У Венесуелі спекотна пора президентських перегонів. Поки що фаворитом рейтинґу залишається офіційний наступник Уґо Чавеса Ніколас Мадуро. Утім покладатися на соціологію в країні, далекій від демократії, мабуть що не варто. Це розуміє й сам урядовий претендент, а тому намагається чимраз активніше презентувати себе нації і світоі.
Одним з кроків у передвиборчій кампанії тимчасового виконувача обов’язків президента стала його спроба відродити напрочуд популярну колись програму «Алло, президенте». Свого часу її вів сам Уґо Чавес, наочно демонструючи, що «почує кожного». Востаннє програма вийшла в ефір 29 січня 2012 року, та пам'ять про неї живе й досі.
Шоу «Алло, президенте» народилося 1999 року, через три місяці після першого обрання Чавеса на найвищу державну посаду. Директор програми Тереза Манілья згодом розповіла журналістам, як виникла ідея програми: «Я замислила створити проект, головна ідея якого полягала в тому, щоб хтось у формі відповіді на дзвінки розповідав про ініціативи уряду, його розуміння тих чи тих національних і міжнародних проблем. Але хто? Несподівано спала на думку ідея — запросити вести програму самого Уґо Чавеса».
І Чавес не зрадив надій телевізійників, він так увійшов у роль шоу-мена, що поступово дзвінки відійшли на задній план. Уґо щонеділі, сяючи в об’єктивах телекамер, не тільки пояснював курс своєї адміністрації чи анонсував реформи. Він ділився з далекими від політики глядачами приватними думками, спогадами. Так, якось президент наївно зізнався, що в школі його дражнили «Ґуфі», як героя мультфільму Волта Діснея. Чавес навіть з ностальгією згадав своє перше кохання. А тривала програма в ефірі кілька годин поспіль.
Утім зрозуміло, що розмови точилися переважно довкола політики. Навіть більше зовнішньої, ніж внутрішньої. Бо які можуть бути проблеми в країні з таким президентом? Наприклад, коли почалася іракська війна, Чавес чи не щодня виступав з полум’яними антиамериканськими памфлетами. Одного разу він так розійшовся, що обізвав Буша-молодшого «алкоголіком».
Ось як описав свої враження від програми один американський журналіст: «За кілька годин програми Чавес виклав план видобутку нафти, змішав з лайном латифундистів, провів селекторну нараду з міністром освіти, вставив свої п’ять копійок у філологічну дискусію, міркуючи, чи треба вставляти в словники португальські афоризми, презентував чийсь роман, процитувавши найбільше вподобані шматки, озвучив листи на свою підтримку, назвав якогось місцевого політика "Плуто". У фіналі до студії завітав дитячий хор, учасникам якого було по 5–6 років. Президент вкляк перед музичним колективом на коліна, підповз ближче, розцілував кожного хлопчика і дівчинку, а наприкінці ще й диригента».
Програма не просто тішилася популярністю — венесуельці дослівно мліли від неї. Пропустити її означало втратити сенс буття. Шоу стало найважливішим пропаґандистським підмурівком авторитарної системи, яку створив Чавес. Президент, з одного боку, підтримував постійний контакт з масами, з іншого — давав інструкції до дій своїм адептам.
Не дивно, що й інші президенти чавесівського кшталту намагалися поцупити ідею програми. Першим це зробив еквадорський лідер Рафаель Корреа. За ним — болівійський лівий президент Ево Моралес. Російські журналісти припускають, що й Путін багато чого запозичив у Чавеса, опрацьовуючи формат програми «Розмови з Путіним»…
Зайве казати, як засмутилися венесуельці, коли програма не вийшла в ефір через хворобу улюбленого команданте. І от 16 березня на венесуельському телебаченні відбулася презентація нової програми з назвою «Баліварскі діалоги». Веде ток-шоу, звісно, новий лідер країни Ніколас Мадуро, офіційний кандидат на президентських виборах 16 квітня.
Та Мадуро ще далеко до Чавеса. Ті, що прагнули побачити реінкарнацію Уґо на екрані, були розчаровані. У рецензії на програму венесуельська газета El Nacional зазначає: «Мадуро виглядає як хлопчик у тіні титана. Він намагається триматися як Чавес, проте це копія без харизми. Мадуро ніколи не зможе замінити собою велику особистість, яка пішла з життя. Він здатний хіба що зіграти роль першої леді». Та й справді, звідки в кабінетного чиновника може з’явитися харизма борця-революціонера? Уґо Чавес своєю телегенічністю перевершував найпопулярніших телевізійних модераторів. А Мадуро, якщо має трохи клепок в голові, мав би відмовитися від тої затії, бо нею він хіба що доб’є свій рейтинґ.
19.03.2013