Робочий інструмент (Instrumentum laboris) до XIV Асамблеї Синоду Єпископів називається «Покликання і місія сім'ї у Церкві та в сучасному світі» і складається з трьох частин: увага до викликів, які стоять перед сім'єю, розпізнавання покликання до сімейного життя і місія сім'ї сьогодні. Він містить також повний текст Relatio Synodi — підсумкового тексту попередньої асамблеї Синоду.
Instrumentum laboris виник на підставі відповіді близько ста єпископатів на анкету про сім'ю, яку Ватикан розіслав після несподівано бурхливогоу Синоду 2014 р. (точніше, першої асамблеї поточного Синоду). Частина єпископів висунули тоді тезу про допущення до причастя розлучених, одружених знову, а також певний «екуменізм» щодо інших, некатолицьких подружжів. Їм йшлося про зазначення блага пар, що довший час живуть разом без шлюбу, і навіть одностатевих сімей. Церква повернеться до цієї тематики на синоді про сім'ю в жовтні, після якого Папа може здецидуватися на реформи.
Водночас чимало впливових єрархів висловилися проти змін у правилах щодо розлучених. А частина анкетованих пропонують запровадити для розлучених можливість повторного шлюбу через певну «спокутну дорогу» під опікою священика — а також вдосконалення процесу церковного розлучення. Instrumentum laboris — як засада роботи нового синоду — підтверджує відмінності думок, а отже, восени знову можна чекати гострих дебатів.
У справі гомосексуалістів Instrumentum laboris обмежується до заклику пошановувати їх гідність та до спеціальної пастирської уваги до сімей, в яких як члени сім'ї живуть ґеї (наприклад, син чи донька). «Пастирська увага і дозвіл на подружжя ґеїв — це дві різні речі», — уточнював вчора угорський кардинал Петер Ердо, головний автор тексту.
Німецький єпископат — як виглядає, всупереч ватиканським інтенціям — оприлюднив свою відповідь на синодальну анкету, в якій вказав, що більшість німецьких католиків акцептують гомосексуальні — базовані на коханні та вірності — союзи, хоч не урівнюють їх з подружжям. Частина респондентів навіть висловилися за благословення таких пар у церкві. Однак малоймовірно, щоб цієї осені синодальні дискусії зайшли аж так далеко.
Зрештою, Синод не є церковним парламентом, а має тільки дорадчий голос, і його рішення не зв'язують рук Папі в його діях.
Папа Франціск окреслив два етапи Синоду, присвяченого проблемам сучасної сім'ї, її душпастирству та євангелізації, який віддзеркалює пастирське дбання. У 2014 році було скликано Надзвичайну Асамблею для з'ясування актуальної ситуації та проблем, а другий етап — Звичайна Асамблея Синоду Єпископів, що відбудеться 4–25 жовтня 2015 року, де будуть визначені напрямки душпастирства і людини, і сім'ї.
Instrumentum laboris окреслює як виклики такі проблеми сучасного світу: число тих, хто укладає і церковні, і цивільні шлюби, скорочується, зате зростає число розлучень і падає народжуваність; молодь боїться брати на себе довічні зобов'язання, у тому й щодо створення сім'ї. В документі йдеться про «культурні протиріччях» нашої епохи: самоідентифікація особистості та афективна близькість розглядаються у відриві від біологічних відмінностей між чоловіком і жінкою; затверджується тенденція називати шлюбом пари, утворені незалежно від статевих відмінностей. А стирання цих відмінностей — це не рішення, а, навпаки, проблема.
Серед «суспільних суперечностей», що ведуть до розпаду сім'ї, зазначаються війни, міґрація, наркоманія, алкоголізм, безробіття, бідність, лихварство, культура «одноразового використання» і таке інше. За таких умов суспільні інститути не в змозі підтримати сім'ю, яка є «незамінний ресурс для гармонійного розвитку будь-якого суспільства».
В документі більше уваги присвячується родині як інклюзивному простору, що охоплює найвразливіші категорії, такі як вдови, інваліди (а надто сироти), люди похилого віку. Пастирі покликані піклуватися про сім'ї міґрантів, насамперед нелеґальних.
В документі стверджується роль жінок; згадується «біотехнологічна революція», яка дозволяє маніпулювати актом дітонародження, відриваючи його від сексуальних відносин між чоловіком і жінкою — як наслідок, людське життя і батьківство «перетворюються на предмет бажання з боку пар, які не є неодмінно різної статі і не перебувають у законному шлюбі». Власне, цей розділ документа закінчується словами про те, що «далекі» від Церкви категорії не мають бути категоріями «виключеними»: вони теж улюблені Богом, і Церква має ставитися до них з розумінням.
Друга частина Instrumentum Laboris присвячена нерозривності шлюбу та пов'язаності його об'єднавчого характеру з аспектом дітонародження. Однією з центральних думок документа є уявлення про сім'ю як про суб'єкта євангелізації, йдеться у ньому і про милосердя, яке «нічого не віднімає від істини», але саме зі себе є «істиною богоодкровення, тісно пов'язаною з основоположними істинами віри».
Третя частина документа відкривається закликом готувати християнські родини до місіонерства, насамперед у середовищі нехристиян. Це місіонерство має бути позбавлене «моралізму, засудження та упереджень» і пропонувати цінності, які могли б сприйматися також в контексті розмаїття культур і релігій. За умов насадження моделей, що суперечать християнському розумінню сім'ї, треба розробити відповідні освітні програми і боротися за право педагогів на відмову з міркувань совісті від нав'язаних виховних проектів у цій ділянці.
«Обов'язком і місією Церкви» є сповіщення Таїнства шлюбу як нерозривного союзу між чоловіком і жінкою, але вона має вміти супроводжувати і тих, хто перебуває в цивільному шлюбі або співживе без шлюбу, для того щоб і вони поступово могли прийти до «сакраментальної повноти». Таїнство шлюбу належить проповідувати не як недосяжний ідеал, а як «дар, який збагачує і зміцнює подружнє і сімейне життя». У цьому розділі згадується про нерозривність і про подружню зраду, після якої «необхідна робота з відновлення порушеного союзу». Крах шлюбу — це завжди поразка для всіх, тому до людей, що зазнали цього краху на собі, треба виявляти милосердя, передовсім заради дітей. У документі згадується про тих, хто просить Церкву виявити таке саме ставлення і до тих, які порушили нерозривність шлюбу. При тому Церква має «схвалювати і підтримувати» тих, хто не вступає в новий шлюб, залишаючись вірними узам нерозривного і єдиного подружнього союзу.
