господню допомогу для Наступника святого Петра. Врешті кардинал Луїс Антоніо Таґле, представляючи кардиналів-єпископів та азійський континент, вручив Папі перстень-печатку, що є символом його влади.
Папа поблагословив літургійне зібрання Книгою Євангелій, після чого відбувся символічний акт послуху від різних станів Божого люду. Серед тих, хто представляв вірних усього світу, були кардинали Франк Лео з Канади, Жайме Спенґлер з Бразилії та Джон Рібат з Папуа Нової Ґвінеї. В обряді також взяли участь єпископ з Перу, один священник, один диякон, очільники Міжнародної спілки генеральних настоятельок та Спілки генеральних настоятелів, подружня пара та юнак і дівчина.
Далі Святіший Отець виголосив проповідь:
"Дорогі браття кардинали,
браття в єпископстві та священстві,
поважні представники влади й дипломатичного корпусу,
вітання паломникам, які прибули з нагоди Ювілею братств,
браття й сестри!
Із серцем, переповненим вдячністю, вітаю вас усіх на початку служіння, яке було мені довірене. Писав святий Августин: «Ти [, Господи,] створив нас для Себе, і наше серце неспокійне, доки не спочине в Тобі» (Сповідь, 1,1.1).
Останніми днями ми пережили особливо напружений час. Смерть Папи Франциска наповнила наші серця смутком, і в ці важкі години ми почувалися як той натовп, про який Євангеліє говорить, що він був «як вівці без пастиря» (Мт 9,36). Однак саме на Великдень ми отримали його останнє благословення, і в світлі Воскресіння ми зустріли цей момент з упевненістю, що Господь ніколи не залишає свій народ, збирає його, коли він розсіяний, і «береже його, як пастир свою отару» (Єр 31,10).
У цьому дусі віри Колегія кардиналів зібралася на Конклав; прибуваючи з різних історій і різних шляхів, ми віддали в Божі руки прагнення обрати нового наступника святого Петра, Єпископа Риму, пастиря, здатного зберегти багату спадщину християнської віри і, в той же час, спрямувати свій погляд в далечінь, щоб виходити назустріч запитанням, тривогам і викликам сьогодення. Супроводжувані вашою молитвою, ми відчули дію Святого Духа, Який зумів налаштувати різні музичні інструменти, аби струни наших сердець вібрували в єдиній мелодії.
Я був обраний без жодних заслуг та зі страхом і трепетом приходжу до вас як брат, який хоче стати слугою вашої віри та вашої радості, крокуючи з вами дорогою любові Бога, Який хоче об'єднати всіх нас в одну родину.
Любов і єдність: такими є два виміри місії, яку Ісус довірив святому Петрові.
Про це нам розповідає євангельський уривок, який приводить нас до Тиверіадського озера – того самого озера, де Ісус розпочав місію, яку отримав від Отця: «рибалити» людство, щоб спасти його з вод зла та смерті. Проходячи берегом цього озера, Він покликав Петра та інших перших учнів бути як Він – «рибалками людей»; і тепер, після воскресіння, настала їхня черга продовжувати цю місію, знову і знову закидати сіті, щоб занурювати у води світу надію Євангелія, плисти морем життя, щоб усі могли потрапити в Божі обійми.
Як Петро може виконувати це завдання? Євангеліє говорить нам, що це можливо лише тому, що він на власному досвіді пережив безмежну і безумовну любов Бога, навіть у годину падіння і відречення. Саме тому, коли Ісус звертається до Петра, Євангеліє використовує грецьке дієслово agapao, яке вказує на любов, яку Бог має до нас, на Його жертвування Себе беззастережно і без розрахунків, відмінне від того, яке використовується для відповіді Петра, що натомість описує любов дружби, якою ми обмінюємось між собою.
Коли Ісус запитує Петра: «Симоне, сину Йони, чи любиш ти мене?» (Ів 21,16), то покликається на любов Отця. Ісус немовби каже йому: лише якщо ти пізнав і відчув цю Божу любов, яка ніколи не згасає, зможеш пасти мої ягнята; лише в любові Бога Отця зможеш любити своїх братів з отим «більше», тобто віддаючи життя за своїх братів.
Отож Петрові доручене завдання «любити більше» та віддавати своє життя за паству. Петрове служіння відзначається саме цією жертвенною любов’ю, бо Церква Риму головує в любові, а її справжньою владою є Христова любов. Ніколи не йдеться про те, щоб упіймати інших через підкорення, релігійну пропаганду чи засобами могутності, а йдеться завжди й лише про те, щоб любити так, як любив Ісус.
Він, як стверджує той же апостол Петро, – «отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі» (Дії 4,11). І якщо камінь – це Христос, то Петро повинен пасти отару, ніколи не піддаючись спокусі бути самотнім ватажком або керівником, поставленим над іншими, роблячи себе паном над довіреним йому людьми (пор. 1 Пт 5,3); навпаки, від нього вимагається служити вірі своїх братів і сестер, крокуючи разом з ними: ми всі, по суті, є «живим камінням» (1 Пт 2,5), покликані через наше Хрещення будувати Божу будівлю в братерському сопричасті, в гармонії Святого Духа, в співіснуванні різноманіття. Як стверджує святий Августин: «Церква складається з усіх, хто перебуває в згоді зі своїми братами і хто любить свого ближнього» (Слово 359, 9).
Хочу, браття й сестри, щоб саме це було нашим першим великим прагненням: Церква з’єднана, знак єдності та сопричастя, що стає закваскою примиреного світу.
У цей наш час ми досі бачимо надто багато розбрату, надто багато ран, спричинених ненавистю, насильством, упередженнями, страхом перед відмінністю, економічною парадигмою, яка експлуатує земні ресурси та марґіналізує найбідніших. І ми серед цього тіста хочемо бути маленькою закваскою єдності, сопричастя, братерства. Ми хочемо зі смиренням і радістю сказати світові: погляньте на Христа! Наблизьтеся до Нього! Прийміть Його слово, яке просвітлює та втішає! Вислухайте Його пропозицію любові, щоб стати Його єдиною родиною: в єдиному Христі ми – одно. І це шлях, яким ми повинні йти спільно, між собою, але також з християнськими Церквами-сестрами, з тими, хто ступає іншими релігійними стежками, з тими, хто плекає неспокій пошуків Бога, з усіма жінками і чоловіками доброї волі, щоб будувати новий світ, в якому панує мир.
Таким є місіонерський дух, яким ми повинні надихатися, не замикаючись у своїй маленькій групці, ані не почуваючись вищими над світом; ми покликані пропонувати всім Божу любов, щоби здійснилася та єдність, яка не касує відмінності, а цінує особисту історію кожного та суспільну й релігійну культуру кожного народу.
Браття, сестри, це – година любові! Божа любов, яка робить нас братами й сестрами між собою – це серце Євангелія, і разом з моїм попередником Левом XIII сьогодні можемо запитати себе: якщо б цей критерій «переважив би у світі, чи ж не припинилася б відразу кожна суперечка й хіба би не повернувся мир?» (Енцикліка Rerum novarum, 21).
Зі світлом і силою Святого Духа будуймо Церкву, яка заснована на Божій любові та є знаком єдності, місіонерську Церкву, яка відкриває свої обійми світові, яка звіщає Слово, яка дозволяє історії занепокоїти себе і яка стає закваскою злагоди для людства.
Разом, як один народ, усі як брати й сестри, прямуймо до Бога і любімо одне одного".
Євхаристійне богослужіння з нагоди початку Петрового служіння, яке Папа Лев XIV у неділю, 18 травня 2025 р., очолив на площі Святого Петра у Ватикані, завершилося проказуванням молитви «Царице неба». Перед цим Святіший Отець звернувся із кількома словами, подякувавши насамперед усім, хто прибув на це богослужіння з різних частин світу.
«Висловлюю особливу подяку офіційним делегаціям багатьох країн, а також представникам Церков і церковних спільнот та інших релігій. Сердечно вітаю тисячі паломників, які прибули з усіх континентів на Ювілей братств. Улюблені, дякую вам за те, що зберігаєте велику спадщину народної побожності!» – сказав Папа, додаючи, що під час Святої Меси відчував присутність Папи Франциска, «який з неба супроводить нас». У цьому контексті, в дусі сопричастя святих, він скерував думку до Шамбері у Франції, де напередодні відбулася беатифікація священника Каміля Кости, який жив між ХІХ і ХХ століттями.
«У радості віри і сопричастя ми не можемо забувати про наших братів і сестер, які страждають від війни. У Газі діти, сім'ї, літні люди, які вижили, потерпають від голоду. У М'янмі нові бойові дії забрали життя невинних молодих людей. Мученицька Україна очікує, щоб нарешті почалися переговори про справедливий і довготривалий мир», – сказав Святіший Отець.
Підсумовуючи, Папа попросив ввіряти Пресвятій Богородиці служіння Єпископа Риму, Пастиря вселенської Церкви, заохочуючи дивитися на Неї як на знак надії та Матір Доброї Поради. «За Її заступництвом випрошуймо дар миру, підтримку і розраду для тих, хто страждає, благодать для всіх нас бути свідками Воскреслого Господа», – закликав він.
У богослужінні взяли участь приблизно 200 тисяч вірних, між якими також були паломники, що прибули з нагоди Ювілею церковних братств. Понад 150 офіційних делегацій представляли міжнародну спільноту, чимало країн були представлені на найвищому рівні, зокрема Україну представляв президент Володимир Зеленський. Були присутні екуменічні делегації, деякі очолювані предстоятелями, зокрема були присутні Вселенський патріарх Вартоломей І та Єрусалимський патріарх Теофіл ІІІ. Не бракувало представників інших релігій, зокрема юдаїзму, ісламу, індуїзму, буддизму, сикхізму, зорооастризму та джайнізму.
Після Святої Меси Папа Лев XIV приймав привітання від офіційних делегацій, першою серед них була українська: Святіший Отець прийняв у робочому кабінеті при залі Павла IV у Ватикані Президента України Володимира Зеленського з дружиною.
18.05.2025