Обов'язок письменників

Незабаром вся наша соціалістична вітчизна відзначатиме річницю визволення трудящих західних областей України з польсько-панського ярма. До цієї знаменної дати, що поклала початок новому життю визволеного народу, готуються всі трудящі. Заводи й фабрики, колгоспи й селяни, трудова інтелігенція готують свої подарунки — наслідки нових методів праці на основі соціалістичного змагання.

Минає рік. В житті західних областей України сталися великі зміни. Визволений із політичних, соціальних і національних утисків труд творить чудеса. Від розуміння того, що над головою не висить нагай капіталіста, робітник працює енергійніше, відданіше, з почуттям власної гідності віддає свою працю, уміння і здібності на користь радянського народу і самого себе. Від розуміння того, що він іде на колективне поле, яке належить народові, як і йому, селянин вище підніс голову, бореться за високий врожай, за вищу продуктивність праці. І від розуміння того, що трудовий інтелігент вільно несе слово рідної мови до школи, інституту, установи — він виростає, його проймає свідомість колективної праці, яка служить соціалістичній вітчизні.

Радянське життя ліквідувало національний розбрат і ворожнечу. Натомість посіяне зерно міцної дружби народів, основного принципу творчої співпраці всіх народів Радянського Союзу, що є наслідок геніального проведення в життя ленінсько-сталінської національної політики.

Цілком зрозуміло, що ці зміни в психіці людини, які творить могуча рука партії більшовиків і радянської влади проходять надзвичайно цікаво. Тут в кожному, очевидно, конкретному випадкові відбувається боротьба нового з старим, що роками вливалося в кров. Перемагає швидше той, хто швидше і глибше розуміє і сприймає творчий шлях розвитку Радянського Союзу і його народів.

Всі ці процеси покладають на радянського письменника великий і святий обов'язок. Мудрий Сталін назвав письменників інженерами людських душ. Визначення вождя надзвичайно влучне. Це довів увесь розвиток нашої радянської і минулої класичної літератури. Отже, ніхто інший, як письменник повинен у першу чергу підмітити, узагальнити, типізувати в художніх образах оті зміни, що сталися в психіці людини завдяки кропіткій творчій роботі партії більшовиків і радянської влади. Обов'язок письменника, показати радянським читачам шлях, яким йшли і йдуть зміни в поведінці молодих радянських громадян, показати геніальну роботу партії більшовиків у справі перевиховування людини, ліквідації в ній буржуазних і дрібнобуржуазних тенденцій.

Минає рік, зроблено партією і радянською владою багато, проте письменники Львова, яких в оргкомітеті зареєстровано 163 чоловіка, ще не можуть похвалитися виконанням свого святого обов'язку. Радянський читач вимагає творів — глибоких, переконливих, щирих, що малювали б перед ним картину перебудови життя в західних областях України. Треба признатися, що таких творів ще дуже мало. Тут, власне, ще непочатий край роботи. Тисячі тем чекають свого автора, а автор підходить до них надто поволі, часом оглядаючись.

З метою якнайкраще відзначити першу річницю визволення, оргкомітет письменників та редакції газет "Вільна Україна", "Червоний штандар" і "Ленінська молодь" оголосили закритий конкурс на кращу новелу, оповідання, вірш, пісню. Це корисне починання активізації творчого життя письменницьких кадрів вже дало свої наслідки. На конкурс надходить чимало рукописів із районів і сіл від початкуючих авторів. Конкурс зацікавив і львівських письменників. Багато з них працюють над новими темами, опановують радянську тематику, яку диктує багатюща радянська дійсність.

Поет П. Карманський написав новий цикл сонет та поезій, в основі яких лежить наша радянська тематика, яку він узяв з подорожі до Києва, Одеси, Криму. З новими, насиченими соціальною тематикою, віршами виступив поет Олександр Гаврилюк, готує збірку нових поезій Микола Мельник, активізується в галузі дитячої поезії Теодор Курпіта та інші. Із польських поетів активно включилися в опанування радянською тематикою Леон Пастернак, Лук'ян Шенвальд, Юрій Путрамент, Юліан Пшибось та інші. З єврейських поетів особливої уваги заслуговують нові твори Рахелі Корн, Давида Кенігсберга, Нухіма Бомзе та інш. Над новою тематикою працюють прозаїки — Ванда Васілєвська, Степан Тудор, Володимир Шаян, Ірина Вільде, Петро Козланюк, Галина Гурська, Олександр Дан, Ельжбєта Шемплінська, X. Кайтельман, Перле Шіє та інші.

Та треба відверто сказати, що читач, бачучи виступи окремих письменників у наших газетах і журналах, вимагає більшого, вимагає великих творів. Невдовзі у видавництві "Радянський письменник" вийде кілька книжок львівських письменників. Читач жадібно чекає їх. Читач таксамо із зацікавленням чекає наслідків оголошеного конкурсу — тобто хороших творів.

Радянський читач і наша преса справедливо вимагають піднесення творчої роботи в колективі письменників Львова. Обов'язок письменників ділом, творами, а не словами і деклараціями-обіцянками, відповідати на цю законну вимогу читачів. А в колективі письменників саме з творчими справами не все гаразд.

Кілька днів тому в оргкомітеті письменників були загальні збори письменників, присвячені творчим питанням. Збори до певної міри викрили причини відставання письменників від темпів життя, від дійсності. Деякі з них уже активно працюють, обнародують свої твори, деякі ж ще повнотою самі не усвідомили глибини творчих процесів радянської дійсності. Перед обома цими групами письменників є великі творчі перспективи і вони безперечно дадуть свої нові твори. Але є група письменників, яка мовчить. І тут доречно запитати: чого ці письменники вичікують?

Є чимало докорів про те, що для письменників мало предоставлено трибун — газет, журналів, видавництв. Ці докори — несправедливі, вони не мають під собою грунту, а часом являються звичайнісіньким провокаційним наклепом. Всі радянські газети, журнали і видавництва до послуг письменників — треба тільки давати високоякісні твори. Наведемо приклад. Нова книга відомої польської письменниці Ванди Васілєвської "Вогні на болотах" вийшла з друку польською мовою, виходить російською і українською. Партія і радянська влада завжди йшли і йдуть назустріч літераторам. У Москві починає виходити новоорганізований літературний журнал польською мовою, а у Львові — українською. Є журнали і газети, видавництва, що друкують твори єврейською мовою.

Отже, є всі дані для того, щоб жвавіше, інтенсивніше працювати творчо, писати нові оповідання, поезії, повісті, романи, драматургічні твори. Йдеться про те, щоб письменник глибше усвідомив свою відповідальність перед радянським народом, для якого він живе і творить. Треба боротися за високу ідейно-художню якість, принциповість своїх творів — писати продуктивніше, активніше поповнювати скарбницю радянської літератури.

Ол. Десняк, голова оргкомітету письменників Львова

[Вільна Україна]