Вже багато написали про переваги співпраці, та дотепер не розкрили її погані сторони, пояснюють учені дослідження, яке нещодавно опублікували в журналі PNAS. Вони довели, що співпраця може сприяти корупції: перемога спокушає напарників більше, ніж одиничних гравців, і як наслідок вони багато й безсоромно брешуть задля спільного виграшу.
Чи може співпраця здійснювати погані впливи? Чи може співпраця бути джерелом корупції? Такі питання задали собі експериментальний економіст і психолог. Аби розібратися з гіпотезою, обидва вчених придумали просту гру на гроші в кості. Дві особи грали разом, однак за ними не стежили під час кидання костей, і вони мали можливість вигадувати цифри, що випадали. Як і слід було чекати, піддослідні брехали, щоби збільшити свій виграш. Але до брехні вдавалися значно частіше, якщо разом з іншим потайки ділили гроші.
Загалом в експерименті взяло участь 550 учасників – спочатку студенти з Єни, а до контрольного дослідження залучили студентів з британського Нотінгемського університету. Піддослідні контактували через комп’ютер і були щоразу розділені на групи по двоє.
Основне правило гри: спочатку кості кидає особа А, через комп’ютер вона повідомляє керівника дослідження та свого партнера про результат. Потім кидає особа Б і поводиться так само. Гроші отримують обидва учасники в тому випадку, якщо випадає дублет, тобто коли обоє викидають однакове число – або ж коли кажуть, що воно випало. Обом гравцям платили по одному євро за дублет з одиницею, а максимально можна було отримати 6 євро, якщо випадало дві «6».
Якби всі гравці були чесними, тоді б кожна комбінація випадала однаково часто. Але дослідники зафіксували підозріло високу кількість дублетів. При випаданні «1» це ще не кидається в очі; але їхня кількість швидко росте й засвідчує очевидно вигадану максиму попарних «6».
У цій ситуації зрівнювалися й інтереси обох гравців, і ймовірний виграш. Співпраця дуже сильно спонукала учасників збрехати: вони шахраювали частіше й були більше орієнтованими на перемогу, ніж в іншому експерименті, де піддослідні грали поодинці й могли кидати кості двічі.
Керівник дослідження запропонував учасниками й інші варіації для виграшу. За одної з них особа А отримувала 6 євро просто за кидок; виграш гравця Б і далі залежав від дублету й цифри, що випадала. У цьому випадку учасники А частіше брехали про те, що випали дві «6», адже тоді їхній напарник мав більший виграш. Через це фальшивими «6» зловживали. Для меншої фіксованої суми цей ефект виражався значно слабше.
Це працює і навпаки: якщо особа Б отримувала фіксовану високу суму за кидок і до дублету був прив’язаний виграш лише А, то брехав піддослідний Б про підходящу цифру, аби віддячити А. Коротко кажучи: навіть коли ваш власний прибуток не залежить від гри, ви брешете, щоби втулити своєму напарникові додаткову копійчину.
Виглядає, пишуть керівники дослідження, що спільні дії мають власну позитивну моральну цінність, якою гравці несвідомо намагаються компенсувати моральне приниження від брехні. Експеримент засвідчує, що ця моральна цінність тим вища, чим сильніше зрівняні інтереси та можливий прибуток обох гравців.
Автори розвідки вважають, що нещодавні фінансові скандали можуть підтвердити отримані результати. «Отже, сприяючи співпраці на підприємствах і в компаніях, – кажуть науковці, – потрібно вважати і за певних умов цю співпрацю контролювати, а не схвалювати її беззастережно».
Laura Hennemann
Die dunkle Seite der Zusammenarbeit
Spektrum.de, 10/08/2015
Зреферувала Соломія Кривенко
12.08.2015