Міфічний зв’язок між нерівністю а повільним ростом економіки

Метью Шонфельд

В період 2011-2013 рр. економіка п’яти країн ОЕСР з найбільшою «нерівністю» росла майже уп’ятеро швидше, ніж економіка інших

Нещодавно Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «В одному човні: чому від меншої нерівності виграють усі», в якому стверджується, що зростання нерівності доходів за період 1990-2010 рр. знизило сукупний ріст серед її країн-членів на 4,7%. ОЕСР пропонує таке рішення: керований урядом перерозподіл, фінансований шляхом підвищення податків для «заможніших громадян» і «багатонаціональних корпорацій».

«Не вирішуючи питання нерівності, — заявив репортерам 21 травня генеральний секретар ОЕСР Анхель Гурріа, — уряди впливають на суспільний устрій своїх країн і завдають шкоди їхньому довгостроковому економічному розвитку». У звіті зібрана поширена газетна інформація, і його висновки збігаються з думкою, яка є широко розповсюдженою серед багатьох прогресивних авторитетних експертів. Але звіт і пропоновані ним висновки є помилковими.

В період 2000-2010 рр. багато з 34 країн-членів ОЕСР підтримували ріст, запроваджуючи дорогі соціальні програми на позичені гроші. Але не всі. П’ять найбільш «нерівних» країн у звіті ОЕСР — Ізраїль, Сполучені Штати, Туреччина, Мексика і Чилі — майже зовсім від цього утрималися. Вони збільшили державний борг в середньому на 3% порівняно із 40-відсотковим середнім збільшенням серед інших членів ОЕСР.

Якщо заходи жорсткої економії позначилися в останні роки на суверенних країнах, які по вуха залізли в борги, то країни з меншими борговими зобов’язаннями (і не випадково — з меншою рівністю) економічно зростали значно швидше, ніж інші члени ОЕСР. В період 2011-2013 рр. за даними Світового банку п’ять країн з найбільшою нерівністю зростали майже уп’ятеро швидше (сукупне середньорічне значення 3,9%), ніж інші (0,84%). Використавши обмеження 2010 р., ОЕСР спотворила висновки.

Розгляньмо Грецію. В період 1999-2012 рр. її коефіцієнт Джині «поліпшився» на 6% — з 0,34 до 0,36, це більше, ніж у будь-якій іншій країні-члені ОЕСР. (Коефіцієнт Джині оцінює розподіл доходів, де 0 позначає абсолютну рівність, а 1 представляє суспільство, в якому одна людина отримує всі доходи). Грецькі перерозподільчі витрати на соціальні платежі також зростали найшвидше серед усіх членів ОЕСР в період 2000-2012 рр. Але економіка Греції скоротилася більш ніж на 20% після 2010 р. (дані Світового банку), і нині понад третині її мешканців загрожують злидні (дані Євростату).

Чилі, яке у цьому десятилітті мало найвищий темп росту економіки — середньорічний показник 4% (найсвіжіші дані Світового банку), — також є країною-членом ОЕСР з найбільшою нерівністю, її коефіцієнт Джині становить 0,5. Незважаючи на другу знизу позицію серед членів ОЕСР відносно соціальних виплат і бюджетних видатків (найнижчу позицію займає Мексика), відсоткова частка бідних в загальному населенні з 2007 по 2011 р. зменшилась на 6% (найсвіжіші дані ОЕСР). Це найбільше скорочення за цей період серед членів ОЕСР.

Заява ОЕСР про те, що «перерозподіл, в найгіршому випадку, ніяк не впливає на ріст економіки» також породжує великі сумніви. По суті її аналіз зосереджено на тому, чи шкодить економічному розвитку збільшення податків на прибуток, яке має на меті зменшити «нерівність нетто» (тобто нерівність після перерозподілу через податки на доходи). Цей показник нерівності нетто є оманливим. Він не враховує допомогу, яка виплачується в натуральній формі, такі як медичне обслуговування, освіта і соціальне житло. Він також не бере до уваги дію інших форм оподаткування, як от податок на додану вартість (ПДВ).

Серед членів ОЕСР податок на додану вартість та схожі податки на товари та послуги фактично забезпечують більшу частку податкових надходжень (33%), ніж податки на особисті доходи (25%). Внаслідок цього ставка податку на прибуток є неналежним показником для політики перерозподілу. Наприклад, в період 1990-2010 рр. середній податок на граничний дохід серед членів ОЕСР був зменшений з 50,6% до 44,9%. Але середнє значення ПДВ зросло до 18% з 16,7%.

Більш репрезентативним показником для перерозподілу є державні видатки як відсоток ВВП, які включають в себе усі витрати уряду на забезпечення товарами, послугами, субсидіями і соціальними пільгами. В період 1995-2012 рр. країни-члени ОЕСР, які збільшили відносні (як відсоток ВВП) державні видатки, зростали на 30% повільніше, ніж ті країни-члени, які скоротили відсотки державних видатків в економіці за той самий період — середньорічне зростання на 1,9% у порівнянні з 2,5%.

Дані за останні роки є навіть більш показовими. В країнах-членах ОЕСР, які збільшили державні видатки як частку в економіці в період 2009-2012 рр., середнє скорочення економіки складало 1,3% щороку; країни, які скоротили державні видатки, зростали в середньому на 0,9% за рік.

Якщо країни, найглибше уражені кризою, найбільше потребували урядових витрат для підтримання їхньої економіки, вони переживали різкіше зростання. Це не відповідає дійсності. В країнах ОЕСР, які збільшили урядові витрати в період 2009-20012 рр., ріст економіки у 2012 р. був в середньому на 3,2% кращим, ніж в 2009 р. Ріст в країнах, які зменшили урядові витрати, був на 4,9% кращим.

Справа не в тому, що нерівність є «доброю» для росту економіки. Будь-який ретроспективний аналіз економічного росту є беззастережно недосконалим через зміну економіки. Технологічні зміни породять більших переможців і лузерів. І при тому, що в європейських країнах-членах ОЕСР існувала набагато більша рівність, ніж в їхніх партнерів по той бік Атлантики, вони також були значмо менш новаторськими.

Європа все ще не створила ні одної інтернет-компанію вартістю понад 10 млрд. дол. — подібної до шести приватних недавно створених в США компаній вартістю понад 10 млрд. дол. Можливо, для ОЕСР було би краще витрачати час на вивчення створення багатства у цій новій панорамі замість перерозподілу в минулому.

Автор — аналітик в Driehaus Capital Management LLC.